Від Африки до Донбасу: Фокус спростував тези Путіна про "один народ за ДНК" та "історичну Росію"

Свої пропагандистські тези диктатор РФ вчергове повторив у коментарі придворному кореспонденту Павлу Зарубіну. Так він відповів на заяву Володимира Зеленського про готовність заморозити війну по лінії фронту.

Усі люди родом з Африки

Почнемо з того, що коріння в усіх людей на планеті спільне. Найдавніші кістки нашого виду, Homo sapiens, знайшли в Марокко (близько 300 тисяч років тому), у ПАР (260 тисяч) та в Ефіопії (195 тисяч). Про це повідомляє Інститут Макса Планка. Керівник дослідження Жан-Жак Юблен пояснює: спершу люди розселилися по всій Африці, а вже потім вийшли за її межі. Це сталося приблизно 70–60 тисяч років тому. Тобто, ми всі — африканці чи ні? "Ісконні землі" всіх країн за цією логікою треба віддати ПАР, Ефіопії чи Марокко?

Крім того, американське товариство генетиків людини наголошує: людей не можна поділити на біологічно різні групи, адже між популяціями є значний генетичний перетин. Таким чином, ми всі на планеті "один народ".

Ба більше, ми всі з вами трішки неандертальці, кажуть вчені. За межами Африки наші предки зустріли неандертальців та почали схрещувалися, і неандертальська ДНК потрапила до людей, які розселялися світом. В усіх неафриканців це приблизно від 1 до 4% ДНК.

Як міграції перемішали європейців

Далі у Європу населення перемішувалось декілька разів з міграцією людей та племен. Дослідники вивчили ДНК 69 європейців, що жили 8000–3000 років тому. Приблизно 8000–7000 років тому в Німеччині, Угорщині та Іспанії з'явилися перші землероби. Близько 6000–5000 років тому на території Росії жили степові скотарі ямної культури. Приблизно 4500 років тому у Німеччині жила культура шнурової кераміки, у якої близько 75% предків були з ямників. Степове походження сьогодні мають усі європейці.

Слов'яни розселилися пізніше, у ранньому середньовіччі. За дослідженням науковців, вони при цьому долучили до свого генофонду гени численних місцевих народів. Раніше на цих землях жили балти, фіно-угри й тюрки.

Тому східні слов'яни генетично близькі. Українці, білоруси та росіяни центру й півдня утворюють окрему групу з малими відмінностями, але й поляки до неї близькі. Автори пишуть, що відмінності тісно пов'язані з географією. Простіше кажучи, чим ближче живуть люди, тим більше вони схожі, але це не робить їх "одним народом" — даються взнаки перемішування через шлюби та переселення в обидва боки.

ДНК не вирішує, ким себе вважає людина

Путін говорить про ДНК, але народ визначає не вона. National Human Genome Research Institute (NHGRI) пояснює: етнічність — це група людей зі спільними мовою, релігією, звичаями, віруваннями, спадщиною та історією, і вона не є біологічною характеристикою. Генетична мінливість не збігається точно з ярликами на кшталт національності чи етнічності.

Європа це добре показує. За останнім дослідженням генетичні відмінності між європейцями загалом малі, проте тісно пов'язані з географією. Це не робить їх одним народом. Навіть у Швейцарії франко-, німецько- й італомовні жителі генетично схожі відповідно на французів, німців та італійців, але це мешканці однієї держави.

Інші приклади дають країни, де спільна мова не робить людей "одним народом":

• Американці й австралійці говорять англійською, але вважають себе окремими націями. Австралійську федерацію 1901 року створювали, зокрема, щоб відокремити австралійське від британського;
• Бразильці розмовляють португальською, але у колонії поступово виникла окрема бразильська ідентичність: дедалі більше людей народжувалися вже там, а шлюби португальців із корінними народами її зміцнювали. Незалежність Бразилія проголосила 1822 року і там не називають себе португальцями чи "одним португальським народом".
• В Азії індонезійська й стандартна малайська мови взаємно зрозумілі, але Індонезія і Малайзія — різні нації з окремою історією. У 1928 році індонезійські націоналісти проголосили "одну батьківщину, одну націю, одну мову".
• Сінгапур: три чверті населення мають китайське походження, але країна обрала спільну сінгапурську ідентичність.

Зайвим буде згадувати Південну Америку, яка майже вся (за винятком Бразилії) — іспаномовна. Проте чилієць, чи мексиканець не назве себе іспанцем.

Науково-соціальне поняття етносу взагалі з'явилось тільки минулого століття. Вперше термін зафіксував у соціологічному контексті американський антрополог Ллойд Ворнер у 1941 році. Проте широкого вжитку в науці та суспільстві воно набуло лише після Другої світової війни.

Термін має історичне коріння: ἔθνος (ethnos) — так у Стародавній Греції спочатку називали "рій", "зграю" або просто групу людей. Згодом, у V–IV ст. до н. е., ним почали позначати "плем'я" чи "інший народ" (зазвичай іноземців або варварів, які не належали до грецьких міст-держав).

До появи сучасного поняття "етнічна приналежність" людська ідентичність була більш "приземленню". Люди ділили себе за релігією, місцем проживання, народження, підданством, а найбільшого впливу мав становий устрій, або "сословність" (духовенство, дворянство, міщани, селяни).

