Про смерть підтвердила пресслужба Букінгемського палацу. Також там додали, що король та королева-консорт залишаться у Балморалі до завтра.
8 вересня на 97 році життя померла Єлизавета II, королева Великобританії та королівств Співдружності з Віндзорської династії, верховний головнокомандувач збройних сил Великобританії, верховний глава Церкви Англії, Глава Співдружності Націй. Про це повідомила пресслужба Букінгемського палацу.
Королева померла у колі своїх дітей та онуків у замку Балморал, Шотландія, де традиційно проводила літню відпустку. Назадовго до її смерті до неї приїхали принц Чарльз із дружиною Каміллою, принц Вільям, а також принц Гаррі.
Ще задовго до смерті було розроблено детальний таємний план того, як прощатимуться з монархом під назвою "Операція Лондонський міст".
Відомо, що останнім часом Єлизавета мала проблеми зі здоров'ям, через які вона пропустила багато важливих заходів і делегувала свої повноваження принцу Чарльзу та іншим високопоставленим членам сім'ї.
Королева мимоволі
Елізабет Олександра Марія з'явилася на світ 21 квітня 1926 року о 2:40 ночі в лондонському районі Мейфер у резиденції графа Стратмор на Брютон-стріт, будинок № 17. Зараз на цьому місці китайський ресторан, на фасаді якого висить табличка, де йдеться про особливості цієї локації.
Єлизавета була старшою дочкою принца Альберта, герцога Йоркського, та його дружини леді Елізабет Боуз-Лайон. Крім неї у подружжя також підростала принцеса Маргарет.
Будучи дитиною молодшого сина короля Георга V, Лілібет, як називали її домочадці, мала небагато шансів зійти на престол доти, поки її дядько Едуард VIII (згодом герцог Віндзорський) не зрікся престолу на користь її батька 11 грудня 1936 року, який став королем Георгом VI.
Така ситуація стала цілковитою несподіванкою для принцеси, оскільки вона розуміла, що колишнього безтурботного життя в неї більше не буде, і рано чи пізно їй доведеться взяти на себе тягар монархії.
Вихованням майбутньої королеви керувала її мати, яка довірила дочок гувернантці Меріон Кроуфорд. Дівчата прозвали її Кроуфі. Ця жінка пізніше написала книгу "Маленькі принцеси", в якій розповіла про роки, проведені в королівській родині. Після виходу книги в 1950 році королева не на жарт розлютилася, і Кроуфі відсторонили від палацу, а монарше сімейство більше ніколи з нею не спілкувалося.
Єлизавету і Маргарет запрошені вчителі навчали музики, мов та інших наук, а старша принцеса ще й студіювала Конституцію.
На початку 1947 року принцеса Єлизавета разом із королем та королевою вирушила до Південної Африки. Після її повернення було оголошено про її заручини з далеким кузеном, лейтенантом Королівського флоту Філіпом Маунтбеттеном, колишнім принцом Філіпом Греції та Данії. Весілля відбулося у Вестмінстерському абатстві 20 листопада 1947 року. Напередодні одруження її батько надав нареченому титули герцога Единбурзького, графа Меріонета та барона Грінвіча.
Нове подружжя оселилося в Кларенс-хаусі в Лондоні. Нині це столична резиденція принца Чарльза, яку згодом він планує подарувати старшому онуку, принцу Джорджу.
14 листопада 1948 року принцеса Єлизавета народила свого первістка, Чарльза Філіпа Артура Джорджа, більш відомого як принц Чарльз. Хлопчик з'явився на світ у Букінгемському палаці, а майже через два роки, 15 серпня 1950-го в молодій сім'ї народилася донька Анна Елізабет Аліса Луїза.
Влітку 1951 здоров'я короля Георга VI серйозно погіршилося, і принцеса Єлизавета представляла його на Загоні прапора та на різних інших державних заходах. 7 жовтня вона та її чоловік вирушили у досить успішне турне Канадою та Вашингтоном, округ Колумбія. Після Різдва в Англії вона і герцог вирушили в січні 1952 року в тур по Австралії та Новій Зеландії, але шляхом до Сагани (Кенія) до них дійшли новини про смерть короля 6 лютого 1952 року, і в цей же день Єлизавета була оголошена королевою. Назад до Англії вона полетіла вже у новому статусі.
Перші три місяці правління молодої монархині, період повної жалоби по батькові, пройшли у відносному усамітненні, але влітку, після того як Єлизавета переїхала з Кларенс-хауса до Букінгемського палацу, вона прийняла на себе рутинні обов'язки государя і провела перше державне відкриття парламенту 4 листопада 1952 року року.
Коронація Єлизавети відбулася у Вестмінстерському абатстві 2 червня 1953 року. Вона стала 39-м монархом, який офіційно прийняв свої повноваження в цих стінах, і шостою королевою в історії Великобританії.
Церемонія, що почалася об 11:15 за лондонським часом, тривала майже три години, а королівська процесія складалася з 250 осіб, серед яких були не лише служителі церкви, а й прем'єр-міністри країн Співдружності Націй, військові та представники цивільного населення. Загалом на коронації у Вестмінстерському абатстві була присутня 8251 людина.
Коронація, яку вперше побачив увесь світ
Вперше в історії коронація монарха транслювалася по телебаченню, завдяки чому її побачили 27 млн людей по всьому світу. Ще 11 млн слухали пряме включення радіо.
