Міграція задля кращого життя. Куди й чому переїжджають українські біженці

Українці в Європі дедалі активніше змінюють країни проживання. Якщо на початку повномасштабної війни основним місцем дислокації українських біженців була Польща, то зараз вона поступилася першістю Німеччині. Головна причина витоку робочих рук на Захід — матеріальна: у Німеччині вищі і допомога, і зарплати. А українці, усвідомлюючи, що війна затягнулася, починають думати про довгострокові перспективи та шукати комфортніші умови життя.

Із Польщі в Німеччину: у пошуках друзів і грошей

Навесні 2022-го мільйони українців перетинали українсько-польський кордон і ухвалювали рішення далі не їхати. По-перше, всі хотіли бути ближче до дому, щоб одразу після закінчення війни, у той самий день, опинитися вдома. По-друге, поляки прийняли українських біженців дуже гостинно, а мовний бар'єр майже не відчувався.

Але зараз ситуація змінилася, і ось уже декілька місяців поспіль Польща втрачає українців, які їдуть у Німеччину. Згідно з даними Євростату, на кінець червня 2023 року в Німеччині було зареєстровано приблизно 1,1 мільйона громадян України, тоді як у Польщі їх було менш ніж 975 тисяч. Це означає, що за рік кількість зареєстрованих біженців у Польщі зменшилася на понад 350 тисяч осіб, а в Німеччині водночас зросла на понад 410 тис. Ця динаміка продовжилася, і станом на 28 листопада, за даними УВКБ ОНН, у Німеччині кількість українців збільшилася до 1,12 млн, а в Польщі зменшилася до 954 тисяч.

За даними дослідження Міграційної платформи EWL, на рішення біженців переїхати з Польщі до Німеччини найбільше впливає наявність друзів і знайомих у Німеччині (43%), а також матеріальні питання: привабливіші соціальні виплати в Німеччині (42%), можливість накопичення більших заощаджень (38%) і пропозиції роботи з вищою зарплатою (27%).

"Після 24 лютого 2022 року Німеччина відповіла на наплив біженців із України запровадженням ліберальних правил доступу до ринку праці, швидких і часто обов’язкових мовних і професійних курсів для цих громадян України. Водночас країна використовує високий рівень професійної кваліфікації українських громадян. Ці дії в поєднанні з гострою нестачею робочої сили на німецькому ринку вказують на ймовірність подальшого посилення цього міграційного тренду", — коментує результати дослідження Анджей Коркус, голова правління Міграційної платформи EWL.

До того ж, як стало відомо днями, Німеччина продовжила термін тимчасового захисту для біженців із України до 4 березня 2025 року. Статус тимчасового захисту продовжується автоматично: українцям не потрібно ані подавати заяву, ані відвідувати імміграційні органи для оформлення процедури. Водночас відтік українців із Польщі має ще один контекст — ставлення до українців уже не таке привітне, а блокування українського кордону, на яке уряд сусідньої країни нібито не може вплинути, створює додаткові складнощі у взаєморозумінні наших співгромадян із громадянами країнии, що приймає.

У пошуках кращого: реальність, яка не всім підходить

Узагалі, за даними ООН, українці мігрують усередині ЄС досить жваво. Всього за півтора місяця (з 10 жовтня 2023 року) кількість українців у Німеччині зросла з 1,1 млн до понад 1,12 млн осіб, у Чехії — з 361,4 до 369,5 тисяч, у Великій Британії — з 210,8 тисяч до 248,3, у Нідерландах — із 94,4 тис до 136,5 тисяч, у Словаччині — з 109,1 до 112,3 тис осіб, в Ірландії — з 95,9 тисяч до 101 тисячі осіб.

Натомість у Польщі число українців зменшилося з 959,9 тис. до 954,6 тис., в Іспанії — з 190,4 тис. до 185,9 тисячі, у Румунії — з 85,1 до 82,6 тисячі, у Франції — з 70,6 тис. до 69,5 тисячі осіб.

Економічні проблеми виштовхуть українських біженців із Канади, пише Bloomberg. Оренда житла в цій державі виявилася для багатьох непідйомною, особливо враховуючи проблеми з працевлаштуванням. Тільки за рік середня вартість оренди житла в Канаді зросла на 11% до рекордних 2149 канадських доларів (56,6 тис. грн), а винайняти житло в Торонто буде ще дорожче — 2614 канадських доларів (68,8 тис. грн). Це майже весь дохід на одну особу, яка працює повний робочий день за мінімальну зарплату, до того ж до вирахування податків.

