Розділи
Матеріали

Далі від агресора. Чи може ЄС справді позбутися залежності від нафти та газу з РФ

Наталія Богута
Фото: Pexels

Країни та компанії відмовляються від російської нафти, а в ЄС обговорюють шляхи заміни російського газу. Фокус запитав експертів, як саме відбуватиметься енергетична трансформація в Європі та чи можлива повна відмова від нафти й газу з країни-агресора.

Потужні санкції з боку країн світу, які підтримують Україну в боротьбі з агресором, очікувано торкнулися енергетичного сектору. У вівторок, 8 березня, про відмову від російської нафти заявила компанія Shell, а відразу за нею про таку ж відмову та закриття АЗС у Росії заявила компанія Вritish Рetroleum. Але цього ще мало для зменшення залежності від енергоресурсів із РФ. Із природним газом у Європі ситуація складна – постачання з РФ забезпечують понад 40% загального споживання газу до ЄС. З іншого боку, частка Росії імпорті нафти становить 27%, і ще 46% – частка РФ в імпорті вугілля.

Стратегія ЄС: менше російського газу, більше чистої енергії

Щоб подбати про енергобезпеку, Єврокомісія розпочала розробку нової Енергетичної стратегії, яку презентувала 8 березня. За даними документа, планується скоротити частку газу в енергобалансі, створити заходи щодо стабілізації цін на енергоресурси (газ), розвивати альтернативну енергетику, а також досягти скорочення на 67% обсягу імпорту російського газу раніше 2030 року.

"Чим швидше та рішучіше ми диверсифікуємо наші пропозиції, прискоримо впровадження технологій зеленої енергетики та знизимо наш попит на енергію, тим раніше ми зможемо замінити російський газ", — ідеться в документі Єврокомісії. Там зазначено, що планується активізувати виробництво зеленої енергії, диверсифікувати постачання та зменшити попит, зосередившись насамперед на газі, що суттєво впливає на ринок електроенергії і де світовий ринок менш ліквідний. У центрі уваги ЄС – поступове припинення залежності від російських нафти й вугілля.

"Прискорення зеленого переходу знизить викиди, зменшить залежність від ресурсів, що імпортуються, захистить від підвищення цін", — вважають у Єврокомісії.

Фото: pexels.com

Там кажуть, що зараз запасів газу в ЄС на опалювальний сезон вистачить, навіть при повному припиненні постачання з РФ. Щоб добре підготуватися до наступної зими, необхідно розпочати заповнення сховищ газу по всьому ЄС уже зараз. Важливим є й питання будівництва нових газових терміналів, про що вже заявили в Німеччині.

Не все одразу: як відбуватиметься відмова від російського газу

Опитані Фокусом експерти впевнені: подолати залежність Євросоюзу від газу із РФ цілком можливо. Однак це зовсім не питання кількох тижнів чи навіть місяців.

"Позбавлення від російської залежності — питання 3-4 років. По-перше, РФ — найбільший експортер газу. По-друге, ЄС сам загнав себе в таку ситуацію, давно було зрозуміло, що залежність — критична, але все одно у 2015 року було підписано угоду про "Північний потік-2". Технічно ні транспортних коридорів, ні ресурсів, щоб відмовитися миттєво, немає. РФ забезпечила половину обсягів газу в ЄС. І цей обсяг більший, ніж потужності терміналів для зрідженого газу, які є в Європі. Тобто чисто фізично відмовитися миттєво неможливо", — каже Андріан Прокіп, експерт програми Енергетика Українського інституту майбутнього.

Він упевнений – можна відмовитись від російського газу, але поступово.

"Скорочувати поставки за рахунок інших постачальників, за рахунок заповнення терміналів, що й потрібно робити. Крім того, вже сьогодні можна зробити ще один крок – переглянути плани. Німеччина має програму закриття АЕС, і вона може перенести закриття, а ЄС відстрочити відмову від вугілля. Проте основна проблема інша – експортери не мають достатнього обсягу, щоб замістити газ із Росії. На це дійсно потрібен час", — вважає Андріан Прокіп.

На думку президента Центру глобальних досліджень "Стратегія XXI" Михайла Гончара, нічого неможливого немає, а про альтернативу російським ресурсам у тому ж таки ЄС говорили вже давно. Зокрема, про імпортний зріджений газ.

"Щодо газу ситуація складна, але не безвихідна. Йдеться про скорочення обсягів із РФ до некритичних. Потрібна схема заміщення – США домовилися з Австралією та Катаром, на ринок ЄС уже прийшов великий обсяг зрідженого газу", — розповів Фокусу Гончар.

