Путін хоче розпалити нову війну в Європі на Балканах, — аналітики

Поки вся увага Європи звернена на Україну, на континенті назріває ще одна гаряча точка. Так вважають колумністи Wall Street Journal — наукові співробітники Фонду захисту демократії (Foundation for Defense of Democracies) Іванна Страднер і Марк Монтгомері.

Плани Росії

На їхню думку, РФ використовує етнічну напруженість, оскільки Сербія погрожує насильством проти Косово, а сепаратисти погрожують колапсом Боснії. І поки Сербія керує подіями на місцях, Москва роздмухує полум'я, вважають Страднер і Монтгомері.

Експерти припускають, що Кремль може через три десятиліття після кривавого розпаду Югославії розв'язати нову війну на Балканах, щоб послабити підтримку України й дестабілізувати Захід.

"Оскільки російські війська зазнали втрат в Україні, Москва може багато виграти, створюючи проблеми в інших частинах континенту", — ідеться в статті.

Дослідники вважають, що новий воєнний конфлікт у Європі дасть змогу Кремлю "здобути місцевий вплив через торгівлю зброєю та посередництво, відвернути увагу від України й дати Росії важелі впливу на західних лідерів".

"Путін стикається з новими втратами в Україні, тому він намагається відкрити новий фронт на Балканах. Москві не потрібно відправляти в регіон свою армію. Росії просто доводиться покладатися на Сербію в розпалюванні насильства та нестабільності й робити ставку на те, що НАТО вагатиметься", — резюмують експерти.

Нещодавно Путін відверто заявив про своє бажання послабити Північноатлантичний альянс і повернути Росії її історичні кордони. Правильна регіональна криза дала б Кремлю можливість здобути місцевий вплив, особливо з огляду на те, що Косово й Боснія та Герцеговина не є членами НАТО.

Сербський синдром

"Найпридатніший варіант для Москви — це балканські країни, де напруженість залишається високою з часів югославських воєн (1991—2001 роки). Насамперед напруження зберігається через Сербію, яка хоче розширити свій вплив на сусідні держави та погрожує військовою ескалацією", — підкреслюють аналітики.

Нещодавно президент Сербії Александр Вучич відкрито погрожував атакувати Косово, а в травні 2023 року сербська влада привела свої війська в бойову готовність після сутички між етнічними сербськими бунтівниками та міжнародними миротворцями, унаслідок якої було поранено 90 солдатів НАТО.

"Це був кремлівський крок, який використовував етнічну напруженість як привід для військового руху. Сербія вже давно закликає об'єднати "сербський світ". Хоча тисячі солдатів НАТО, як і раніше, залишаються в Косово як миротворці, напруженість висока", — підкреслюють колумністи.

У вересні минулого року Вучич запозичив ще одну сторінку з п'єси Путіна, як назвали це дослідники. Тридцять добре озброєних етнічних сербів, котрі, як стверджує Косово, були екіпіровані Сербією та пов'язані з Вучичем, напали на поліцейський патруль у Косові, унаслідок чого четверо людей загинули. Президент Сербії заперечував, що озброїв нападників.

Страднер і Монтгомері нагадують, що 1998 року ця концепція спонукала Сербію вторгнутися в Косово — конфлікт, що закінчився тільки військовим втручанням НАТО в березні 1999 року, покликаним покласти край порушенням сербами прав людини щодо етнічного албанського населення.

Білий дім "дуже занепокоївся тим, що Сербія може готуватися до військового вторгнення", як пізніше розповів Time офіційний представник США.

"Подібний конфлікт може легко перекинутися на сусідню Північну Македонію, члена НАТО. Стурбованість кризою, що назріває, спонукала Вашингтон опублікувати розсекречені розвідувальні дані про нарощування військової потужності Сербії та напад на косовську поліцію", — пояснили колумністи.

Водночас Росія продовжує операції впливу, поширюючи провоєнні послання в Сербії та відправляючи зброю. Китай також постачає цій країні зброю, яка водночас пообіцяла збільшити військові видатки у 2024 році та продовжує розміщувати в себе так званий гуманітарний центр (читай — російський шпигунський центр у Європі), керований Росією, неподалік від головної бази НАТО в Косово.

Балканська порохова бочка

Сербія — не єдина гаряча точка на Балканах. Боснія та Герцеговина також балансує на межі краху. Наприкінці минулого року лідер боснійських сербів Милорад Додик, ще один союзник Росії, пригрозив, що його напівавтономний регіон, Республіка Сербська, вийде зі складу країни. Найближчими місяцями це може відновити етнічне насильство часів Боснійської війни 1992—1995 років, унаслідок якого загинуло понад 100 тисяч осіб.

У доповіді від 5 лютого Управління директора національної розвідки США заявило, що очікує на збільшення ризику міжетнічного насильства у 2024 році на Західних Балканах. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг наприкінці минулого року попередив, що в Росії є плани дестабілізувати Балкани, а міністр закордонних справ Великої Британії Девід Кемерон повторив цю стурбованість у січні.

Як вважають аналітики Фонду захисту демократії, західні держави повинні запобігти подальшій нестабільності на Балканах.

"НАТО слід переорієнтувати туди військові й дипломатичні ресурси та посилити військові зобов'язання в Косово. Коаліція охочих членів НАТО має прямо зараз публічно взяти на себе зобов'язання надати військову допомогу, якщо Сербія або Росія зроблять агресивні кроки на Балканах", — припускають дослідники.

Експерти вважають, що Вашингтон і його союзники також повинні продовжувати використовувати розсекречені розвіддані для підтримки своєї дипломатії, а НАТО слід розгорнути групи протигібридної війни для боротьби з російськими та сербськими пропагандистськими кампаніями з поліпшеною кібербезпекою.

Важливо

Західні Балкани важко отруєні пропагандою РФ, яку тиражують сербські медіа

Фокус писав, що спецслужби Сербії мають намір депортувати з країни низку "протестно налаштованих" громадян Російської Федерації. У публікації йдеться, що сербська влада нібито звернула увагу на "деструктивну активність" деяких російських релокантів і їхні "контакти з місцевими опозиційними силами".

У Сербії Вищий суд у місті Ніш 18 березня розпочав повторний розгляд справи про відмивання грошей ексгенералом Служби безпеки України Андрієм Наумовим.