Прем'єра "Останні з нас" викликала фурор. Чому серіал змусить вас плакати, як гра, за якою зроблений

Після виходу першого епізоду серіал "Останні з нас" отримав найвищі оцінки критиків: на агрегаторі Rotten Tomatoes — 99%, на сайті iMDb — 9,4 з 10, обійшовши на старті такі популярні проєкти HBO як "Гра престолів" і "Дім Дракона". За тиждень пілот переглянули 19 млн глядачів. Але аудиторія другого епізоду, що вийшов 23 січня, зросла на 22%. Фурору НВО вдалося досягти тому, що вони працювали з компаніями-творцями культової відеоігри The Last of Us (2013), за якою знято проєкт. Фокус розібрався, які саме фішки на цей раз спрацювали.

В основі сьогоднішнього тріумфу лежить той факт, що сценаристом комп'ютерної гри The Last of Us (буквальний переклад — "Останні з нас") і телеверсії є та сама людина — американо-ізраїльський автор Ніл Дракманн. Йому на допомогу для телеадаптації дали сценариста Крейга Мейзіна — того, хто ідеально збудував драматичне перетинання доль і характерів навколо атомної катастрофи в серіалі "Чорнобиль" (2019). До того ж він стверджував, що сам — фанат гри The Last of Us і пройшов її 12 разів.

Гра The Last of Us, випущена компанією Sony, революціонувала ринок відеоігор, тому що мало чим відрізнялася від повноцінного фільму, крім того, що геймер міг грати за одного з гравців, а глядач просто спостерігає за дією. У грі "Останні з нас" опрацювали масу побутових деталей, характери, історію грибкової епідемії, що охопила планету. Завдання виживання в таких надзвичайних умовах ставило перед персонажами серйозні моральні дилеми, коли вони змушені були приносити жертви — іноді це життя близьких людей, іноді — власне. Усі ці епізоди змушували гравців плакати. Один із докладних відеооглядів гри так і називається: "Як The Last of Us змушує плакати".

Уперше в історії гра перестала бути лише атракціоном, а стала драматичним дійством, коли тобі дорогі персонажі й ти усвідомлюєш, який важкий вибір їм доводиться робити, щоб урятувати своє оточення та все людство. Ніл Дракманн виявився майстром такого роду "вилок": що зробити — вчинити егоїстично чи втратити найдорожче? Усі персонажі гри оцифровані з реальних акторів.

За п'ять років, до 2018 року, гра The Last of Us стала найприбутковішим проєктом Sony. Її розробники — студія Naughty Dog — повідомили, що відеозабава була продана тиражем 17 мільйонів копій. The Last of Us 2, випущена у 2020 році, теж встановила кілька рекордів із продажу ще у 2022 році, перейшовши позначку 10 млн копій.

Зрозуміло, платформа НВО не могла спокійно спостерігати за цим фінансовим проривом і уклала контракт на створення телеадаптації The Last of Us.

"Останні з нас". Невеселі старти

Отже, за сюжетом, живе звичайна сім'я: батько Джоел і дочка-підліток Сара. Батько ще має брата Томмі. На стінах їхнього будинку — афіші улюблених рокгуртів дівчинки. Батько-будівельник домовляється телефоном про підрядників. Початок, як у побутовій драмі. Дівчинка залишається одна вдома, як раптом по телевізору починають передавати екстрені новини, і картинка за вікном починає змінюватися. "Щось не те діється із сусідами", — каже спантеличено батько, нарешті прийшовши з роботи.

Можете подивитися цю зав'язку гри The Last of Us, щоб скласти про неї уявлення.

Так само, до речі, розпочиналася й "Війна світів" (2005) Стівена Спілберга: чоловік у розлученні, двоє дітей. Він із ними залишився вдома. І теж — раптом неприємні новини по телевізору. У "Війні світів" інопланетяни-паразити нагрянули, а тут — гриби-паразити (кордицепс) із мурах на людей перекинулися. Але обстановка в результаті вийшла близькою: вибухи, купа машин, паніка.