В Україні часів Гетьманщини становий устрій мав такий розподіл: шляхта, козацтво, духовенство, міщани, селяни.

Локалізація мала величезну роль: люди називали себе за назвою свого поселення, річки чи історичної землі (наприклад, по подорожі в сусідній регіон людина була "галичанином", "по подорожі в іншу країну — киянином"). У багатьох мовах існувала універсальна самоназва — "тутешні" (ті, хто живе тут, на відміну від "чужинців").

З якого моменту рахувати "споконвічність"

"Споконвічність" — улюблений термін пропаганди РФ, але тільки з відрізка часу, коли ця "споконвічність" їм корисна. Рахувати "споконвічність" вони починають з моментів захоплених чужих земель та народів, а чомусь не з часів розселення людей з Африки.

В різні епохи на території сучасної РФ жили різні народи. До ямників Росію населяли мисливці-збирачі, пов'язані із сибірською популяцією віком близько 24 тисяч років. Слов'яни прийшли пізніше на землі інших народів. Росію треба віддати ямникам?

Щодо Донбасу аналітики Atlantic Council нагадують: кілька століть він входив до "Дикого поля" і не належав Московському царству чи подальшій Російській Імперії. Наприкінці XVI століття Річ Посполита визнала право українських козаків оселятися там до Дону. Колонізацію Причорномор'я запорозькими козаками у XVI–XVIII століттях описує і Світлана Бережна з Харківського національного педагогічного університету.

Якщо ж рахувати "споконвічність" від першого розселення людей, то вона веде до Африки. Це лише логічна межа самого критерію: за такою логікою "споконвічних" прав не має жодна держава.

Що було б, якби всі згадали "споконвічне"

Ось вам гіпотетична ілюстрація. Римська імперія за Траяна у 117 році простягалася від Британії до Месопотамії, приблизно на 5 мільйонів км². Інші оцінки дають до 6,5 мільйона км². Британію римляни завоювали у 43 році. Дакія охоплювала частини сучасних Румунії, Молдови, Болгарії, Сербії, Угорщини та частину українського Криму. Якби Італія зажадала "споконвічних" земель Риму, то під претензію потрапила б більша частина Європи й частина Англії.

За хворою логікою Путіна може тепер треба майже всі європейські країни включно із частиною Криму та Африки чи Близького Сходу (разом із Сирією, Ізраїлем, Йорданією, Туреччиною та Єгиптом) віддати італійцям? Абе навіть віддати Крим грекам, які там мали поселення ще до римлян. Може німцям, які теж там деякий час селились в Криму?

Реальні приклади є теж. Угорщина після Тріанонського договору 1920 року втратила дві третини території, і понад три мільйони угорців опинилися за кордоном. Ревізіонізм 1930-х привів країну до союзу з гітлерівською Німеччиною. Сьогодні, Угорщина не має територіальних претензій до сусідів.

Навіщо потрібне міжнародне право

Саме для того, щоб тирани та диктатори на кшталт Путіна не несли нісенітниці та не починали війни за "споконвічність". Кордони за домовленістю з'явилися, щоб не сперечатися про давнину. Більшість дослідників відраховують сучасну систему держав від Вестфальських договорів 1648 року, що завершили Тридцятирічну війну. Дехто з науковців, зокрема Стівен Краснер, вважає, що цей наратив перебільшує зміст самих договорів, хоча суть одна — закінчення війн за "ісконність".

У Європі принцип закріплено Гельсінкським заключним актом 1975 року: держави (в тому числі СРСР, а потім і РФ) своїми підписами визнали кордони непорушними й відмовилися від будь-яких вимог на захоплення території. Змінювати кордони можна лише мирним шляхом і за згодою обох держав. За Будапештським меморандумом 1994 року Росія підтвердила зобов'язання поважати чинні кордони України, а договір від 1997 року закріпив непорушність кордонів між Україною та РФ.

Слід нагадати, що Генасамблея ООН у березні 2022 року засудила дії Росії як порушення статті 2(4) Статуту (резолюція ES-11/1). У жовтні 2022 року вона засудила "спробу незаконної анексії" чотирьох регіонів і закликала її не визнавати.

Китай теж може посперечатись про "ісконність" земель РФ

Є приклад і щодо самої Росії. За академічною роботою науковців, за Айгунським і Пекінським договорами Росія отримала понад мільйон км² у Маньчжурії коштом Китаю. В Китаї, до речі, є Айгунський історичний музей, який присвячений історії Айгунського договору 1858 року та втраті Китаєм значних територій на користь Російської імперії, а також подібним історичним подіям (наприклад, Благовіщенській різанині китайського населення у 1900 році).

В китайській офіційній та історичній пам'яті ці угоди розглядаються як "нерівноправні" та такі, що зафіксували захоплення чи втрату земель. Цікаво, що вхід росіянам до музею заборонений.

Нагадаємо, переговори спецпосланця США Стіва Віткоффа з Володимиром Путіним знову оголили суперечності в позиції Кремля щодо завершення війни проти України. Москва відкидає перемир’я до укладення остаточних домовленостей, хоча раніше допускала поетапний шлях до миру.

Також Фокус писав, що найближчі вісім тижнів можуть стати переломними для України через загрозу російських ударів по енергетиці та важливі політичні рішення за океаном.