"Путін пошкодує": що насправді стоїть за загадковою заявою Сі Цзіньпіна про війну в Україні

Під час закритої зустрічі з Дональдом Трампом лідер Китаю Сі Цзіньпін нібито заявив, що Путін може "пошкодувати" про вторгнення в Україну. За даними західних медіа, ця тема пролунала під час обговорення війни та ролі Росії у новій глобальній конфігурації.

Як пише Financial Times, про це Сі сказав президенту США Дональду Трампу під час переговорів у Пекіні. Співрозмовники видання стверджують, що китайський лідер раніше не дозволяв собі настільки прямолінійних оцінок щодо війни РФ проти України.

На тлі цього, сьогодні, 19 травня Путін прибув до Китаю для переговорів із Сі Цзіньпіном. Офіційно сторони говорять про "стратегічне партнерство", енергетичні проєкти та координацію позицій на міжнародній арені. Водночас західні аналітики звертають увагу, що Пекін дедалі активніше демонструє себе як окремий глобальний центр сили, який не хоче повністю асоціюватися з російською війною проти України.

Саме на тлі цих заяв та переговорів у Пекіні все частіше лунають припущення, що Китай може поступово змінювати свою роль у російсько-українській війні — від мовчазного партнера Кремля до одного з ключових гравців, здатних впливати на позицію Москви. Водночас експерти наголошують: у Пекіна немає мети "рятувати" Україну чи руйнувати Росію — Китай насамперед діє у власних глобальних інтересах.

Китай отримав "золоту акцію" впливу на Кремль

Політолог Олег Постернак вважає, що саме зміна позиції Китаю може стати ключем до завершення російсько-української війни. За його словами, про це він говорить уже майже два роки, адже саме збіг інтересів США та КНР у питанні тиску на Росію створює реальний шанс для дипломатичного прориву.

Експерт припускає, що під час переговорів Дональд Трамп міг попросити Сі Цзіньпіна вплинути на Путіна для завершення війни. Такий висновок, за словами Постернака, можна зробити з кількох сигналів одночасно. Зокрема, із заяв глави китайської дипломатії Ван Ї щодо "української кризи", а також з інформації Financial Times про нібито критичну оцінку Путіна з боку Сі Цзіньпіна.

Політолог наголошує: саме українське питання зараз є чи не єдиною темою, де США і Китай мають більше шансів на порозуміння, ніж у питаннях Тайваню, Ірану чи торговельних мит. На його думку, тема війни РФ проти України могла стати для Трампа і Сі "єдиним позитивним тлом" зустрічі, що дало змогу сторонам сформувати певну спільну лінію щодо впливу на Кремль.

"Це відкриває нові можливості для української дипломатії. Києву зараз важливо активізувати контакти з Пекіном і спробувати використати китайський вплив для просування мирного врегулювання. Адже саме Сі Цзіньпін має "золоту акцію" впливу на Путіна", — каже Фокусу Постернак.

Водночас політолог підкреслює, що для Китаю війна також була вигідною. За його словами, Пекін фактично "чужими руками" виснажував ресурси Заходу, України та Росії. Однак завершення війни також відкриває для КНР нові можливості.

"По-перше, тиск на Путіна дасть змогу Сі Цзіньпіну продемонструвати себе глобальним центром сили та "архітектором стабільності". По-друге, завершення війни Китай зможе використати для покращення економічних відносин із Європою. В такому випадку європейські країни можуть почати сприймати Китай як більш прогнозованого та стабільного партнера на тлі турбулентної політики Трампа", — продовжує політолог.

Експерт додає, що зрозуміти реальний результат переговорів Сі та Путіна можна буде вже після зустрічі 19–20 травня. Якщо Кремль змінить риторику чи почне демонструвати готовність до компромісів — це стане ознакою того, що Пекін справді натиснув на Москву. Якщо ж риторика залишиться агресивною, а Росія продовжить ядерні демонстрації, це означатиме, що Путін намагається показати Сі власну "силу" і небажання повністю підкорятися китайському впливу.

Щодо конкретних важелів тиску, то, за словами Постернака, головний інструмент Китаю — це пряма політична та економічна залежність Росії. Сі зацікавлений у стабільній, але ослабленій Росії, яка залишатиметься джерелом дешевої нафти й газу для китайської економіки та ринком збуту для китайських товарів. Саме тому, вважає експерт, Пекін не зацікавлений ні у повному краху Росії, ні у затягуванні війни до повної дестабілізації ситуації.

"Путін хотів бути третім у клубі великих, але його туди не покликали"

Політолог Ігор Рейтерович вважає, що слова Сі Цзіньпіна про можливу "помилку" Путіна не варто поки сприймати як прямий тиск Китаю на Росію. На його думку, радше йдеться про констатацію очевидного факту: війна в Україні розвивається зовсім не так, як планував Кремль.

"Путін починав вторгнення з абсолютно іншими цілями, але жодної з них так і не досяг. І хоча російська влада може подавати це власному населенню як "перемогу", реальна ситуація для Кремля виглядає зовсім інакше. Припускаю, що розмова між Трампом і Сі про Росію справді могла відбутися, а китайський лідер лише озвучив те, що вже очевидно всім світовим гравцям: у Путіна не було ані чіткого плану війни, ані сценарію виходу з неї", — каже Фокусу Рейтерович.

Водночас політолог не виключає, що у Китаю вже накопичилося серйозне роздратування діями Москви. За його словами, це пов'язано з багатьма чинниками, але саме російсько-українська війна стала головною причиною напруги між Пекіном і Кремлем. Особливо на тлі інформації про те, що Путін нібито почав "тестувати" російське суспільство на готовність до замороження війни без формальних мирних угод.

Окремо Рейтерович звертає увагу на ядерну риторику Росії. На його думку, регулярні заяви Кремля про ядерні навчання та випробування — це не лише сигнал Заходу, а й спроба натиснути на сам Китай. За його словами, ядерна зброя — єдине, у чому Росія все ще має перевагу над Китаєм, і Путін намагається використовувати це як аргумент власної "незалежності".

Втім, експерт вважає, що така поведінка лише більше дратує Пекін. Китай, за словами Рейтеровича, неодноразово публічно заявляв, що тема ядерної ескалації взагалі не повинна звучати. Тому Кремль, намагаючись демонструвати силу, ризикує отримати протилежний ефект — ще більше охолодження відносин із КНР.

На думку політолога, окремим ударом для Путіна стала сама зустріч Трампа і Сі Цзіньпіна. Рейтерович каже, що російський президент давно хотів бути "третім" у клубі світових лідерів, які вирішують глобальні питання, однак фактично залишився за межами цього процесу.

"Путін хотів би бути третім, але його там немає. І очевидно, що його там не буде, тому що ані США, ані Китай серйозно не сприймають Росію як рівного гравця", — пояснює експерт.

Він наголошує, що в сучасному світі ключову роль відіграють економіка, технології та стратегічне бачення майбутнього, а не лише кількість ядерних боєголовок.

Саме тому, вважає Рейтерович, Путін зараз намагається максимально швидко демонструвати близькість до Китаю — щоб показати росіянам, ніби Москва все ще залишається частиною великої геополітичної гри. Однак насправді ні Пекін, ні Вашингтон не готові дати Кремлю те, чого він прагне.

Нагадаємо, у Росії з 19 по 21 травня проведуть навчання з підготовки та застосування ядерних сил в умовах "загрози агресії". До маневрів залучили понад 64 тисячі військових, стратегічні ракетні війська, флот і дальню авіацію.

Також Білорусь оголосила про початок навчань із бойового застосування ядерної зброї та ядерного забезпечення.