Нафта рятує Кремль: як війна на Близькому Сході вдарила по Україні і допомогла Путіну
Рішення Трампа послабити санкції проти російської нафти та стрибок цін на енергоносії фактично зірвали одну з ключових стратегій України. Фокус проаналізував хронологію санкцій проти Росії та з'ясував, чи слід розраховувати на її економічне виснаження через війну.
Україна мала план економічно зламати кремлівського очільника Путіна через втрати на фронті, але його зірвав "нафтовий бонус" президента США Дональда Трампа. Він заявив, що хоче мати нафту "для всього світу" і тимчасово послабив нафтові санкції проти РФ від 2022 року.
Україна розраховувала змусити Кремль "спускати" мільярди доларів на компенсації за загиблих військових і зробити війну економічно нестерпною для Росії. Однак різке зростання нафтових доходів РФ, зокрема після послаблення санкцій США, суттєво зменшило цей тиск, пише The Independent.
За оцінками Міноборони України, оптимально моделлю для виснаження РФ є ліквідація до 50 тисяч російських військових щомісяця. Водночас Кремль здатний мобілізувати лише 35-37 тисяч новобранців, навіть попри високі виплати.
"Критична точка Росії — не люди, а гроші"
Як зазначають аналітики розвідки, на яких посилається The Independent, проблема Кремля не в нестачі людського ресурсу, а у фінансуванні: "Кризова точка Росії — не в тому, що закінчуються люди, а в тому, що закінчуються гроші, щоб їх купувати".
Саме тому Україна робила ставку не на чисельну перевагу, а на економічне виснаження противника. Проте нафтовий фактор зруйнував розрахунки.
Ситуація змінилася після різкого зростання цін на нафту та рішення Дональда Трампа послабити частину санкцій проти російської нафтової галузі.
Війна з Іраном як фінансовий бонус для Кремля
На тлі війни США та Ізраїлю проти Ірану Росія отримала короткостроковий, але відчутний фінансовий ефект. Згідно із офіційними звітами Centre for Research on Energy and Clean Air (CREA) щодо доходів РФ, від початку ескалації (28 лютого 2026 року) Кремль отримав короткостроковий фінансовий буст від зростання цін на нафту через блокування Ормузької протоки.
Так, впродовж перших двох тижнів РФ заробила додатково 6 млрд євро (приблизно 6,5 млрд доларів) від експорту викопного палива, з добовим доходом 510 млн євро, що на 14% вище за лютий 2026-го.
Ціни на нафту зросли на 82%, попит Китаю та Індії — на 22%, акції "Роснефти" тощо підскочили на 25 млрд доларів.
Тож, додаткові 6,5 млрд доларів, що отримала Москва, перевищують спрощені оцінки компенсацій за загиблих (приблизно 5,8 млрд доларів на місяць за 35 тис. втрат), але це лише 4–5% місячного оборонного бюджету РФ, без урахування зброї та ВПК. Тому так, ефект відчутний, але тимчасовий. І хоча він компенсує частину тиску від втрат армії, проте не усуває санкцій та ударів по НПЗ. Адже довгостроково доходи від нафти (приблизно 20–25 млрд доларів на місяць) залишаються вразливими.
Як зазначає The Independent, різке зростання цін на нафту на тлі конфлікту навколо Ірану, а також рішення адміністрації Дональда Трампа пом’якшити санкції проти російського нафтового сектору дали Кремлю фінансовий перепочинок. "Нафтовий бонус" для Путіна робить свою справу.
"Росія отримала додаткові 6–10 млрд доларів доходів від нафти… цього більш ніж достатньо, щоб покривати щомісячні витрати на війну, включно з компенсаціями загиблих", — пише видання.
Президент Володимир Зеленський прямо пов’язав ці рішення із ризиками для України: "Фокус зміститься на Близький Схід… і протиповітряна оборона [для України] може зменшитися", — заявив він.
