Розділи
Матеріали

Скандал навколо зброї для ударів по РФ: що приховують "плівки Міндіча" і Fire Point

Уляна Купновицька
Скандал навколо Fire Point поставив під питання оборонні контракти і контроль над стратегічними розробками | Фото: колаж Фокус

Скандал навколо "плівок Міндіча" набирає обертів: після появи нібито нових записів під ударом опинилася оборонна компанія Fire Point. Українська компанія розробляє озброєння, здатне вражати цілі в глибокому тилу РФ, однак через підозри у зв'язках із підсанкційним бізнесом ризикує втратити контракти. На цьому тлі обговорюється ідея її часткової націоналізації. Фокус розбирався, що не так із цією історією і чим вона може обернутися для оборонки.

Скандал навколо так званих "плівок Міндіча" стрімко переростає з антикорупційного розслідування у кризу, яка зачіпає політичну верхівку й оборонний сектор. Після публікації записів, де фігурують розмови бізнесмена Тимура Міндіча з високопосадовцями, громадська антикорупційна рада при Міноборони виступила з жорсткою заявою — секретаря РНБО Рустема Умєрова слід відсторонити на час перевірки. І хоча автентичність записів ще мають встановити правоохоронці, сам факт їх появи вже поставив під сумнів прозорість рішень у сфері оборонних закупівель.

Суть претензій зводиться до можливого конфлікту інтересів і неформального впливу бізнесу на державні рішення. У записах, оприлюднених журналістами, нібито обговорюються питання фінансування, контракти та розвиток окремих компаній, які працюють у сфері оборони. Саме це і стало підставою для вимог антикорупційної ради — не допустити ситуації, коли посадовець, щодо якого виникли підозри, може впливати на перебіг перевірки або ухвалення рішень.

Втім, політичний вимір цієї історії — лише частина проблеми. Значно більше занепокоєння викликає те, що в центрі скандалу опинилася оборонна компанія Fire Point. Саме вона фігурує у матеріалах розслідувань як структура, яка отримувала контракти від Міноборони й могла бути пов'язана з Міндічем. Публічно бізнесмен свою причетність до компанії заперечував, однак у записах, за даними медіа, поводиться як людина, яка має прямий інтерес у її фінансуванні та розвитку.

Якщо ці зв'язки підтвердяться, наслідки можуть бути значно серйознішими, ніж просто кадрові рішення. Міндіч перебуває під санкціями, а це означає, що компанія, пов'язана з ним, фактично не може працювати з державними контрактами. У такому разі Fire Point ризикує втратити не лише вже існуючі угоди, а й можливість брати участь у нових оборонних проєктах. За оцінками експертів і даними медіа, мова може йти про участь у більш масштабних програмах, включно з виробництвом або постачанням складнішого озброєння.

Саме тому скандал швидко вийшов за межі політичних заяв і перейшов у площину безпеки. Будь-яке різке рішення — від розірвання контрактів до відсторонення компанії від ринку — може вплинути на постачання для ЗСУ. І хоча в Міноборони традиційно мають альтернативних постачальників, перебудова логістики під час війни завжди означає ризики й затримки.

На цьому тлі антикорупційна рада при Міноборони запропонувала радикальний варіант — часткову націоналізацію Fire Point. Ідея полягає в тому, щоб у разі підтвердження ризиків держава взяла компанію під контроль, зберігши її виробничі можливості, але усунувши вплив приватних власників. Цей сценарій виглядає як компроміс між необхідністю забезпечити армію і потребою мінімізувати корупційні ризики.

Паралельно з цим сама справа "Мідас" продовжує розширюватися. Антикорупційна рада вже заявляє, що історія вийшла за межі енергетичного сектору, з якого починалося розслідування, і може свідчити про ширшу проблему — адаптацію корупційних схем до умов воєнної економіки. Іншими словами, йдеться не про окремий кейс, а про можливу систему впливу на розподіл державних ресурсів.

Сторона Умєрова реагує стримано: там наголошують, що записи ще мають бути перевірені, а сам посадовець уже давав пояснення правоохоронцям. Контакти з бізнесом, за цією логікою, є частиною роботи, а не доказом порушень. Однак у публічній площині це вже мало що змінює — скандал набрав обертів і став політичним фактором.

Водночас частина експертів пропонує оцінювати ситуацію ширше — не лише як можливу корупційну історію, а як процес, що може впливати на весь оборонно-промисловий комплекс України.

Удари глибше — скандали гучніше: чи атакують український ОПК зсередини

Директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський вважає, що скандал навколо Fire Point і "плівок Міндіча" може бути не лише антикорупційною історією, а й частиною ширшого інформаційного тиску на український оборонно-промисловий комплекс.

За його словами, на тлі обмежених поставок західного озброєння Україна була змушена розвивати власні рішення і саме це почало давати результат. Зокрема, за перший квартал поточного року українські сили здійснили близько 237 успішних ударів по території Росії — фактично стільки ж, скільки за весь попередній рік. При цьому мова йде вже не лише про прикордонні цілі: українські засоби ураження почали діставати значно глибше, зокрема до таких регіонів, як Перм, що раніше вважалося недосяжним.

