Танковий парк — один із найбільших у світі: чому індійські танки розкатають Пакистан

Про це йдеться у статті National Interest, яку переклав Фокус.

Бойові дії в Україні показують, що основні бойові танки та інша бронетехніка, як і раніше, актуальні в сучасній війні.

Напруженість у відносинах між Індією і Пакистаном залишається високою після того, як теракт в індійському місті Пахалгам змусив Нью-Делі завдати авіаударів по Пакистану. Через кілька годин після ударів пакистанський уряд заявив, що збив п'ять індійських винищувачів і один БПЛА. Індія не підтвердила і не спростувала ці заяви, але, судячи з усього, вона втратила щонайменше один винищувач Dassault Rafale і, ймовірно, інші літаки.

Якщо Індія не доб'ється успіху в повітряній війні над Пакистаном, напруженість у відносинах між двома сусідами може перерости в затяжні прикордонні зіткнення, а можливо, і в наземну війну.

Є підстави вважати, що цього не станеться: країни всього світу, включно зі США і Китаєм, закликають обидві сторони припинити бойові дії. Але якщо нинішня напруженість виллється в повномасштабний конфлікт і сухопутне протистояння, на боці індійських військових буде головна перевага для сухопутних боїв: основні бойові танки.

Індійський танковий парк — один із найбільших у світі

У руках індійських збройних сил величезна кількість танків. Загалом в індійській армії налічується 3700 основних бойових танків усіх типів. Зокрема, за оцінками, Нью-Делі має у своєму розпорядженні приблизно 125 танків Arjun, 1200 T-90S/MS Bhishma і 2400 T-72 Ajeya.

Звичайно, не всі ці машини є останнім словом техніки. Arjun досконаліший, ніж T-90S/MS Bhishma, і обидва вони набагато новіші, ніж поважний T-72 Ajeya. Будучи танком третього покоління, Arjun оснащений 120-мм основним знаряддям і захищений композитною бронею і динамічним захистом.

Загалом Індія ретельно підтримує боєготовність танкового парку. Проте в будь-якій армії завжди є деяка кількість танків, готових до бою, поки інші залишаються в резерві. Передбачається, що міністерство оборони Індії почало готувати свої танки до війни з Пакистаном незабаром після нападу на Пахалгам.

Танки T-90S/MS Bhishma і T-72 Ajeya мають радянську або російську конструкцію, в той час як більш сучасний Arjun був розроблений і побудований в Індії. Однак індійські військові адаптували свої танки Т-90 і Т-72 до індійських умов, що відрізняє їх від російських предків. Саме тому кожен танк отримав індійську назву на додаток до російської нумерації.

Індія перекроює свої танкові війська відповідно до потреб

Хоча Нью-Делі тривалий час дотримувався позиції "неприєднання" в міжнародних справах, хитко балансуючи між США і Росією в плані зовнішньої політики і військових закупівель, більша частина його військової техніки має російське походження, що є наслідком давнього співробітництва між двома країнами. Індійські уряди, що змінювали один одного, поступово відходили від цієї моделі, імпортуючи техніку зі США і все частіше розробляючи і виробляючи її в Індії. Однак на заміну тисяч основних бойових танків підуть роки, якщо не десятиліття.

Індійські військові також працюють над створенням легкого танка, який буде ідеально підходити для ведення бойових дій у гірській місцевості, наприклад, уздовж китайсько-індійського кордону і в спірному регіоні Кашмір — осередку індійсько-пакистанських криз і місці нападу в Пахалгамі. Zorawar, як називатиметься майбутній легкий танк, все ще перебуває на стадії розробки, і для випробувань доступна обмежена кількість прототипів. Індійські військові очікують, що він буде повністю готовий до експлуатації до 2027 року.

Бойові дії в Україні показують, що основні бойові танки та інша бронетехніка, як і раніше, актуальні в сучасній війні. І українські, і російські війська в основному покладаються на бронетехніку в наступальних і оборонних операціях. Звичайно, не варто очікувати повторення масових танкових битв минулого. Але танки не здають позицій, і сухопутний конфлікт між Індією і Пакистаном, безсумнівно, включатиме в себе танкові бої.

Про автора

Ставрос Атламазоглу — досвідчений журналіст, який пише на теми оборони і спеціалізується на спеціальних операціях, а також ветеран грецької армії (служив у 575-му батальйоні морської піхоти і штабі армії). Він здобув ступінь бакалавра в Університеті Джона Гопкінса і ступінь магістра в Школі перспективних міжнародних досліджень Джона Гопкінса (SAIS). Публікувався в журналах Business Insider, Sandboxx і SOFREP.