Соціальна апатія, падіння довіри до влади: чим небезпечні нові правила мобілізації

У понеділок, 25 грудня, влада нарешті озвучила своє бачення нових правил мобілізації в країні. Уряд зареєстрував законопроєкти, які викликали жваве обговорення в суспільстві. Деякі радикальні пропозиції — наприклад, скасування відстрочки для людей із інвалідністю 3 групи, а також блокування банківських рахунків та інші обмеження для тих, хто вчасно не оновить дані в ТЦК, викликали здивування та навіть обурення.

У монобільшості коментувати ініціативу не поспішають — нібито, за неофіційною інформацією, "зверху" надійшла негласна заборона. Деякі нардепи СН у неформальному спілкуванні побоюються за свою репутацію, а також прогнозують зниження рейтингу довіри з боку суспільства до партії президента, якщо документ буде ухвалено в нинішній редакції.

Представники опозиції, користуючись нагодою, критикують законопроєкт. Лідерка "Батьківщини" Юлія Тимошенко заявила, що її політична сила не підтримає законопроєкт у першому читанні. А нардеп Дмитро Разумков пообіцяв подати альтернативний документ.

Військове керівництво країни, зі свого боку, дало зрозуміти, що відповідальні за мобілізацію — політики та міністри. Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний під час пресконференції 26 грудня заявив, що "жодного запиту" про те, щоб мобілізувати 450-500 тисяч людей, про що раніше говорив президент Володимир Зеленський, не робив.

"Нам необхідні снаряди, зброя та люди. Усе інше виконують органи, які мають повноваження", — пояснив Залужний, додавши, що армія воює, а не втручається в життя цивільних.

Електоральний пінг-понг

Тема мобілізації — одна з найчутливіших в умовах повномасштабної війни, а тому не може бути популярною та б'є по рейтингу керівної партії та президента за будь-яких обставин, кажуть Фокусу експерти. Однак уникнути негативних наслідків можна було б, якби військове та політичне керівництво країни діяли в тандемі, вибудувавши правильну комунікацію із суспільством. Цього, на жаль, не сталося.

Великий законопроєкт про мобілізацію політики анонсували за кілька тижнів, перш ніж його текст публічно оприлюднили. Нардепи робили резонансні заяви, влаштовували публічні обговорення, аргументували необхідність тих чи інших положень. Водночас відповідальність за посилення мобілізації, на думку експертів, представники влади намагалися перекладати на військових. Президент України Володимир Зеленський під час великої пресконференції говорив, що поповнити лави ЗСУ вимагають у Генеральному штабі, а нардепка Мар'яна Безугла писала, що саме Головком наполягав на тому, щоб скасувати відстрочку для людей із інвалідністю.

Коли текст законопроєкту опублікували, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний уперше від початку повномасштабного вторгнення провів пресконференцію, де пояснив, що питаннями мобілізації, згідно із законом, опікується не армія, а Міноборони та президент. Це зіграло проти політичного керівництва країни.

"Президент озвучив, що це [посилення мобілізації] — ініціатива Главкома, [Валерій] Залужний побічно відхрестився, а [міністр оборони Рустем] Умєров узагалі втік від журналістів. Звідси питання — що відбувається? Чому немає комунікації щодо такої гострої теми як мобілізація? Тому що ніхто не хоче бути винним у цьому процесі. І бажання втекти перетворилося на дитячий пінг-понг", — говорить Фокусу політичний експерт Олег Постернак.

За словами політолога Ігоря Рейторовича, керівництво країни, імовірно, передбачало наслідки від законопроєкту, але водночас була надія, що відповідальність вдасться перекласти на Генштаб.

"Думали, що зможуть зробити так, що політики, мовляв, стоять осторонь, а потім виступлять рятувальниками та не ухвалять законопроєкт. Але історія спочатку пішла не так. Головком вийшов і все пояснив, що рішення про те, хто придатний, а хто — ні, ухвалює ВЛК, а відповідальність за мобілізацію, згідно з Конституцією та законом про мобілізацію, несуть президент, Міноборони та РНБО", — говорить Фокусу Рейтерович.

