Три літаки за день: ЗСУ поставили рекорд зі знищення Су-34, як вдається збивати винищувачі
Східний напрямок фронту в останній місяць зими перетворився на кладовище російських літаків Су-34 та Су-35. Опитані Фокусом військові аналітики ставлять собі питання, як українська армія знайшла стільки засідок біля лінії фронту для розгортання громіздких комплексів ППО? Очевидно, Повітряні сили ЗСУ знайшли новий спосіб захисту неба.
Українські військові в лютому 2024 року поставили рекорд зі знищення бомбардувальників Су-34 та Су-35 ВКС Росії на Східному напрямку. Окупанти втратили понад десять таких винищувачів, останні три впали 29 лютого.
"Дата, що випадає раз на чотири роки, але вже звичний для росіян день із втратою чергового літака. Мінус Су-34 на Східному напрямку", — розповів командувач Повітряних Сил ЗСУ Микола Олещук.
Пізніше воєначальник додав, що близько 9:00 на Авдіївському та Маріупольському напрямках знищили ще два російські Су-34.
Падати літаки почали 17 лютого, коли на східному фронті ЗСУ влучили у два винищувачі Су-34 й один Су-35. А через десять днів, 27 лютого, росіяни втратили ще два літаки Су-34. Командувач Олещук радив за таких втрат авіації задуматися над припиненням "авіаційних м'ясних штурмів".
Бомбардувальник Су-34 — це дорога техніка, його ціна доходить до 50 мільйонів доларів.
Не менш важливою заслугою української армії стало влучання в літаки дальнього радіолокаційного виявлення (ДРЛВ) А-50 ВКС РФ. Перший випадок знищення стався 14 лютого над Азовським морем, а другий — 23 лютого над Краснодарським краєм. Базова вартість А-50 — 330 мільйонів доларів, а модернізовані версії коштують набагато дорожче.
Москва стверджувала, що знищення А-50 — це "френдлі-фаєр" російських підрозділів ППО. Про втрати винищувачів Міноборони РФ не звітує.
Висококласна підготовка. Як ЗСУ вдається збивати Су-34
Професійна підготовка українських військових із підрозділів ППО стала відома всьому світу ще в перші дні війни. Додаткові технічні засоби від Заходу підвищили їхню ефективність, але в достатній кількості їх досі немає, пояснює Фокусу колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ, генерал-лейтенант у відставці Ігор Романенко.
Доводиться знаходити власні можливості, зокрема комплекси С-200, які нещодавно модернізували.
"Він старий і маломобільний, але стріляє на 250 кілометрів. Нормативи часу розгортання та складання — до 24 годин зі складанням ракет і заправкою паливом. Настільки вдалі попадання пояснюються можливим застосуванням цього блукаючого ЗРК та масовим використанням ЗС РФ винищувачів для ударів керованими бомбами по всій лінії фронту", — розповідає військовий експерт.
На думку Романенка, кількість ударів по російських літаках і далі переростатиме в якість. Зазначимо, що, крім радянських систем на озброєнні ЗСУ перебувають західні ракетні комплекси великої дальності: Patriot, SAMP/T й гібридна система FrankenSAM.
У відкритому доступі є дані про три проєкти FrankenSAM: із ракетами AIM-9M на невідомій пусковій установці, з ракетами AIM-7/RIM-7 на ЗРК "Бук", а також суміш ракет і пускових ЗРК Patriot із української РЛС. Скільки ракет західні партнери видали для роботи по російській авіації, достеменно невідомо.
Колишній інженер із випробувань "Конструкторського бюро Антонов", авіаексперт Костянтин Криволап у бесіді з Фокусом робить акцент на точному місці збиття літаків. Тільки після цих даних можна прикидати фактичне розміщення та тип установок ППО.
Радіус ураження установкою Patriot — 160 кілометрів, а його радар бачить на 250 кілометрів. Для запуску керованої авіабомби на 70 кілометрів треба піднятися в повітря на 10 кілометрів, тоді бомба пролетить зазначену відстань. Але російські льотчики знижують висоту й підлітають ближче до лінії зіткнення, каже фахівець.
Росіяни останнім часом істотно збільшили кількість літаковильотів і на один Су-34 вішають не більше двох бомб. Якщо кількість снарядів збільшити, знижується здатність маневрування, і літак стає легкою мішенню.
Успішна робота комплексу С-200, за оцінками Криволапа, викликає сумніви через його "радянську начинку". Такими технологіями вельми важко працювати по винищувачах рівня Су-34 та Су-35.
"Версія про С-200 могла з'явитися для того, щоб не ставили запитання, чим збили. Доба розгортання комплексу С-200 із засідки біля лінії фронту? Ракету 11 метрів завдовжки та метр у діаметрі масою понад 7 тонн вручну не зануриш. Увесь цей робочий процес здається нереальним. С-200 — це серйозна напівстаціонарна система", — розповів інженер.
Скільки Су-34 в Росії?
Всепогодний двомісний винищувач-бомбардувальник Су-34 за кодифікацією НАТО називається Fullback. Це приблизний еквівалент американського F-15E Strike Eagle багатоцільового винищувача, розробленого у 80-х роках минулого століття.
Виходячи з відомостей у відкритих джерелах, Росія виготовила понад 140 літаків Су-34, першу сотню випустили до 2016 року. Точні цифри може знати військова розвідка України, оскільки Москва часто спеціально фальсифікує офіційні дані. Після початку повномасштабної війни в Україні щонайменше 38 бомбардувальників збила українська ППО.
У можливості Су-34 входить нанесення ударів по повітряних і наземних цілях. Встановлена на борту оптична система "Платан" дає змогу наводити ракети "повітря-земля" типу Х-29Л, керовані бомби КАБ-500Л і КАБ-1500Л. Бойове навантаження: різне озброєння на зовнішній підвісці вагою до 8 тисяч кілограмів.
Дозаправка в повітрі дозволяє бомбардувальнику виконувати завдання на відстані до 4000 кілометрів. Уперше такі літаки ПКС Росії застосували 2008 року під час вторгнення в Грузію, а також під час громадянської війни в Сирії. Заявленими цілями були "удари по таборах ІДІЛ".
Нагадаємо, російська армія почала застосовувати для ударів по позиціях ЗСУ на Сході України новітні винищувачі Су-57. Літак несе на борту сучасну крилату ракету Х-69.
Фокус уже писав про кількість бойових літаків на озброєнні росіян. В окупантів є близько 1500 винищувачів, але частина з них — застарілі та стоять на зберіганні.