"Саме на цьому етапі й з'являються гучні звинувачення щодо підприємств оборонної галузі. Також треба звернути увагу на часовий збіг: активізація інформаційних атак відбулася після різкого зростання ефективності ударів, а також після міжнародних політичних контактів, зокрема телефонної розмови між Путіним і Трампом", — каже Фокусу Храпчинський.

Водночас підкреслює експерт, наразі відсутні юридично підтверджені докази озвучених звинувачень. Немає й офіційних позицій державних органів — мова йде передусім про журналістські розслідування, які потребують перевірки.

Окремо Храпчинський наголошує на специфіці розвитку українського оборонного виробництва. За його словами, жоден новий зразок озброєння не демонструє високої ефективності на старті — це нормальний процес. Головне завдання — створити відносно дешевий засіб ураження і масштабувати його виробництво. Саме так, за його оцінкою, діяла і Fire Point, яка зробила ставку на масовість і поступове вдосконалення продукту.

"У цьому контексті припускаю, що атаки на компанію можуть бути пов'язані й із конкуренцією на ринку озброєнь. Великі західні виробники — Rheinmetall, Lockheed Martin, Thales та Leonardo — також зацікавлені у впливі на цей ринок і можуть сприймати посилення українських виробників як фактор конкуренції", — продовжує експерт.

Коментуючи ідею часткової націоналізації Fire Point, Храпчинський зазначає, що держава таким чином може намагатися зберегти контроль над підприємствами, які вже забезпечують значну частину ударів по території Росії. За його словами, саме українські розробки дозволили досягати цілей на глибині до двох тисяч кілометрів — можливості, яких партнери раніше не надавали.

Водночас експерт звертає увагу на системні проблеми оборонної галузі: складні бюрократичні процедури закупівель, повільне впровадження нових рішень і недостатню технічну підготовку частини користувачів, що іноді призводить до некоректних оцінок ефективності озброєння.

Підсумовуючи, Храпчинський вважає, що нинішній скандал може мати комплексний характер — від антикорупційного до інформаційно-політичного. Він закликає утриматися від передчасних висновків і оцінювати ситуацію виключно на основі підтверджених фактів.

Під санкціями, але з контролем: головне питання скандалу Fire Point

Військово-політичний експерт Дмитро Снєгирьов звертає увагу на внутрішні суперечності в історії довкола Fire Point і можливих рішень щодо її майбутнього.

За його словами, ключове питання полягає в статусі бізнесмена Тимура Міндіча. Якщо він перебуває під санкціями РНБО і щодо нього оголошено підозру, то логіка державних дій має бути чіткою: блокування активів, арешт рахунків і відсторонення від управління підприємствами.

У такому випадку, зазначає експерт, ідеться не про часткові рішення, а про повне втручання держави, зокрема запровадження зовнішнього управління або повну зміну менеджменту стратегічного підприємства.

"Виникає питання: про яку часткову націоналізацію може йти мова, якщо людина перебуває під санкціями? Санкції якраз і передбачають механізми відчуження активів, а не їх часткове збереження", — пояснює Фокусу Снєгирьов.

На його думку, сама ідея часткової націоналізації може свідчити не про посилення контролю, а навпаки — про спробу зберегти існуючий баланс впливу навколо підприємства.

Окрему увагу експерт звертає на інформацію про можливий продаж частки Fire Point іноземним інвесторам. За даними медіа, Об'єднані Арабські Емірати розглядали можливість придбання до 30% української defense-tech компанії. Потенційну вартість угоди оцінювали приблизно у 760 мільйонів доларів. За його Снєгирьова, якщо підприємство має стратегічне значення для оборони, такі процеси мають викликати серйозні питання з точки зору безпеки.

"Якщо йдеться про стратегічне підприємство, то виникає питання, чому взагалі розглядався продаж частки іноземним структурам. Це напряму пов'язано з ризиками контролю над оборонними технологіями", — зазначає він.

Ключовою загрозою Снєгирьов називає можливий вплив підсанкційної особи на діяльність підприємства. За його словами, якщо такий контроль зберігається, це створює ризики не лише для фінансових потоків, а й для обороноздатності країни.

"Якщо кінцевий бенефіціар має вплив на управління підприємством, перебуваючи під санкціями, це вже питання національної безпеки. Виникають ризики як витоку інформації, так і нецільового використання коштів", — наголошує експерт.

Водночас він критично оцінює і реакцію навколо скандалу. На його думку, акцент на частковій націоналізації може виконувати роль інформаційного маневру, який відволікає увагу від ключового питання — як саме підсанкційна особа могла зберігати вплив на стратегічне підприємство.

Підсумовуючи, Снєгирьов вважає, що ситуація довкола Fire Point має комплексний характер і потребує чіткої правової оцінки. Без цього, за його словами, будь-які політичні чи управлінські рішення ризикують виглядати суперечливо і лише посилювати недовіру до системи.

Нагадаємо, 13 листопада 2025 року президент України Володимир Зеленський ввів санкції проти Тимура Міндіча та Олександра Цукермана, які фігурують у справі про корупцію.

Також на початку лютого 2026 року у НАБУ заявили про спробу незаконного встановлення засобів прослуховування у помешканні керівника одного з детективних підрозділів, що безпосередньо залучений до справи "Мідас". Тоді ж у відомстві припуст, що це могли здійснити співробітники одного з правоохоронних органів.