Турецьке диво. Чому Святий Миколай виявився добрим і до агностиків і до атеїстів

Як звуть Діда Мороза? Красный Нос? На ім"я це не схоже, скоріше на прізвисько. Правда, по-батькові його, здається, Іванович. Якщо, звісно вірити казці В. Одоєвського "Мороз Іванович".

Нам здається, що цей персонаж фольклору змальований з якогось реального предковічного сивобородого діда в довгому кожусі, який мешкав десь там далеко на півночі. Але дивно, в російському фольклорі немає Діда Мороза – це літературний персонаж запущений в життя лиш у середині ХІХ століття вже згаданим Одоєвським. Та й то, якщо почитати цей твір, то цей дідусь не видається надто доброю людиною – експлуатує дитячу працю, та ще й розплачується фальшивими грошима-бурульками.

Добріший та щедріший дідусь живе в Лапландії, катається на санях, запряжених оленями, та розвозить на Різдво подарунки дітям, та й дорослих не оминає. Але чому його звуть якось зовсім не по-фінськи – Санта-Клаус? Виявляється, це трошки перероблене з голландського імені Клаас (пам"ятаєте – "Попіл Клааса стукає в мої груди!"), яке в свою чергу голландці модифікували з імені Ніколаус. Вже тепло! Курс міняться радикально – від дрімучої тайги до теплого Середземного моря. І тут вже ніякого фольклору та казок. Майбутній архієпископ Мирлікійський Миколай народився в Малій Азії в ІІІ столітті христової ери, перейшов у вічність у IVстолітті, був похований в місті Міра (нині Кекова, Туреччина).

То були дуже непрості часи для Римської імперії. ЇЇ правителі то очолювали християнство, то знову намагались повернутись до античного багатобожжя. Тому Миколай то потрапляв в опалу , то отримував підтримку. Але хіба мало було архієпископів в історії християнської церкви? Чим же видатним відзначився Миколай, що став відомим в усьому світі? Та так, просто благодіянням. Тобто тим, чим зобов"язані займатись усі священики. Але цей дивний архієпископ робив це анонімно, без преси, телекамер, прямих трансляцій на всіх каналах телебачення Римської імперії. Він приносив дітям нужденних сімей подарунки на свята. Ось і весь секрет успіху!

Ось одна із абсолютно правдивих історій , пов"язаних зі святим Миколаєм.

Років десять тому, під час однієї з подорожей до Туреччини ми сім"єю вирішили відвідати храм у місті Демре, в якому було поховано архієпископа Миколая. Самого тіла там немає, мощі святого ще у 1087 році викрали італійці й вивезли на Апеннінський півострів. Зараз воно лежить у соборі міста Барі. Популярність Святого Миколая в Туреччині величезна, хоча це, можливо, і пов"язано зі звичайним прагненням заробити на туристах.

Турецька екскурсійна програма у нас була дуже насиченою, за день до поїздки в Демре ми ще й видерлися на гору Тахтали. Втомлений після сходження, я пірнув у хвилі Середземного моря. Як виявилося, не дуже вдало – я перестав чути на одне вухо. Спочатку сприйняв це спокійно – думав, пострибаю на одній нозі – минеться. Пострибав – не допомогло. Добре, почекаю ранку…Але й наступного дня не минулося. Я згадав про свою ще армійську контузію – років тридцять тому після пострілу з гранатомета я пошкодив собі слух. Ця травма швидко минула і не нагадувала жодного разу. І раптом така халепа! Із прикрістю починаю звикати до того, що погано чую і говорю занадто голосно для оточуючих…

Ми біля кам"яного саркофага Миколая Угодника, прозоре скло захищає його від зайвої енергії екскурсантів та паломників, але вони все одно намагаються поставити поряд свічки і протиснути у шпаринки сувенірні образки, утримуючи їх якомога довше, мов зарядку для поповнення благодаті. Дочекавшись, коли люди відійдуть, спинаюся навшпиньки, торкаюся руками полірованих тисячами дотиків мармурових плит, заглядаю у відкрите віко порожньої гробниці…

"На нас автобус уже чекає!" – гукає дружина. Диво! Я знову чую! Хоч Константинопольського Патріарха Варфоломея з Папою Римським запрошуй у свідки для підтвердження чудодійного зцілення. Святий Миколай, виявляється, добрий до всіх – і до агностиків і до атеїстів…

Ось така різдвяна історія з добрим фіналом.