Головний секрет геополітики. Як Україні вижити у світі, де правлять інтереси, а не цінності
Основним недоліком української зовнішньополітичної стратегії є витання в хмарах, нерозуміння головного базису, на якому будується міжнародна політика. Що і прирікає Україну на зовнішньополітичні поразки.
Про Україну і міжнародну політику. На форумі "Україна-30", присвяченому міжнародній політиці, виступ президента Зеленського відображав Стратегію зовнішньої політики Кабміну, яку мають намір затвердити до 30-річчя незалежності.
Головним її недоліком є витання в хмарах, нерозуміння головного базису, на якому будується міжнародна політика. Що і прирікає Україну на зовнішньополітичні поразки/приниження.
Американський економіст Хіршман в книзі "Пристрасті та інтереси" розкрив секрет економічного поняття "інтереси". Цим евфемізмом прикривається такий простий людський афект, як жадібність. Оскільки в минулі століття в середовищі аристократів і буржуа, які перебували під тиском християнської культури, яка намагалася в той час викорінити користолюбство, було непристойно бути жадібним, терміну знайшли на заміну інший належний слово, яке нікого не дратувало — "інтереси".
Коли ми в зовнішньополітичному контексті вживаємо поняття "інтереси", не розуміючи глибинної суті цього терміну, маючи на увазі під ним щось невизначене, то і весь аналіз зовнішньополітичної ситуації виявляється хибним. Як тільки ми називаємо речі своїми іменами, відразу ж все стає зрозумілим і стає на свої місця.
Уявлення про міжнародну політику України відразу зміняться, коли ми замість слів "інтереси інших держав", ніби "про себе" почнемо вимовляти слово "жадібність".
Що у такому випадку означатиме, наприклад, фраза "ЄС має в Україні інтереси"? Буде вона означатиме, що ЄС хоче заробляти в Україні гроші і спробує через це перешкодити іншим це робити. Не варто упереджено ставитися через це до ЄС — світом правлять "інтереси".
Швидше, нам потрібно самих себе засуджувати за те, що не розуміємо цього.
У зв'язку з чим виникає питання — чи вибудовує наша влада зовнішню політику країни виходячи з ось таких реалістичних дипломатичних максим? А не з тих нереалістичних, які ми чули на форумі "Україна-30", які не мають відношення до так званої Realpolitik, являючи собою лише зразки зовнішньополітичної пропаганди країн, що поширюють як димову завісу різні дурниці. Насправді ж, бажаючи на нас заробити в банальному розумінні цього слова.
Судячи з того, що ми чуємо від керівництва країни пустопорожні мантри про євроатлантичні перспективи, захист територіальної цілісності і нових "стратегічних напрямків" Африки і Латинської Америки — не вибудовує.
На думку таких вчених, як Хіршман (до речі, він брав участь в якості експерта в засіданнях Нюрнберзького трибуналу), міжнародна політика насправді складається з неявних переваг і домовленостей. А декларована публічна міжнародна політика є тільки її прикриттям.
Розуміння цього факту і забезпечує успіх або неуспіх тієї чи іншої дипломатії. І це, перш за все, необхідно розуміти для вироблення майбутньої зовнішньополітичної доктрини України.
Який зараз зовнішньополітичний контекст? У світі почалася нова революційна хвиля — з США, як у XIX столітті (Громадянська війна в США 1861-1865 роках). Руйнуються підвалини індустріального світу другої і третьої хвиль промислової революції, вони замінюються засадами четвертої хвилі. Рух BLM ("чорні життя мають значення") може підтримуватися великими гравцями індустрії четвертої промреволюції.
Воно є лише відображенням того факту, що в сучасному світі цінності індустріального світу — "ієрархія" і "порядок" (назву їх "вертикальними" цінностями) — замінюються "горизонтальними" цінностями, такими як "плоскі структури" і "довіра між людьми".
Тому в США маси руйнують пам'ятники політичним діячам, які в минулому втілювали в життя ці самі "вертикальні" цінності.
Зараз в колишній світ незалежних національних держав, які існують з 1648 року (з часу Вестфальського миру), вторгаються нові актори — міжнародні транснаціональні корпорації (ТНК).
Про це попереджав ще у 2002 році німецький соціолог Ульріх Бек в роботі "Влада та її опоненти в епоху глобалізму". Під "владою" він розумів владу держав, під "опонентами влади" — владу ТНК і громадських рухів (яким є BLM).
Ось вони зараз повноважно заявляють про свої права на глобальне домінування у світі.
Тому зовнішньополітична стратегія України повинна відобразити цей революційний перехід, який проходить світ.
Тепер відносини держави Україна з такими корпоративними титанами економіки четвертої промислової хвилі, як Microsoft, Google, Amazon та іншими також важливі, як і відносини з великими державами.
Також нам необхідно зрозуміти — хто з дружніх країн переслідує в Україні не короткострокові інтереси (і в силу цього, відповідним чином налаштовує свою дипломатію), а хто — і довгострокові інтереси теж.
Тільки при наявності якісної зовнішньополітичної доктрини/стратегії, заснованої на реальному стані речей, а не на вигадуванні того, чого ніколи не було і не буде в міжнародній політиці, Україну чекає успіх у зовнішній політиці. Зрозуміло, за умови якісного застосування цієї доктрини,
На жаль, влада абсолютно не демонструє розуміння цього.