Україна не поверне Крим і Донбас, а НАТО треба забути: професор Гарварду пояснив, кому вигідна війна

Війну не вдається завершити через прорахунки всіх сторін. Такі висновки в колонці для Foreign Policy зробив професор міжнародних відносин Гарвардського університету Стівен Уолт.

На його думку, Володимир Путін помилився, розраховуючи на кількаденну кампанію, адміністрація Джо Байдена переоцінила дієвість санкцій, а українське керівництво прорахувалося з контрнаступом улітку 2023 року. Помилявся й Дональд Трамп, коли говорив про відсутність "козирів" у Володимира Зеленського: європейська підтримка разом з українською винахідливістю та героїзмом тимчасово переломили хід подій, хоча ближче до зими воєнна удача знову хилиться на бік Москви.

Уолт описує ситуацію як стан, коли жодна сторона не здатна нав'язати іншій свою волю, а втрати зростають в обох. Для України це особливо важко з огляду на менші розміри, населення та військово-промислову базу, проте зовнішня допомога й рішучість захищати власну землю утримали Київ у боротьбі довше, ніж прогнозували.

Автор указує й на класичну для тривалих конфліктів ескалацію: сторони створюють дедалі смертоноснішу зброю, розширюють перелік цілей і залучають третіх гравців. Як приклади він наводить північнокорейські війська на боці Росії та фінансову й розвідувальну підтримку США і ЄС для України, а атаки РФ у "сірій зоні" проти Європи теж вважає формою ескалації.

Кому вигідне завершення війни

Що довше триває конфлікт, то більших збитків зазнає Україна й то примарнішими стають її шанси повернути втрачені території. Росія виснажується та стає залежнішою від Китаю. Європейські економіки ледве витримують тягар підтримки, а ультраправі партії, як-от "Альтернатива для Німеччини", отримують додатковий козир проти істеблішменту.

"І, як показують вимоги Трампа до України припинити удари по нафтопереробних потужностях Росії, війна також поглиблює дефіцит палива в усьому світі та накладає економічні й політичні витрати на США", – йдеться в матеріалі.

Виграти від затягування, на думку Уолта, можуть лише Китай, якому вигідно відволікати Захід, і ультраправі популісти, що втратили б зручну тему для риторики.

Чому США не стали посередником

Теоретично саме Вашингтон має найбільший важіль впливу: він може запропонувати економічні стимули, зокрема допомогу у відновленні України та зняття санкцій, а також регулювати військову підтримку. Проте, стверджує автор, США цим так і не скористалися, по черзі стаючи на бік то однієї, то іншої сторони замість того, щоб тиснути на обидві одночасно.

Байдена оглядач критикує за те, що той не зважив на ризики розширення НАТО, яке колишній посол США в Росії Білл Бернс називав найяскравішою червоною лінією для російської еліти. Водночас Уолт визнає, що після початку вторгнення команда Байдена правильно застосувала санкції та військову допомогу, хоча й підтримувала максималістські цілі Києва, зокрема повернення Криму.

Трамп, за словами автора, припустився протилежної помилки: тиснув на Київ заради угоди, фактично давши Москві карт-бланш. Цю лінію погіршила й дипломатична недосвідченість посланців Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера, які вважали, що кількох бізнес-пропозицій вистачить, аби схилити Путіна до завершення війни.

Чи існує інший шлях?

Вихід, на думку автора, полягає в тому, щоб США стали справжнім посередником і тиснули на обидві сторони. Для цього варто відновити військову підтримку України й допомогти захиститися від ракетних ударів, але обумовити цю допомогу зменшенням вимог Києва.

Уолт переконаний, що повернути Крим і більшу частину Донбасу Україні не вдасться ні на полі бою, ні за столом переговорів, а питання членства в НАТО слід зняти назавжди. Натомість шлях до ЄС має залишатися відкритим, а Україна повинна мати армію, достатню для стримування Росії, і право торгувати, залучати інвестиції та купувати зброю де завгодно, якщо це не перетворює її на фактичного союзника іншої держави чи блоку. Точну лінію кордонів, зазначає він, ще належить узгодити.

Утім, ознак того, що нинішня адміністрація здатна на серйозні переговори, автор не бачить. Важелі США, за його словами, послабилися через війну з Іраном, брак перехоплювачів та зростання федерального дефіциту.

Нагадаємо, прем'єр Сергій Корецький в ефірі ТСН.Тиждень розповів, що війна коштує Україні 155 млрд доларів, з яких 27 млрд досі не мають джерел покриття.

Також Марін Ле Пен не відмовилася від наміру вивести Францію з інтегрованого командування НАТО, хоча й вважає, що робити це під час війни зарано. Водночас вона підтвердила намір припинити фінансову допомогу Києву.