Російські рокери скандальною агіткою "Я остаюсь" визнали, що Путін відкинув їх у 90-ті

Гарік Сукачов зібрав багатьох російських рокерів для проєкту-маніфесту "Я остаюсь" — це переспівування композиції 1993 року лідера рок-гурту "Чорний обеліск" Анатолія Крупнова. Формально кавер випущено до 30-річчя прем'єри хіта, а номінально всі російські медіа сьогодні трактують його як якусь відповідь Аллі Пугачовій, Андрію Макаревичу, Борису Гребенщикову, Земфірі, "Ногу Свело" й іншим артистам, які критикують війну РФ проти України та виїхали з Росії.

В Україні одразу прочитали контекст і обізвали кліп "гі*нороком", а в Росії навіть вирахували відсутніх там рокерів — тих, хто проігнорував запис. При цьому ні противники, ні прихильники пісні 1993 про кризу не відзначили основне: виходить, що Путін цією війною відкинув РФ на початок 1990-х. Якщо не в 1937-ий.

Скандал із приводу проєкту "Я остаюсь" не вщухає кілька днів — що в Україні, що в Росії. Гарік Сукачов зібрав деяких російських рокерів і записав римейк хіта 1993 року лідера рок-гурту "Чорний обеліск" Анатолія Крупнова.

Про що пісня Анатолія Крупнова "Я остаюсь"? Про розвал, розпад і кризу початку 1990-х, коли було безліч емігрантів із пострадянських республік.

Російські медіа пишуть, що Гарік відродив пісню через 30 років. Це брехня. "Чорний обеліск" — важкий рок-гурт. Сукачов наприкінці 1990-х відродив цю пісню в складі "Недоторканних" (де був і Анатолій Крупнов) у джаз-роковому аранжуванні — з провідним саксофоном. І багато років її співав на концертах. Саме цей варіант Сукачов зараз не "воскресив", а "відтворив".

Гарік Сукачов розповів у коментах історію створення: зателефонував різним рокерам, у тому числі й Євгенію Маргулісу, щоб той залучив до зйомок кліпу аудиторію своєї телевізійної програми "Квартирник".

Ось ті, хто взяв участь у записі кліпу "Я остаюсь", крім Гаріка Сукачова: Сергій Шнуров ("Ленінград"), Володимир Шахрін ("Чайф"), Олександр Ф. Скляр ("Ва-Банк"), Олег Гаркуша ("АукцЫон"), Сергій Галанін ("Серьга"), Сергій 'Чиж' Чиграков ("Чиж&Co"), Олексій Романов ("Воскресіння", "Машина часу"), Микола Девлет-Кільдєєв ("Моральний кодекс"), Євгеній Маргуліс ("Воскресіння", "Машина часу"), Андрій Блідий і Антон Зав'ялов ("25/17"), Андрій Князєв ("Князь", "Король и шут"), Настя Польова ("Настя"), Світлана Сурганова ("Сурганова та Оркестр"), Ая ("Місто 312"), Антон 'Пух' Павлов ("FPG"), Маша Макарова ("Маша та ведмеді"), Володимир і Сергій Кристовські ("Uma2rmaH"), Максим Кучеренко ("Ундервуд") .

Реакція на проєкт Гаріка Сукачова "Я остаюсь" в Україні

Іванна Слабошпицька, головна редакторка українського журналу Viva, написала у Facebook: "Російська рок-вата засвітилася в кліпі-маніфесті "Я остаюсь" на п'ятий місяць війни. Дехто з них був у моєму плейлисті 20 років тому заслуханий до дірок… Годину тому в Києві знову повітряна тривога — російські ракети вилетіли вбивати українців, тобто всі ці музиканти знають, що їхні солдати бомблять міста України, вбивають мирних жителів, ґвалтують жінок, топчуть Україну… На 134-ий день війни вони реанімують стару пісню-маніфест, чудово розуміючи контекст. Ноги їхньої в Україні не повинно бути! Ніколи!".

"У шанувальників російського гі*нороку сьогодні настало прозріння. Їхні кумири записали відеоманіфест "Я залишаюся"… Яке щастя, що я ніколи не слухала цей лаптерок, і для мене весь цей список не був списком авторитетів ні в музиці, ні поза нею. А вам, дорогі мої, щирі співчуття, але впевнена, переживете, — висловилася продюсерка Олена Мозгова. Треба сказати, вона нещодавно і чудовою піснею "Україна — моя друга половина" російського гурту "Ногу Свело" теж була незадоволена: Яка друга половина?! Нічого в нас спільного не має бути і не може! А вас, дорогі українці, ті, хто постить це і пише "дякую", "вау" і таке інше, я прошу убити в собі молодшого брата й комплекс неповноцінності!".

