Розділи
Матеріали

Чи добре бути житницею Європи? Чому сільське господарство не зробить Україну багатою

Житниця Європи. Так Україну сприймають у світі і так її сприймають навіть її власні громадяни. Хтось вважає, що сільське господарство — це єдиний сектор економіки, у якому ми можемо конкурувати у світі, завдяки якому можна побудувати успішну економіку. Чи так це?

Хтось вважає, що сільське господарство — це єдиний сектор економіки, у якому ми можемо конкурувати у світі та завдяки йому можна побудувати успішну економіку. Чи так це?

Житниця Європи. Тож Україну сприймають у світі і так її сприймають навіть її власні громадяни. Дехто вважає, що сільське господарство — це єдиний сектор економіки, у якому ми можемо конкурувати у світі. А ще дехто вважає, що завдяки сільському господарству можна збудувати успішну економіку.

Причому навіть не йдеться про створення переробки, а саме експорт агросировини. А як аргумент захисники аграрного майбутнього країни наводять приклади Австралії чи Норвегії, які стали успішними завдяки торгівлі сировиною.

Я спробую цифрами та фактами на руках показати, наскільки абсурдна ця думка.

Існує два основних способи заробити гроші. Продавати великі обсяги дешевого товару чи послуги. А щоб заробити на невеликих обсягах, потрібно продавати дуже дорогу продукцію. Крім цього, є ще диверсифікація (продаж різних видів продукції) і крос-продажі (продаж продукції в навантаження до основної).

В економіці держави те саме. Є країни, які добре заробляють на нафті, тому що продають її у великих обсягах, як Норвегія, ОАЕ. Маю на увазі в перерахунку на душу населення. Є країни, які продають напівпровідники (сировину в електроніці) у великих обсягах, наприклад Тайвань, Південна Корея.

Є країни, що заробляють на продажах дорогої продукції, такої як авто, фармацевтика, електроніка. Хоча навіть є диверсифікація продажів величезної кількості різновидів продукції.

Проблема України в тому, що ми продаємо дешеву продукцію в малих кількостях. І при цьому особливо немає диверсифікації.

Тут важливо зазначити, що в Україні дуже неефективно використовуються ресурси. Людський ресурс, земля. Продуктивність праці низька.

Наприклад, візьмімо землю. У нас кукурудзою було засіяно 5,3 млн га землі. І на виході ми отримали 5,8 млрд дол. експорту. Це виходить 1094 дол. з гектара.

Відео Павла Вернівського: Чому сільське господарство не зробить Україну заможною

Для порівняння, візьмімо Сінгапур. За площею він трохи менший за Київ. Усього 72 000 гектарів. Експорт товарів — 390 млрд. З них ре-експорт 67%. Внутрішня економіка Сінгапуру створює експорт на 130 млрд. Виходить один гектар землі, що створює 1,8 млн дол експорту.

Відчуваєте різницю? 1,8 млн та 1 тис дол?

Ну, чи візьмімо інший приклад. У Південній Кореї є індустріальний парк Чангвоні. Його площа 2530 га. Ця невелика територія створює експорт на 24 млрд! Це 9,5 млн. дол на один гектар! Аналогічно парк у Гумі. Площа 2350 га. Експорт у 30 млрд дол. Це на один гектар 12,7 млн дол!

Навіть Нідерланди з їхнім високоефективним сільським господарством заробляють з гектара менше. Там 1,8 млн га землі та експорт 86 млрд. Це виходить 49 тис дол з гектара.

Проте, для нас цей показник недосяжний, адже ця країна спеціалізується на дорогій сільськогосподарській продукції, як сири та тюльпани. Тому вони мають такий високий дохід. У нас соняшником засіяно втричі більше площі, ніж уся територія Нідерландів, але на виході маємо лише 7% голландського експорту. Чи розумієте різницю в ефективності?

І все разом це призводить до того, що загалом наша економіка дуже слабка.

Тут мені можуть заперечити. У світі є багато успішних країн із сировинною економікою. Норвегія, Австралія, ОАЕ. Такі приклади спантеличують і багато хто думає, що, може, експорт сировини це не так погано. Еге ж?

Тільки хочу звернути увагу на один нюанс. Важливий аспект. На обсяги торгівлі та розміри населення.

Австралія експортує товарів на 284 млрд і ще послуг на 76 млрд. Враховуючи, що населення Австралії всього 25 млн, експорт виходить 15 тис. дол на душу населення.

Норвегія експортує товарів на 109 млрд і ще послуг на 82 млрд. Враховуючи, що населення Норвегії всього 5 млн, виходить 38 тис дол експорту на душу населення.

ОАЕ експортує товарів на 248 млрд і ще послуг на 27 млрд. Враховуючи, що населення всього 10 млн, виходить 27 тис дол експорту на душу населення.

А тепер порівняймо з Україною. Експорт товарів 50 млрд і ще 12 млрд експорт послуг. На душу це лише 1500 дол!

Щоб досягти рівня Австралії в 15 тис. дол на душу, нам потрібно експортувати на 630 млрд дол! Щоб досягти рівня Норвегії, — 1,6 трлн дол. експорту.

Так, безумовно, такий рівень експорту позначиться на економічному розвитку. Тільки пробачте за нескромне запитання: а за рахунок чого ви збираєте його створювати? Ось яка в нас є сировина, щоб ми її могли продавати не на 600, а хоча б на 300 млрд на рік, як експорт Польщі? Урожаями кукурудзи та пшениці?

Ви, правда, впевнені, що змусите землю приносити дохід у 10 разів більше, ніж зараз? Вибачте, але це вже з галузі фантастики.

Хоча є й інший вихід. Можна не збільшувати експорт, але зменшувати кількість населення. До 5 млн людей. Тоді експорт на душу буде як в Австралії. Судячи з тенденцій у демографії, може, це і є наш шлях?