Соціальна апатія, але без протестів

Основний ризик, який прогнозують політологи, якщо законопроєкт про мобілізацію ухвалять у нинішньому вигляді, — падіння рейтингів довіри до влади, що призведе до кількох наслідків. А саме: зниження підтримки рішень, які ухвалює керівництво країни, а також до зростання кількості тих, хто готовий відмовитися від концепції "вести війну до виходу на кордони 1991 року".

"Якби війни не було, основний ризик від подібних дій влади — перевибори. Під час війни ключовий ризик — це соціальна апатія, небажання діяти, викладатися. Масових протестів не буде. Хоча РФ спробує скористатися невдоволеннями в суспільстві, щоб розгойдати ситуацію. Тож можуть бути поодинокі спроби протестів, але не відразу. Закон ухвалять не раніше ніж у лютому, тож до цього часу буде багато негативних моментів", — додає Рейтерович.

Постернак зазначає, що якщо недовіра до влади збільшиться, у перспективі буде складно посилити мобілізаційні заходи, тоді як Росія, напевно, це зробить після виборів президента в березні 2024 року.

"Майданів не буде, оскільки в держави в умовах війни є механізми, щоб не допустити некерованої протестної активності, та й суспільство морально не готове до такого. Але те, що буде низька підтримка влади, збільшиться ймовірність конфліктів із різних питань: мовного, вступу до ЄС, фінансової допомоги Заходу, а також мобілізації, тоді як Путін після виборів оголосить нову хвилю та плануватиме масштабні наступи, це зрозуміло", — каже експерт.

У грудні 2023 року КМІС опублікував свіжий рейтинг довіри українців до державних інститутів, а також представників влади. Результати показали, що до кінця року Зеленському довіряють 62% українців, а Головнокомандувачу ЗСУ — 84%.

За словами директора КМІС Володимира Паніотто, проблеми з мобілізацією можуть незначно вплинути на рейтинг довіри до влади. Набагато більше значення в цьому випадку відіграє ситуація на фронті.

"Ми міряємо відсоток тих, хто згоден на компроміси, щодо закінчення війни, і тих, хто не згоден. На цю цифру першочергово впливає ситуація на фронті. Відсоток тих, хто не згоден на компроміси, тривалий час коливався в межах 85-87%. У жовтні цифра почала знижуватися, у грудні тенденція продовжилася. Якщо Росія матиме успіхи, це вплине на кількість тих, хто згоден на компроміси сильніше, ніж проблеми з мобілізацією", — каже Фокусу Паніотто.

Ще один наслідок, до якого може призвести ухвалення резонансного законопроєкту в нинішній редакції, — негативний удар по економіці, про що заявив голова Комітету Ради з економічного розвитку Дмитро Наталуха.

"Якщо фінальна версія законопроєкту, за який голосуватимуть у січні, змусить значну частину населення обірвати будь-які зв'язки з державою, щоб вона не могла їх вирахувати, знайти й призвати, — негативний ефект для економіки буде важко переоцінити", — сказав Наталуха.

Серед можливих наслідків нардеп перерахував припинення роботи населення з державними банками, масове зняття готівки, перехід на сіре працевлаштування, зниження податкових надходжень, еміграція працездатних жінок, зниження внутрішньої логістики.

Експерти раніше говорили Фокусу, що якщо українці почнуть масово виводити гроші з банківських рахунків, це витверезливо вплине на законодавців.

"Не можна пиляти гілку, на якому сидить економіка. І думаю, законопроєкт у такому вигляді не ухвалять. Люди зберігають десятки мільярдів гривень на банківських рахунках. Скільки з них потенційних ухилянтів, ми не знаємо. Але в будь-якому разі — це величезні кошти, і вплив буде колосальний", — зазначав економіст Олег Пензін.

Фокус детально розбирав, які обмеження пропонує запровадити влада для тих, хто порушує процедуру мобілізації, згідно з новим законопроєктом.

Також Фокус з'ясував, де влада знайде гроші, щоб додатково мобілізувати пів мільйона українців.