Маршруточка. Порошенко, Ахметов, презервативи...

Я для себе зрозуміла одну штуку, що коли срочно треба натхнення, то бери отак, сідай в маршрутку і їдь. Бо всі судьби чєловєка зібрані тут в одному просторі. Главне, вибрати маршрут довгенький, наприклад, Академмістечко-Позняки, хоча Майдан-Незалежності – Троєщина буде ще колоритніше.

Сьогодні сіла в маршрутку, біля мене жіночка така симпатична сідає і так важко зітхає, шо думаю, всьо, у неї сердечний приступ. Мій внутрінній Чіп і Дейл спішить на помощь і я така з тривогою в голосі питаю, "Пані, вам погано?".

"Ой, та нє, мені от щас дуже харашо. В 76-му, коли меншу рожала, ото було пагано, а щас тіки артріт і головні болі", - це була тільки зав"язка. Розвиток дії насувався на мене потужно і невідворотньо – "Як же ж тут не вздихать, тут здихать пора. Ходила оце на базар.

І тільки я встигаю подумати, шо тут би лірики добавить, такої якоїсь романтики, як жінка, передчуваючи, шо скоро їй виходить видає – "А син мій, шо? Представляєте, надумав жениться. Так значить Оксана, йому не така, а він найшов Анжелу з Переяслава, і каже любов. Представляєте любов! А в тої Анжели ні кола, ні двора. Папа робе на маршрутці, мама медсестра – ужас. У Оксани хоть квартіра була. А у цеї нічого!!! Вообще. І шо він оце припре її до нас в хату і шо я робитиму, нашо воно таке нада? От як тут не вздихать?!" - і виходить.

От шикарна ж історія, хоч кіно знімай. Все що треба, гостросоціальне – маршрутка, м"ясо, сало, ціни, Порошенко, любов, Оксана з квартирою і Анжела з Переяслава.

"Я єму говоріла, "ілі ти са мной і тєбє харашо, ілі уході к нєй і я буду пріхадіть к тєбє во снє і буду душить, понял?", - поряд розігрувалася кривава містична телефонна драма. На тому краю хвиль телефонного звязку видать спитали – "а він шо?". На що красуня з гарним манікюром сказала, "Ушол к мамє. Там такая мама, что сама кого хочєш задушит".

"Вася, ти мог би поламать стєрєотіп і не буть таким ідіотом", роздратовано каже в слухавку мужчина з чемоданом в якому очевидно будівельний інструмент. "Ти куда той сілікон дув? Мамкі своїй його туда задуй! Я прийшов, а там капєц. Хазяйка оре, діти плачуть, собаки гавкають, кругом разруха, гавно і твій сілікон бл…ь. На… голову тепер собі той болт закрути" - ось трилер з елементами силікону, тоість екшену, тільки одпускай фантазію і вже можеш собі уявляти, як красівий такий актор спасає планєту од Васіного сілікона.

"А у нас включили, жарять як ненормальні. Я як подумаю, шо в платьожці прийде, так рука по корвалол і тянеться. А у вас же там порозривали. Шо вони шукають?". "Та вони кажду зіму риють. Як тіки отопітєльний сезон так і риють, в ямах тепло а у нас дубарь" - це політіческій детектив уже - правітєльство, олігархи, пошук істочніків тепла.

"Водітєль, а з пєнсіонним можна?"

"Хай вас Клічко на вєліку по пєнсіонному возе!"

"Но ви ж обязани…"

"Я жінці своїй тоже обязан, а їй пенсіонне не покажеш…"

"Водітєль, ви нє прави, я юріст", - вступається мужчина ззаду.

"Нє умнічайтє і нє волнуйтє водітєля, йому іще нас возить", - виступає жінка-миротворець.

"Ладно сідайте. Понаучувались ото на юристів і в маршрутках їздять. Чо б я ото вчився на юріста, шоб і на машину не заробить?!".

Скоро моя зупинка, дзвонить телефон. Динамік барахлить, тож доводиться говорити голосно.

"Алло, так, зайду, куплю, кажи. Ага, лимон, один лимон, ковбаса і презервативи. Одужуй, дєточка!".

Виходжу, в маршрутці тиша, всі задумливо дивляться мені в спину. Думаю, комусь і моя коротка розмова потягне на романтичну комедію, а може й драму.

…Чорт, чого презервативи такі дорогі? Хай би той Порошенко…