Новий дедлайн Кремля — 1 квітня: чи здатна РФ захопити Донеччину у 2026 році

За даними західних і українських джерел, Росія готує масштабну воєнну кампанію на 2026 рік, у межах якої ключовою ціллю залишається повна окупація Донецької області. За даними джерел, Кремль розглядає наступний рік як спробу досягти стратегічного перелому у війні проти України.

У планах РФ — вийти на повний контроль Донеччини до 1 квітня 2026 року. Саме цей регіон визначено пріоритетом російського командування.

Загалом Москва сформувала два ключові напрями воєнних зусиль на 2026 рік.

Пріоритет №1 — Донецька область.

Основний фокус російських військ зосереджений на Покровську та Мирнограді, а також на спробах прориву до Краматорсько-Костянтинівської агломерації. За оцінками джерел, РФ намагається змінити тактику ведення боїв, уникаючи масових "лобових" штурмів міст.

Натомість окупанти роблять ставку на обхід населених пунктів, інфільтрацію малими групами та перерізання логістики ЗСУ за допомогою ударних і розвідувальних дронів. Такий підхід має на меті поступове виснаження української оборони й створення умов для оточення великих міських вузлів.

Пріоритет №2 — Запорізька область.

Другим ключовим напрямом залишається Запорізька область, де найактивніші бойові дії тривають у районах Гуляйполя та Оріхова. За даними джерел, російське командування намагається розширити лінію фронту, щоб змусити Сили оборони України розпорошувати резерви між кількома загрозливими ділянками.

Паралельно РФ прагне покращити свої тактичні позиції на південному напрямку, закріплюючись на зайнятих рубежах і нарощуючи тиск шляхом артилерії, авіації та безпілотників.

Як зазначив керівник програм Центру глобалістики Павло Лакійчук, російське командування зосереджує зусилля на північному заході Запорізької області та на східних рубежах регіону, намагаючись повторити тактичні підходи, які раніше застосовувалися на Донеччині. Водночас, за його словами, окупанти стикаються з локальними труднощами та змушені постійно перебудовувати свої дії через посилений спротив ЗСУ.

Найбільш інтенсивні бої на Запорізькому напрямку тривають у районах Оріхова та Гуляйполя. Попри активні штурмові дії, російським підрозділам не вдається досягти стабільного прориву, що змушує командування зміщувати акценти та шукати нові точки тиску. Лакійчук звертає увагу на так зване "перенесення головного удару" — ситуацію, коли противник, не маючи успіху на одному відрізку, намагається компенсувати це активізацією на іншому.

Аналітики пов'язують ці дії з поступовим виснаженням російських сил на Донбасі. Спроби активізуватися на півдні розглядаються як елемент адаптації — без відмови від головної мети на Донецькому напрямку, але з прагненням утримувати постійний тиск уздовж усього фронту.

Водночас ситуація в тилу Запорізької області залишається напруженою. Попри тактичні труднощі, окупанти продовжують накопичувати сили та намагатися просуватися вглиб українських позицій, зокрема на відрізках Новоолександрівка–Олексіївка та Єгорівка–Данилівка. Російські штурмові групи діють на широкому фронті, поєднуючи маневрування з інтенсивними атаками, тоді як українські підрозділи посилюють оборону та контрдії, ускладнюючи ворогу будь-яке стабільне просування.

Експерти сходяться на думці, що поєднання дронової війни, тиску на логістику та поступового розширення фронту формує основу російської стратегії на 2026 рік. Йдеться не про швидкі прориви, а про затяжну кампанію на виснаження, у межах якої Кремль намагається компенсувати обмежені оперативні успіхи масштабністю тиску та адаптацією тактики до реалій сучасної війни.

Захопити Донецьку область до 1 квітня: чи вдасться це окупантам

Військовий оглядач Денис Попович скептично оцінює здатність Росії реалізувати задекларовані плани у повному обсязі. Як він зазначив у коментарі Фокусу, говорити про стовідсоткову реалізацію російських намірів на Донеччині наразі не доводиться. Оборона ЗСУ там залишається щільною, а втрати противника — критичними.