Починаючи з листопада 1953 року королева і герцог Единбурзький здійснили шестимісячне кругосвітнє турне по Співдружності, яке включало перший візит до Австралії і Нової Зеландії правлячого британського монарха.
У 1957 році після державних візитів до різних європейських країн Єлизавета II і герцог Единбурзький відвідали Канаду та Сполучені Штати. У 1961 році королева здійснила перше за 50 років королівське британське турне Індійським субконтинентом, а також була першим правлячим британським монархом, який відвідав Південну Америку (1968 року) і країни Перської затоки (1979 року).
У перервах між державними справами та візитами Єлизавета ще двічі стала матір'ю. 19 лютого 1960 року вона народила сина Ендрю Альберта Крістіана Едварда (принц Ендрю), а 10 березня 1964 року на світ з'явився молодший син монарха Едвард Ентоні Річард Луї (принц Едвард).
Під час свого "Срібного ювілею" в 1977 році Єлизавета II головувала на лондонському банкеті, на якому були присутні лідери 36 членів Співдружності, об'їхала всю Великобританію та Північну Ірландію, а також здійснила поїздку за кордон до південної частини Тихого океану та Австралію, в Канаду та інші країни Карибського басейну.
Після сходження на трон королеви Єлизавети її син принц Чарльз став спадкоємцем, отримавши титул принца Уельського.
Королева, схоже, все більше усвідомлювала сучасну роль монархії, дозволяючи, наприклад, транслювати на телебаченні домашнє життя королівської сім'ї в 1970 році і заплющуючи очі на розлучення своєї сестри, принцеси Маргарет, у 1978 році.
Аnnus horribilis Єлизавети II
Одним із найважчих років у житті королеви став 1992-й, який вона сама назвала annus horribili (у перекладі з латині "жахливий рік"). Саме тоді шлюби всіх трьох її дітей зазнали краху, а у Віндзорському палаці спалахнула потужна пожежа, яку гасили 15 годин.
Крім того, у міру того, як країна боролася з рецесією, обурення з приводу способу життя королівської родини наростало, і в 1992 році Єлизавета, хоч і була звільнена від цього, погодилася сплачувати податки зі свого особистого доходу.
Розставання і розлучення принца Чарльза і надзвичайно улюбленої народом принцеси Діани, що відбулося в 1996 році, ще більше підірвали підтримку королівської сім'ї, яку деякі вважали застарілою і байдужою. Критика посилилася після смерті Діани в результаті ДТП у Парижі в 1997 році, особливо після того, як Єлизавета спочатку відмовлялася повісити над Букінгемським палацом національний прапор на знак жалоби і чотири дні зберігала мовчання, не коментуючи смерть колишньої невістки.
2002 року Єлизавета відзначила своє 50-річчя на престолі. У межах її "Золотого ювілею" заходи проводилися по всій Співдружності. Святкування були трохи затьмарені смертями матері та сестри королеви на початку року.
Починаючи з другої половини першого десятиліття XXI століття, суспільний стан королівської родини відновився, і навіть шлюб Чарльза 2005 року з Каміллою Паркер Боулз отримав велику підтримку серед британців.
У квітні 2011 року Єлизавета була на чолі королівської родини на весіллі принца Вільяма — старшого сина Чарльза і Діани — та Кетрін Міддлтон. Наступного місяця вона перевершила Георга III і стала другим найдовше правлячим монархом в історії Великобританії після Вікторії. Також у травні Єлизавета здійснила історичну поїздку до Ірландії, ставши першим британським монархом, який відвідав Ірландію, і першою, хто ступив сюди, з 1911 року.
У 2012 році Єлизавета відзначила свій "Діамантовий ювілей" — 60 років на престолі, а 9 вересня 2015 року вона перевершила рекорд Вікторії у 63 роки та 216 днів.
У серпні 2017 року принц Філіп офіційно пішов із суспільного життя, хоча після цього він періодично з'являвся на офіційних заходах. Тим часом Єлизавета почала скорочувати свої королівські зобов'язання, передавши деякі принцу Чарльзу та іншим високопоставленим членам королівської сім'ї.
У 2020 році королеву чекав ще один удар: принц Гаррі та його дружина Меган Маркл склали з себе королівські обов'язки та переїхали до США. Через рік вони дали скандальне інтерв'ю Опрі Вінфрі, в якому звинуватили королівську родину в расизмі та черствості.
9 квітня 2021 року Єлизавета несла одну з найважчих втрат у своєму житті — помер її чоловік, принц Філіп. Труна з його тілом зараз знаходиться в усипальниці королівської родини у каплиці Святого Георгія у Віндзорському замку. Після смерті королеви його перенесуть у підземний склеп каплиці, де поховані батьки Єлизавети II та її сестра принцеса Маргарет. У цьому склепі принц Філіп та його дружина будуть лежати під спільною могильною плитою.
Після смерті чоловіка Єлизавета почала рідше з'являтися на публіці, все частіше передаючи цю роль принцу Чарльзу як майбутньому королю, а також принцу Вільяму та його дружині Кейт Міддлтон.
У королеви залишилося 8 онуків та 12 правнуків. Наймолодша Саванна Елізабет, дочка принцеси Беатріс і Едоардо Мапеллі Моцці, з'явилася на світ 18 вересня 2021 року.