Шок без терапії. Що чекає українців у 2022 році з інфляцією та цінами на продукти
На кінець минулого 2021 року інфляція в Україні становила 10,3%. Тепер Нацбанк погіршив прогноз інфляції на 2022 рік із 5% до 7,7% і днями підвищив облікову ставку НБУ до 10% річних. Український бізнес отримав чергове рішення, що стримує економічне зростання в країні.
Найсильніший біль голови українців — це інфляційний шок. Інфляція 10,3% відчувається як 30,3%.
Бездарні рішення Кабміну та НБУ неминуче призводять до зростання інфляції. А як ми знаємо, інфляція — це дуже погано не лише для населення, а й для українських ОВДП (особливо короткострокових).
Нагадаю, на кінець минулого 2021 року інфляція в Україні становила 10,3%. Тепер Нацбанк погіршив прогноз інфляції на 2022 рік із 5% до 7,7% і днями підвищив облікову ставку НБУ до 10% річних. Український бізнес отримав чергове рішення Правління Національного банку України, яке стримує економічне зростання в країні.
Хоча напередодні заступник голови Нацбанку Ніколайчук на брифінгу заявив: "Якщо говорити про ухвалене рішення уряду про держрегулювання цін на продукти — ми вважаємо, що його вплив на інфляційні процеси буде досить обмеженим через те, що поточний інфляційний спалах, перш за все, обумовлений зростанням собівартості продукції, а не значним розширенням чи бумом споживчого попиту".
У принципі, здоровий висновок, але — це лише слова, а насправді — НБУ знову підняв облікову ставку і правління Нацбанку з Кабміном ніяк не можуть розставити пріоритети, гадаю, не вивчають вони й закордонний досвід. Тим більше, що проблема інфляції, що росте, характерна не тільки для України, а й для більшості країн світу, і в багатьох країнах ця проблема не тільки центробанку, а й влади в цілому.
Наприклад, у США інфляція вже досягла 7%, у Німеччині — 5,3%, в РФ — 8,4%. А ось у Китаї — лише 1,5%. То як же керівництву КНР це вдалося?
Якщо дуже коротко, то в КНР для зниження цін на сировину різко нарощується видобуток і продаються запаси зі стратегічних резервів, а іноді й зовсім обмежують роботу підприємств, поки ціни не стабілізуються.
Унаслідок Китай справді може похвалитися споживчою інфляцією на рівні 1,5%. Щоправда, такі методи регулювання створюють інші проблеми, які можуть перекреслити всі досягнення у боротьбі за цінову стабільність.
Так, днями Китай повідомив про найбільше позитивне сальдо торгового балансу в своїй історії. З одного боку, це говорить про зростання експорту (і це плюс), а з іншого боку — імпорт зростає повільнішими темпами (а це мінус).
Низький імпорт і слабка споживча інфляція свідчать про слабкий внутрішній попит. Це означає, що економіка Китаю, попри зазначені успіхи, поступово сповільнюється. Це розуміють і в Народному банку Китаю, тому ЦБ уже почав вводити у свою грошово-кредитну політику (ГКП) стимулювальні заходи, знижуючи базові ставки за кредитами, щоб прискорити зростання споживчих витрат.
Слабкий внутрішній попит і всім відомі проблеми на ринку нерухомості, швидше за все, змусять владу КНР піти в стимулюванні економіки на досить агресивні кроки. Що це означає для інвесторів?
Ця тенденція дуже сприятлива для інвестицій у китайський ринок. Поки монетарна політика в усьому світі стає все жорсткішою, Китай іде іншим шляхом і починає пом'якшувати свою ГКП, запалюючи "зелене світло" для інвесторів.
Звичайно, цифра інфляції в 1,5% тішить око. І таких результатів ми могли б досягти в Україні. Але навряд чи скоро це станеться.
Не заперечую навіть того, що члени Кабміну та правління Нацбанку цілком серйозно вважають, що якщо й надалі піднімати тарифи ЖКГ, вартість енергоресурсів тощо на 20%-40%, а також облікову ставку НБУ до двозначної цифри, то це сповільнить загальну інфляцію, тому що бідні люди ще рідше користуватимуться цими послугами.