Водночас, за його словами, на Запорізькому напрямку ситуація виглядає інакше. Саме там російське командування намагається компенсувати обмежені успіхи на Донбасі, посилюючи тиск і розширюючи зону активних бойових дій.

"По Запорізькій області вони справді намагаються просуватися, використовуючи тактику маневру, розтягування фронту та дронового тиску", — додав військовий оглядач.

Російські дедлайни: що буде після 1 квітня

Водночас військовий експерт Олег Жданов застерігає від сприйняття російських дедлайнів як чітких і незмінних. За його словами, Кремль традиційно сам собі ставить нові терміни й постійно їх пересуває, намагаючись підтримувати ілюзію контролю над ситуацією.

"Я думаю, що вони й надалі будуть визначати для себе нові дати й намагатися їх реалізувати. Єдине, що реально може зупинити Російську Федерацію, — це обвал економіки. Коли економіка посиплеться, тоді там почнуть замислюватися, що робити далі", — зазначає Фокусу Жданов.

Експерт звертає увагу на ризик найгіршого сценарію. За його словами, у разі системної поразки або внутрішньої кризи російське керівництво може вдатися до ядерного шантажу, оскільки в самій логіці російської політичної культури закладене неприйняття поразки.

"У голові росіянина — від Путіна і до останнього мешканця глибинки — поразка неможлива. Там або смерть, або перемога. Вони мислять категоріями: якщо немає Росії — то навіщо такий світ, якщо немає Путіна — немає Росії", — пояснює експерт.

Оцінюючи ситуацію на фронті, Жданов зазначає, що російський Генеральний штаб не може визначитися з головним напрямком зусиль, намагаючись одночасно реалізовувати кілька сценаріїв. За його словами, це чітко простежується у нинішній активності ворога.

"Якщо уважно подивитися на лінію фронту, вони одночасно тиснуть і на Запорізькому напрямку, і на Лиманському, обходять Слов'янськ, починають тиснути на Краматорськ. Тобто вони тягнуть одразу дві, а то й більше операцій і не можуть визначитися, де головна мета і де зосередити основні зусилля", — зазначає він.

За словами експерта, така модель дій для Росії не нова. Протягом усіх років повномасштабної війни окупанти рідко робили паузи, натомість постійно намагалися тиснути одразу на кількох оперативних напрямках, розтягуючи фронт і українську оборону.

"Так, вони це роблять переважно за рахунок піхоти й за рахунок просто шалених втрат особового складу. Якщо озирнутися назад: за 1418 днів радянська армія пройшла шлях від Бреста до Волги й від Волги до Берліна. А що за цей самий час зробила Російська Федерація? Перемог немає, але всередині країни це подається як велике досягнення", — підкреслює Жданов.

На його думку, така риторика тримається на пропагандистському наративі про "війну з усім НАТО", який Кремль використовує для пояснення відсутності реальних стратегічних результатів.

Коментуючи появу конкретної дати — 1 квітня — як можливого дедлайну для захоплення окремих регіонів, Жданов зазначає, що Росія традиційно тяжіє до символічних або умовно "красивих" дат, але чіткої раціональної логіки тут може не бути.

Підсумовуючи, Жданов зазначає: очікувати від Росії чогось неординарного не варто. Ключовим ризиком залишається не стільки військова логіка, скільки психологічна нестабільність ухвалення рішень, і саме тому, за його словами, критично важливо, щоб західні розвідки уважно відстежували внутрішні процеси у РФ.

Нагадаємо, у ГУР повідомили, що на початку 2026 року ЗС РФ вперше атакували Україну ударним дроном "Герань-5". Він має довжину приблизно 6 метрів та розмах крил до 5,5 метра. За даними розвідки, ворог думає підсилити ці БпЛА ракетами класу "повітря-повітря" Р-73.