Поспішайте жити. У що потрібно інвестувати
"Дивлячись на розбомблені будинки та спалені квартали, я думав про одне — інвестувати треба передусім у нематеріальне. У себе, свою освіту, враження, емоції, досвід. Це і є найвища цінність. Це і є життя". Думка.
Війна дуже чітко все це підкреслила. Тому що якщо ти знаєш якусь мову — у тебе потенційно кращі шанси отримати допомогу й облаштуватися закордоном. Вмієш водити авто — ти більш мобільний, можеш допомогти людям або навіть швидко втекти. Будував соціальні зв'язки, розвивав громадські середовища, брав участь у різних ініціативах — ти набагато легше отримаєш необхідну допомогу, знайдеш потрібні контакти та виходи, будеш ефективнішим.
Скільки разів я подорожував на останні гроші! Але в підсумку це було правильно, бо що всі ті враження, побачене і скуштоване, проїхане та переплите — залишилося зі мною, це ніхто не може розбомбити чи окупувати. Це моя приватна територія.
Тепер, коли кордони закриті й узагалі не до мандрів, я думаю: як добре, що я поспішав до війни!
У мене було правило, що відвіданих країн у списку має бути більше, ніж мені років. Але тепер думаю, що треба було бути вимогливішим до себе — і вимагати вдвічі більше країн, ніж років.
Бо відкладаєш на квартиру, мрієш про будинок, економиш, міняєш машину на кращу — все це класно, але водномить може зникнути. Не зникає тільки те, що ти завжди носиш із собою у собі. Спогади, емоції, знання, навички, досліди та стосунки. Це і є найнадійніший депозит у житті.