Реакція в Росії

Великі та дрібні російські медіа одразу накатали, що проєкт "Я остаюсь" — відповідь Чулпан Хаматовій, Макаревичу, Пугачовій тощо — усім, хто "виїхав".

Залишимо ура-патріотичні захоплення — їх десятки. Ось тверезий розбір відомого російського музичного журналіста Михайла Козирєва: "У чому моя проблема з цим кліпом? Справа в недоречному контексті. Випускати сьогодні такий трек — блюзнірство. Моя країна знищує Україну. Кадри руйнувань і звірств, які там відбуваються, не залишать нас до кінця життя. Кожному доведеться відповісти на дитяче запитання: "Що ти робив? Де ти був?". І я чесно не знаю, як із цим житимуть учасники нового бадьорого джем-сейшну під назвою "Я остаюсь". Може, вони не знають, що роблять? На жаль, знають. Тільки дивляться на це по-іншому. Сьогодні, щоб не знати правду, треба хотіти її не знати. Потрібно свідомо відгородитися та не пускати всередину. Тому що якщо впустиш, жахнешся… І це твоя провина. І жити далі стане набагато важче. І всі ці відмазки на кшталт: "А що вони самі? А що, їм можна, а нам не можна? Не все так однозначно!" — розчиняться в людському горі, яке ми накликали на абсолютно невинних людей".

Це, зрозуміло, думка друга України. А ось — ворога, що особливо цінно, письменника Захара Прилепіна — ідеолога рашизму. Він дав нам, українцям, зрозуміти, наскільки розколоте російське суспільство. І це чудово: Прилепін "побачив" і "порахував" у кліпі тих, кого там немає.

"У гучному кліпі "Я остаюсь" цікаві не тільки ті, хто є, але й ті, кого немає, — розмірковує письменник. — Там, звичайно ж, немає Шевчука. Там є Гаркуша, а Льоні Федорова з "АукцЫону" немає. І не може бути… Так само, як і Хавтана з "Браво", там немає Армена Григоряна з "Крематорію"… Зате є Маргуліс, і багато хто через це здивований, хоча Маргуліс уже у 2014-му зайняв позицію, протилежну Макаревичу. Там є тільки одна реп-група — "25/17" … Там немає Нікольського та немає Бутусова. Причини можуть бути різні. Про погляди Нікольського та Бутусова ми знаємо не дуже багато. Я дещо знаю, але не скажу. Там немає Васильєва зі "Спліна", і він міг не піти осмислено усвідомлено. Васильєв пише Гаррі Поттеру листи, що Росія в імлі. Загалом кліп дійсно показав одну річ. Розділ іде не за лінією "за спецоперацію" або "проти" (музикантам складно бути за війну, вони ж музиканти), а за лінією: мені соромно жити в Росії чи мені не соромно".

І багатьом, як бачимо, на щастя, соромно.

Трагічні часи

Звичайно, найбільше дивують ці колишні панки — Шнур, Олег Гаркуша та Скляр. Не кожен так сильно правів — від украй лівих. Але особисто мене чіпляє інше в цьому "проєкті", про що ще не було сказано. Цитую ідейного натхненника пісні-маніфесту Гаріка Сукачова про цю річ: "Ми зараз живемо в дуже непростий час. Хоча я взагалі не пригадаю, коли в Росії жили в прості часи. Проте зараз трагічні для всіх".

Хлопці, що у вас із логікою? 1993 року — згоден — часи були трагічні: розвал Союзу, злидні, кримінал. А чому ви тепер стали трагічними? У вас поки що над головою ще ракети не літають. Так — російська економіка починає тріщати по швах, дефолт оголошений. Однак це не є результатом тривалого процесу, як було колись, а лютневого наказу Путіна розпочати війну проти України.

Але, враховуючи слова Сукачова та початкову ідею пісні крупновської, з кліпу випливає простий висновок: Путін своїм наказом відкинув РФ як мінімум на 30 років тому. У 1990-ті. А деякі російські опозиційні журналісти кажуть, що й далі — в 1937-ий.

І є ще в цій штучці один гірко-іронічний відтінок: сам Крупнов, який "залишився", помер у 1997-му році, через чотири роки після написання хіта у віці 31 року.

З якого боку до цієї пісні не підійдеш, оптимістично не виходить.