Коли Джоел із донькою Сарою та братом Томмі намагаються вирватися з міста, у них допомоги просить сім'я з трьох осіб: "У нас дитина". — "У нас теж", — відрізав Джоел, об'їхавши нещасних. Однак йому не вдається зберегти свою…

The Last of Us — витоки

Заражені сусіди в грі простіші, ніж у фільмі. У серіалі вже бабусі ледь не з інвалідних крісел схоплюються вас загризти: відчувається, що руку до героїв доклав автор "Чорнобиля".

Звідки взагалі ноги ростуть у жанру зомбі-апокалісу? А це роман американського письменника Річарда Метісона "Я — легенда" (1954), який кілька разів був екранізований (широко відомий однойменний блокбастер 2007 року з Віллом Смітом). Метісона, зі свого боку, надихнув "Дракула" (1891) ірландця Брема Стокера, тільки Метісон зробив перевертеня: людина з імунітетом залишилася сама, а навколо — інфіковані кажанами вампіроподібні громадяни, які замочили у фіналі цього одного — нормального. Саме так він став "легендою" в книзі, а не зробивши сироватку та ставши рятівником, як у фільмі 2007 року.

Якщо взяти умовну формулу шедевра як уяву – міркування – перетворення, то тут світ трансформувався в гірший бік у результаті паразитичних мутацій. Такий загалом вигляд має сюжетна матрьошка міфу творів про вампірів і зомбі, у її центрі — граф-вампір Дракула та "Я — легенда". У нових творах на цю тему два варіанти розвитку подій: або ми всі стаємо істотами за образом і подобою Дракули, або важко, але позбавляємося такого "подарунка" людству. У серіалі "Останні з нас" — другий.

Головні герої "Останні з нас". Культова парочка

Повернімося до серіалу, поставленого за грою. За сюжетом, уже в другій серії "Останні з нас" минуло 20 років після спалаху. Планета розбита на збройні зони — там живуть ті, хто не заразився. Між ними шурхають натовпи громадян, які мутували під впливом кордицепсу — такі собі гриби-вампіри. Тут усе, як у зомбі-апокаліпсисах: зруйновані, зарослі міста, де в глибинах — заражені. Якщо хтось у зонах, що охороняються, підхоплює заразу, його відразу розстрілюють на місці.

Джоел став жорстоким контрабандистом, якого всі побоюються. У політичному ключі йде боротьба між військовою диктатурою та "цикадами" — повстанцями, які борються за демократичніші форми правління.

Карта так лягає, що Джоелу за певну винагороду "цикади" доручають доставити 14-річну дівчинку Еллі (ім'я, як у рятівниці Смарагдового міста) — вона має імунітет до грибків. Все це також не нове.

Фішка гри та серіалу в розвитку стосунків Джоела й Еллі, дорослого чоловіка та дівчинки-сироти, якій він хоч-не-хоч починає замінювати батька. Ось ця парочка й стала культовою: вони одне в одному знаходять опору. Ця лінія нагадує стосунки найманого вбивці Леона та дівчинки Матильди, у якої розстріляли родину, в популярній стрічці Люка Бессона "Леон-кілер" (1994).

У ролі Джоела знявся Педро Паскаль, який грав подібну роль у серіалі "Мандалорець" (2019), а до цього він засвітився в ролі принца Оберіна Мартелла в "Грі престолів". Тут у нього в нього точне влучення в образ: його Джоел може бути і "простим" будівельником, і в міру агресивним контрабандистом із навичками спецназівця.

У ролі дівчинки Еллі в серіалі "Останні з нас" — юна британська акторка Белла Рамзі, яка грала в "Грі престолів" і отримала дитячу BAFTA за головну роль у фентезійному серіалі "Найгірша відьма".

Загалом ця парочка продовжує свій шлях крізь нетрі постапокаліптичного світу, підкоряючи всілякі рейтинги тому, що вони демонструють те, чого немає в тисяч зомбі навколо — справжню любов і підтримку одне одного, пов'язану із самопожертвою. Саме це в напівмертвому світі чіпляє за живе.

Вийшло дві серії серіалу "Останні з нас" із дев'яти. Наступна — 29 січня.