"Це як дати вбивці більше куль. Для Росії нафта і газ — це зброя", — заявив голова комітету ВР з міжнародних справ Олександр Мережко.
Хронологія санкцій проти РФ: від Криму до "втоми Заходу"
Зазначимо, що санкційна політика проти Росії триває понад 10 років. І перший пакет країна-агресорка отримала після анексії Криму 2014-го. Водночас санкції мали обмежений характер (персональні обмеження, часткові фінансові санкції, обмеження технологій для енергетики) і не зламали економіку РФ. Проте заклали основу майбутнього тиску.
- 2022 року відбувся санкційний шок після вторгнення. Після початку повномасштабної війни Захід застосував безпрецедентні заходи (відключення банків від SWIFT, замороження майже 300 млрд доларів резервів, нафтове ембарго ЄС, запровадження цінової стелі.
- 2023–2024 рр. відбулася адаптація Росії. Москва перебудувала систему: переорієнтувалася на Азію, посилила "тіньовий флот", стала активніше використовувати посередників.
- 2025–2026 рр. імпульс санкцій проти РФ втрачається. Як зазначають експерти, санкційний режим почав слабшати через координацію, проблеми з контролем, зміну політики США.
А відключення від SWIFT, що називаються одним із символів санкцій, виявився менш руйнівним, ніж очікувалося.
Економіст, ексчлен Ради НБУ Віталій Шапран пояснює: "Відключення від SWIFT для росіян — це не проблема, а додаткові витрати. Вони обходять це обмеження не стільки через СПФС, скільки через китайський аналог — CIPS".
Тобто платежі не зникли, але стали дорожчими і повільнішими. Так, в цьому є реальний ефект санкцій.
"Їх потрібно продовжувати. Вони збільшують витрати росіян і роблять розрахунки незручними і довшими", — каже експерт.
"Тіньовий флот": сіра зона глобальної торгівлі
Окремим елементом обходу санкцій є морська логістика. За словами Шапрана, "тіньовий флот" — це до 600 танкерів під прапорами 20–30 країн… не більше 200 із них прямо контролюються Росією. Ці судна перевозять нафту нижче price cap, часто не мають нормального страхування, працюють одночасно на різні підсанкційні режими.
Чому санкції не дають швидкого ефекту
Як пояснює директорка із питань аналітики, досліджень та розслідування Ради економічної безпеки України Олена Юрченко, проблема — у самій природі санкцій.
"Санкції дуже рідко приносять негайний результат… перші структурні проблеми можуть з’являтися через 2–3 роки", — каже експертка.
Не можна чекати від санкцій неймовірного ефекту, вони апріорі не здатні його принести, якщо вони формулюються у ізоляції від інших інструментів
Ба більше, вони працюють не прямо, а через економічні ланцюги: "Санкційний тиск не обов’язково спрямований безпосередньо на ВПК, але підвищує його макроекономічну ціну".
Наприклад, замороження резервів призводить до зменшення можливостей стабілізації, а висока ставка — до падіння інвестицій, чим більший дефіцит бюджету, тим дорожча війна.
Проте головною проблемою, за словами фахівців, є виконання санкцій. Адже ключова їхня слабкість — не зміст, а контроль.
"Санкції не є цінністю самі по собі, якщо за їх правозастосуванням ніхто не стежить", — підкреслює Юрченко.
"Обхід санкцій — діяльність ризикована, а отже прибуткова, і юридично "сіра" — більша частина того, що громадський сектор називає "обходом" у юридичному сенсі є абсолютно законним, доти, поки умовна іноземна компанія із юрисдикції санкційної коаліції не продає щось напряму підсанкційній особі", — пояснює вона.
На тлі подій на Близькому Сході, політики США історію санкцій проти Росії не можна назвати провальною, але точно недовершеною.
Обмеження не зупинили війну, проте суттєво підвищили її вартість. І сьогодні головне питання не в тому, "чи працюють санкції", а чи готовий Захід зробити їх справді системними, швидкими і невідворотними.