Україна готує нові правила: чи врятують економіку 300 тисяч мігрантів на рік
В Україні збираються спростити правила легалізації іноземців через дефіцит робочих рук, спричинений війною та демографічною кризою. Питання вирішується на рівні Офісу президента, а це означає, що до країни приїдуть тисячі мігрантів з Африки та Азії. Фокус з'ясував, чи виграє Україна від напливу заробітчан.
Тема катастрофічної демографічної ситуації в Україні через війну, падіння народжуваності на тлі підвищення смертності, додатково масової міграції, а по факту — скорочення населення, активно порушується на рівні уряду.
Так, під час зустрічі в CEO Club керівник ОП Кирило Буданов повідомив, що Україна готується оновити перелік держав, які відносять до категорії міграційного ризику. Зараз до нього входить приблизно 70 країн, переважно з Азії та Африки, зокрема Афганістан, Бангладеш, Нігерія, Ефіопія та Пакистан. Громадяни цих країн проходять ретельну перевірку.
Голова Офісу наголосив, що проводив велику нараду щодо взаємин з Африкою. Протокольним рішенням було доручено Міністерству закордонних справ і Службі безпеки терміново опрацювати зміни до списку країн міграційного ризику.
Легалізація одного іноземного працівника обходиться приблизно в 40 тис. грн
Як зазначили представники бізнесу, імпорт іноземних працівників в Україну ускладнений тим, що порівняно, наприклад, із сусідньою Польщею, вартість легалізації іноземця в Україні вища. Легалізація одного іноземного працівника обходиться приблизно в 40 тисяч гривень (до цієї суми входять дозволи на проживання, оформлення посвідок на проживання та інші офіційні платежі). Терміни оформлення довші, і консульські служби цьому заважають. А за новими вимогами від Держпраці, дозвіл потрібно оформлювати двічі.
Своєю чергою Буданов зазначив, що є проблеми з деякими громадянами з країн міграційного ризику:
"Я не впевнений, але думаю, що ви стикалися з проблемами, коли певні робітники приїхали до вас, ви їх зареєстрували, а вони наступного дня сказали: "До побачення". Я вам навіть скажу за прикладом нашого іноземного легіону, який ми створювали, — те саме. Тому що для багатьох, зазвичай із Середньої Азії, потрібен сам факт потрапляння в Україну. І далі вони собі мігрують. Невеликий відсоток залишається і просто живе своїм життям. І це проблема", — відповів Буданов.
Тим часом голова ГО "Офіс міграційної політики" Василь Воскобойник у коментарі Фокусу зазначив, що демографічна ситуація в Україні залишається складною.
За його словами, суто з математичного погляду, для збереження чисельності населення країні потрібно щороку компенсувати втрати приблизно 300 тисячами осіб.
"На жаль, демографічна ситуація складається таким чином, що нам потрібно десь брати не менше 300 тисяч людей щороку, щоб кількість населення залишалася на одному рівні. Адже для відновлення демографії необхідно, щоб на десять жінок припадало близько 22 дітей, тоді як зараз цей показник становить лише 7-8", — пояснив Воскобойник.
Водночас він наголосив, що ці розрахунки не означають необхідності щорічного залучення такої кількості мігрантів, хоча його слова часто трактують саме так. Ба більше, за нинішніх умов, за словами експерта, очікувати значного потоку мігрантів до України не варто.
Реальна ситуація на ринку праці
Але чи є велика необхідність у завезенні трудових мігрантів в Україну? Це головне питання. За даними Держслужби зайнятості, на ринку праці України в 2026 році спостерігаються такі основні тенденції:
- чисельність найманих працівників дещо зменшилася;
- пропозиція робочої сили залишається обмеженою, за багатьма професіями спостерігається дефіцит кадрів;
- зростає заробітна плата працівників.
А за даними Державної служби статистики України, середньооблікова кількість штатних працівників у лютому 2026 року становила 5,4 млн осіб, що на 51 тис. осіб менше, ніж у лютому 2025 року, і на 10 тис. більше, ніж у січні поточного року. Істотне скорочення чисельності працівників відбулося в сільському господарстві, освіті, складському господарстві, мистецтві, спорті, сфері розваг і відпочинку. Але водночас у промисловості, енергетиці, сфері інформації та телекомунікації чисельність працівників зросла. А все тому, що, як зазначають економісти, ці галузі не лише отримують велике державне замовлення, а й броню для своїх співробітників. Тому дефіциту кадрів там не спостерігається.
Національний банк України порадував: за даними за березень, ділові очікування підприємств і низка індикаторів економічної активності покращилися завдяки стабілізації енергосистеми та сприятливій погоді. Зросли показники будівництва та торгівлі, хоча окремі індикатори споживчого попиту залишалися слабкими.
Водночас дефіцит електроенергії та пошкодження енергетичної, газової та логістичної інфраструктури продовжують стримувати відновлення промисловості та транспорту. Незважаючи на випереджальне зростання пропозиції робочої сили, дефіцит кадрів (особливо кваліфікованих робітників) залишався значним. Але й вакансій стало менше, про що свідчать інші дані.
На Єдиному порталі вакансій Державної служби зайнятості, що об'єднує вакансії провідних сайтів з пошуку роботи (work.ua, robota.ua та інших), станом на 1 квітня 2026 року налічувалося 226 тис. пропозицій роботи, що на 2% менше, ніж на відповідну дату минулого року.