Санкції та послідовність: якою має бути стратегія Європи щодо російських нафти й газу

Експерти кажуть – РФ критично залежить від технологій, фінансових ресурсів, ринків збуту. Тобто, з одного боку, Європа залежить від постачальника газу та нафти (РФ), а з іншого — сама РФ також залежить від ринків збуту. Йдеться і про газ, і про нафту.

Але енергетичне ембарго має бути як на рівні політики урядів, так і на рівні корпоративного сектору, лише тоді санкції справді почнуть упливати на російську економіку.

"США можуть протидіяти російській експансії та схилити європейців до того, щоб змінити політики на корпоративному рівні – ми вже бачимо приклад компанії Shell, яка намагалася заробити на ситуації, коли вона купила російську нафту, потім вибачилася та відмовилася від російських нафти й газу", – каже Михайло Гончар. На його думку, щоб вплинути на РФ, тільки енергетичного ембарго недостатньо.

"Щодо нафти ЄС має козир — згідно з давніми директивами, країни мають стратегічний нафтовий резерв на 90 днів, можна було б задіяти його і замістити вже зараз російські поставки. У РФ немає вільних потужностей для нафти, яку ніхто не купує, постане питання закриття видобутку — це дуже великі технічні та фінансові проблеми", — пояснив Михайло Гончар.

У приклад здорового рішення щодо енергобезпеки він наводить Польщу, що цілеспрямовано зосередилася на мінімізації обсягу російської нафти й запровадила саудівську державну компанію Saudi Aramco у співвласники частини нафтопереробних активів на території Польщі, а тепер використовує саудівську нафту.

"Для європейців немає проблеми – саудити готові зробити пропозицію щодо нафти", – каже Михайло Гончар.

Проте для більшого впливу на втрати агресора можна реалізувати ще одне рішення – запровадити спеціальний режим розрахунків із країною-агресором, каже Гончар.

"Компанії за експорт нафти отримують середню ціну за минулий рік, а решта спрямовується на спеціальний рахунок, створений Європейським центробанком, а використання коштів – для допомоги Україні та створення Фонду майбутніх репарацій Росії Україні. Ситуація екстраординарна та потребує екстраординарних рішень", — упевнений експерт.

Водночас Андріан Прокіп зазначає: головне для Євросоюзу – послідовно йти до відмови від російських ресурсів.

"Головне, щоб не сталося такого, як у 2015-16 роках, була декларація зменшувати залежність від РФ, а минає час, і вони повертаються до російських поставок, важливо, щоб цього разу не було повернення до цих поставок. Є надія, що ЄС і США будуть послідовними. Минулий рік показав, що РФ – не надто надійний енергетичний партнер, коли вони сприяли високим цінам на ринку газу. Зараз важливо, щоб Європа та США виявляли позицію", – наголосив Прокоп.

Щодо України, то експерти бачать великі можливості для країни після війни як у секторі енергетичної модернізації, так і в секторі видобутку власного газу.

"У нас після війни буде багато можливостей. Стояло питання великого енергетичного будівництва, адже відомо про наші великі енерговтрати, і нам потрібно запускати спеціальні програми та скорочувати втрати, і в нас є величезний потенціал із видобутку газу, а також із виробництва біогазу. Думаю, у нас буде вимушена енергомодернізація з урахуванням майбутніх потреб і стану енергетичних ринків", — наголосив Прокіп.

Також після війни висока ймовірність, що компанії, які раніше працювали в Росії, вкладатимуть кошти в розробку родовищ газу в Україні. Це дозволить збільшити видобуток і за кілька років наблизитися до повної незалежності в газовому питанні від зовнішніх поставок.

"Іноземні компанії зможуть зайти в Україну, а ми повинні провести селекцію та побачити, як компанія поводилася, якщо намагалася залишатися в Росії, така компанія стане "персоною нон грата", а хто відразу прийняв рішення припинити роботу в РФ, ті нехай заходять і працюють в Україні", – вважає Михайло Гончар.

Нагадаємо, ціну на нафту на світових ринках стимулює обговорення можливого ембарго на російський ресурс через агресію щодо України. 8 березня президент США Джо Байден повідомив про відмову від покупки російської нафти. За його словами, американські порти більше не прийматимуть російську нафту, і американський народ "завдасть ще одного потужного удару по путінській військовій машині".