"Я ще існую": чому солдати ЗСУ хочуть повернутися на фронт після поранень, — WP

Деякі українські військові, які дістали поранення, після реабілітації хочуть повернутися на фронт. Про це пише видання The Washington Post.

Як розповіла директор одного з реабілітаційних центрів у Дніпрі Ольга Рачиба, на сьогоднішній день 16 000 солдатів пройшли через 13, які були створені в Україні з 2022 року. Щоправда, ще незрозуміло, скільки солдатів дістали поранення від початку повномасштабного вторгнення і скільки повернулися в стрій після реабілітації. Генштаб України не відповів на запит про коментар.

Видання пише, що військові дії в Україні, в яких використовуються БПЛА і артилерія, знищують людські тіла. Люди, які дістали серйозні поранення, потребують догляду. Однак багато хто хоче повернутися на фронт. Вони мотивовані бажанням стримати російський наступ або просто не хочуть підводити бойових товаришів.

Рачиба згадала випадок, коли один поранений український солдат хотів повернутися на фронт, щоб помститися за свою ампутовану ногу.

За словами жінки, у багатьох медиків в Україні є досвід лікування поранених військових, який вони здобули ще під час АТО та ООС. Однак повномасштабне вторгнення РФ принесло нові виклики. Персоналу доводилося ходити на навчання у свої вихідні, щоб дізнатися більше про лікування черепно-мозкових травм, поранень живота, важких інфекцій та інших серйозних ран.

"У результаті і лікарі, і фізіотерапевти, і фахівці з працетерапії повинні були перекваліфікуватися, щоб займатися реабілітацією після бойових травм", — сказала вона.

Водночас Рачиба та інші медики стурбовані тим, що Україна не зможе покрити витрати на лікування глибоких ран багатьох тисяч солдатів найближчими роками й десятиліттями.

Історія Олександра Зайченка

Газета розповіла історію Олександра Зайченка. Це 58-річний командир роти, який отримав поранення голови під час артилерійського обстрілу під Покровськом. На момент спілкування з журналістами Зінченко вже майже закінчив період реабілітації. Він усе ще працює над своєю координацією.

За його словами, його мають призначити заступником командира артилерійського навчального підрозділу бригади. Військовий вважає, що лікарі підходять до лікування пацієнтів комплексно. Також одужанню сприяє підтримка дружини та дітей, які живуть у США.

Зайченко розповів, що все життя займався важкою атлетикою і навіть брав участь у змаганнях у СРСР.

"Країни більше немає, але я ще існую", — сказав він журналістам.

Історія Олександра Кельбаса

Видання пише, що інший військовий 42-річний Олександр Кельбас, який вкотре отримав здатність ходити після поранення, належить до тих, хто хоче повернутися на фронт, але стан здоров'я зробити цього не дає змоги.

Як повідомляється, Кельбас дістав поранення торік під час битви за Мар'їнку. Ворожий снайпер прострелив йому ногу, проте він зміг виповзти із зони ураження. Однак йому ще довелося добиратися до безпечного місця.

У матеріалі йдеться, що чоловік переніс кілька операцій. Тепер же він працює з фізіотерапевтами над своїм відновленням. Медики вважають, що йому треба піти з армії. Ба більше, до війни Кельбас був металургом. Йому здається, що він не зможе повернутися навіть до цієї професії.

Журналістам чоловік сказав, що має намір "продовжувати жити".

Нагадаємо, Максим Жорін із 3 ОШБр різко висловився про "вінегрет" у піхоті ЗСУ. Він вважає, що Україна повинна воювати зовсім інакше, ніж РФ — розумом, технологіями і з адекватним плануванням усіх своїх дій.