В результаті суттєвих змін в економіці країни загострюється структурне безробіття. Сьогодні за багатьма професіями спостерігається дефіцит кадрів, а наявні здобувачі роботи не володіють необхідними вміннями та навичками.
Немає економічної необхідності привозити мігрантів, це може лише погіршити ситуацію в країні, вважає ексміністр соціальної політики Андрій Рева
Найбільший дефіцит кадрів спостерігається серед кваліфікованих робітників, зокрема за такими професіями, як: швачка, електромонтер з ремонту електрообладнання, слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, монтер колії, слюсар аварійно-відновлювальних робіт, зварювальник, електрогазозварювальник, автослюсар тощо. Також присутній дефіцит лікарів різної спеціалізації (сімейний лікар, лікар-терапевт, лікар-педіатр).
Крім того, через призов чоловіків на військову службу ускладнюється укомплектування робочих місць, на яких традиційно працювали чоловіки. Якщо на початку війни в структурі безробітних жінки становили 55%, то сьогодні їхня частка зросла до 81%.
Некваліфіковані кадри не потрібні
Немає економічної необхідності привозити мігрантів, це може лише погіршити ситуацію в країні, так прокоментував Фокусу ексміністр соціальної політики Андрій Рева. Тому що сюди приїдуть некваліфіковані працівники, у яких немає освіти, немає знання мови. А в нас немає підприємств, де потрібні некваліфіковані кадри.
"Навіщо нам привозити мігрантів з Азії та Африки, та ще й 300 тисяч на рік, якщо в нас немає дефіциту робочої сили? Навіть у сільському господарстві стільки робочих рук не потрібно — там уже все так механізовано, що пара людей можуть обробляти величезні гектари. Стільки некваліфікованих робітників не потрібно, яких ще потрібно вчити і мові, і професії, а це додаткові витрати. Нам потрібні кваліфіковані кадри, яких потрібно або запрошувати на роботу, або навчати в нас", — вважає Андрій Рева.
До того ж, як зазначає ексміністр, сьогодні навіть жінки заміщують чоловіків: йдуть вчитися на водіїв тролейбусів, екскаваторниць, водіїв вантажівок тощо.
"У нас сьогодні немає таких робіт, які б вимагали дешевої некваліфікованої робочої сили, куди можна було б запросити іноземних мігрантів. А кваліфікований працівник, у якого на батьківщині хороша робота і всі умови, він сюди не поїде. А той, хто там не потрібен, він і тут не потрібний", — резюмує Андрій Рева.
Заробітчанам потрібно навчити та утримати
На думку голови Економічного дискусійного клубу Олега Пендзина, якщо завозити по 300 тисяч мігрантів з країн Азії та Африки на рік, потрібно продумати механізм, як їх утримати. Можна їх навчити, влаштувати, а вони потім візьмуть і поїдуть до інших країн, уже з професією в руках. До того ж складно на цьому етапі сказати, скільки їх справді потрібно — 300 тисяч на рік чи 150 тисяч. Але водночас мігранти — незамінні працівники, тому що вони не цікавлять ТЦК.
"Це тільки в розумних книжках гроші роблять гроші, а в реальному житті гроші роблять робочі місця. До активної фази бойових дій в Україні було приблизно 19 млн працездатного населення. Зараз — 12,5 млн. Якщо ми хочемо відновити економіку на тому рівні, який був до війни, нам потрібна приблизно така сама кількість робочих рук. На сьогодні повна катастрофа за робочими місцями в будівництві та сільському господарстві. Великий дефіцит людей із середньою спеціальною освітою. У нас структурне безробіття. Є дуже багато людей з вищою освітою, які готові працювати за низьку зарплату, але тільки за спеціальністю, яка відповідає їхній вищій освіті", — зазначає в коментарі Фокусу Олег Пендзин.
Основна проблема в тому, що заробітчан, які приїдуть, потрібно рік–півтора вчити професії, а потім якимось чином прив'язувати контрактами до підприємства і змушувати відпрацьовувати.
"Так, щоб привести мігранта, навчити його, виплачувати допомогу (стипендію), знадобляться додаткові витрати. Хто їх має взяти на себе — держава чи бізнес? Якщо бізнес — це цілком його відповідальність. В даний час багато бізнесменів зацікавлені працювати з іноземцями. Ось привезли 150 робітників з Бангладеш на деревообробне підприємство на Закарпатті, і воно працює. А якби там набрали українців, то на другий день біля воріт стояло б ТЦК. А от що буде далі, важко сказати, як і прорахувати, скільки українців повернеться після закінчення воєнних дій і як їх працевлаштовувати", — наголошує економіст.
В Україні спостерігається парадоксальна ситуація: дефіцит кадрів є, але він не тотальний. Робочої сили не вистачає переважно серед кваліфікованих робітничих професій (швачки, слюсарі, зварювальники, електрики) та лікарів. Водночас кількість вакансій скоротилася, а через мобілізацію чоловіків ринок праці все більше тримається на жінках (81% безробітних). Тому питання про масове завезення трудових мігрантів залишається відкритим — потреба є, але точкова, а не для всіх галузей.
Нагадаємо, директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи Елла Лібанова також заявляла, що в нинішній ситуації Україна не може обійтись без трудових мігрантів. Вона впевнена, що після закінчення активної фази бойових дій Україна отримає економічну допомогу від країн-партнерів, на кшталт тієї, яку США надавали європейським країнам після Другої світової війни для їхнього відновлення.