Говорячи про свою національність, негайно згадуєш і про чужу, а це велика міна під суспільство, вважає російський літератор.
Націоналізм — це велика міна під суспільство, так як в якийсь момент все хороше починає переходити в свою протилежність. Цьому була присвячена велика частина розмови літератора Дмитра Бикова з Фокусом.
"Мене не люблять ніякі націоналісти", — зізнався наш співрозмовник.
Перед цим його запитали, чи усвідомлює він, що не дивлячись на його любов до України, для деякої частини українського суспільства Биков — безумовний ворог?
"Ніяких ілюзій я на цю тему не маю. Для правоконсервативних ізраїльтян я ще більший ворог, а вже який я ворог для росіян подібної орієнтації, страшно навіть подумати", — відповів Биков.
Хто він: російський поет, прозаїк, журналіст, публіцист, критик, радіо- і телеведучий, викладач літератури, громадський діяч, опозиціонер.
Він додав, що принципової різниці між націоналізмом і нацизмом не бачить.
"У якийсь момент все хороше починає переходити в свою протилежність, зокрема в пошуки ворога. Справа в тому, що, згадуючи про свою національність, негайно згадуєш і про чужу, а це велика міна під суспільство. У 2003 році я вважав, що націоналісти бувають розумними. Зараз я розумію, що ні, не бувають. Це хвороба ", — пояснив Биков.
Повний текст інтерв'ю Фокусу з Дмитром Биковим доступний за посиланням.
Нагадаємо, журналісти видань Bellingcat і The Insider опублікували розслідування, згідно з яким Дмитро Биков був отруєний тими ж агентами ФСБ, які намагалися вбити політика Олексія Навального.
У серпні 2020 року Биков опублікував вірш, присвячений президенту Білорусі Олександру Лукашенку. У ньому він говорить, що Лукашенко було б краще втекти з країни разом зі своїм сином, ніж просити допомоги у Путіна.