Із Канади українці часто вирушають не на Батьківщину, а просто в Європу, де життя і дешевше, і звичніше. Вибір країни тут часто відбувається або за принципом "у нас там друзі/знайомі", або через фактор мови. Звісно, після майже двох років у Канаді і дорослі, і діти вже непогано знають англійську, тож переміщуються до Великої Британії, Ірландії, або ж до Швейцарії, Німеччини, Швеції чи на Кіпр.

"Потрібно розуміти, що після початку повномасштабної війни українці їхали до країн Європи та світу в пошуках прихистку подалі від зони бойових дій і розраховували швидко повернутися, — зазначив у коментарі Фокусу президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник. — Але минуло майже два роки, бойові дії тривають, і невідомо, коли закінчаться. До того ж багато кому нема куди повертатися: у когось зруйноване житло, а в когось більше немає роботи, бо його підприємство вже не діє, адже на сьогодні в Україні знищено 29% економіки. Тому українці поступово починають переглядати своє життя в еміграції та шукати країни з комфортнішими для них умовами".

Комфортні умови: скільки людей — стільки й думок

Єдиної найкомфортнішої для всіх українців країни не існує, адже скільки людей — стільки й думок щодо комфорту. Комусь зручно місяцями жити в таборах для біженців і ні про що не думати. Є чимало людей, які живуть у таких таборах із дітьми рік-півтора та не збираються нічого міняти. Кажуть, що їх усе влаштовує. А інші просто застрягли в цій реальності: спочатку сподівалися, що такий табір — це рішення лише на тиждень-два, потім — на місяць, а зараз або звикли, або не мають сил на рішучий крок.

Серед біженців є чимало українців, яким дуже важливо не отримувати допомогу та повністю забезпечувати себе самостійно. Але є й ті, хто вважає за краще жити на допомогу від держави якомога довше. Такі мігранти не намагаються ані шукати роботу, ані вчити мову, ані хоч трохи адаптуватися. У Німеччині мама з дитиною можуть отримувати 900 євро допомоги на місяць, а, наприклад, в Ірландії — 1200 євро. Плюс безплатне житло й навіть безплатна їжа.

"Ці гроші дуже розслаблюють і навіть змушують нахабніти. Отримуєш таку допомогу місяць, другий, третій — і ось уже здається, що тобі всі винні. Як тільки я помітила в собі ці тривожні дзвіночки, одразу вийшла на роботу й відмовилася від соціалки", — поділилася враженнями Оксана, яка мешкає в містечку неподалік від Гамбурга.

"Останнім часом, дійсно, все більше біженців обирають Німеччину внаслідок відносно високих виплат на дітей — там зручно бути утриманцем, — каже Василь Воскобойник. — Також здебільшого за виплатами люди їхали до Норвегії, Данії, Швеції, Ірландії. Водночас у Чехії, Польщі, країнах Балтії з цим складніше, адже невеликі економіки не мають фінансової можливості платити великі гроші".

Попри маленькі виплати, біженців у країнах Балтії чимало, особливо якщо дивитися не на абсолютні, а на відносні цифри. За повідомленнями ЗМІ, дані Євростату на 1 серпня 2023 року показали, що в середньому на тисячу жителів ЄС припадає 9,2 біженця з України. Найбільші відносні показники виявилися в Чехії (33 біженців на 1000 мешканців), Польщі (26,4), Естонії (25,9), Литві (25) та Латвії (22,6). І в цього є свої пояснення.

"По-перше, у країнах Балтії немає мовного бар'єру — внаслідок спільного минулого російську розуміють у більшості місць. По-друге, я продовжую працювати дистанційно в Україні й отримувати зарплату у своїй компанії. Навряд чи я б змогла на ці гроші жити в Ірландії чи Норвегії, а ось на життя в Естонії мені цілком вистачає", — розповіла Фокусу Тетяна, яка зараз мешкає в Таллінні. За її словами, ціни на оренду, продукти й одяг в Естонії майже такі, як у Києві.

"Сьогодні ми живемо у світі без кордонів, тому бар'єрів для зміни країни майже немає, — підсумував Василь Воскобойник. — Тож немає нічого дивного в тому, що українці користуються всіма можливостями. Люди спілкуються зі своїми знайомими в інших країнах, порівнюють умови, рахують гроші та вирішують, куди вони можуть поїхати й де буде та точка, із якої почнеться їхнє нове життя".