"Вдома ти в гущі подій, в разі потреби оперативно можеш щось зробити, покладаєшся на власні сили. А за кордоном ти безсилий, ні на що не впливаєш, просто відсторонений глядач. Звідси й тривожність і почуття провини". Думка.
"Власне розмова про "великі" та "малі" культури одразу видає совєтське ідеологічне виховання, вірус, закладений у дурну голову ще в дитинстві. Бо немає жодних великих і малих культур, є просто культура народу — в кожного різна й неповторна". Думка.
"Дивлячись на розбомблені будинки та спалені квартали, я думав про одне — інвестувати треба передусім у нематеріальне. У себе, свою освіту, враження, емоції, досвід. Це і є найвища цінність. Це і є життя". Думка.
"Гидко дивитися на те, як російські солдати обшукують чи конвоюють під дулами автоматів наших бійців з "Азовсталі". Але треба також розуміти людську психіку: за показною зневагою ці росіяни приховують свій страх і захват". Думка.
"Можливо, доля готує нам щось гірше попереду. Але станом на сьогодні не Буча, а Маріуполь стає символом найбільшої трагедії цієї війни. Можна було би пафосно написати, що серце планети сьогодні б’ється на Азовсталі. Але точніше буде сказати, що серце планети сьогодні не б’ється на Азовсталі". Думка.
"Не знаю, чому мовчать економісти, але вже давно пора зробити уточнення: ті гроші, які люди скидують на потреби військових, — це не благодійність, а прямі інвестиції". Думка.
"Ось тому в Україні не спрацьовує диктатура, а наші революції перемагають: якщо якийсь політик намагається підтиснути державу під себе, ми це сприймаємо як удар особисто по нас. Бо держава — наша". Думка.
Ми довго роззиралися в пошуках української еліти, весь час розчаровано киваючи на депутатів, олігархів чи медійних персон, а виявилося, що еліта ходить у нас просто під носом.
