Арабське літо. Чому через 10 років після "арабської весни" Туніс знову на порозі революції
Сьогодні Туніс переживає шок, викликаний рішенням президента Каїса Саїда узурпувати владу в країні в умовах найбільшої політичної кризи в країні з часів "арабської весни" — революції 2011 року.
У ці дні в Тунісі відбувся фактичний державний переворот на тлі найбільших із часів "арабської весни" 2011 року масових протестів громадян, спричинених економічною ситуацією, яка погіршилася через "ковідний стрибок", у цій північноафриканській країні. Громадяни вимагають відправити у відставку уряд, який, на їхню думку, не впорався із загостренням епідемії. У столицю ввели війська, аеропорти і кордони закриті, а президент розпустив парламент. Що ж відбувається в Тунісі й у якому напрямку розвивається ситуація? Про це читайте в авторській колонці експерта з арабського сходу Аурагха Рамдана.
Сьогодні Туніс переживає шок, викликаний рішенням президента Каїса Саїда узурпувати владу в країні, відправивши у відставку прем'єр-міністра Хішама аль-Машиши та призупинивши роботу парламенту, в умовах найбільшої політичної кризи в країні з часів "арабської весни" — революції 2011 року.
Президент Каїс Саїд вважає, що ухвалені ним рішення є відповіддю на вимоги щодо реформування політичного життя в країні, з якими виступають учасники численних демонстрацій.
Нинішній розвиток ситуації є наслідком тих подій та інцидентів, які сталися після 2011 року, коли в країні відбулася революція, внаслідок якої був повалений багаторічний фактичний диктатор, президент Зін ель-Абідін Бен Алі.
Тоді помірна ісламістська партія "Ан-Нахда", заборонена при Бен Алі, отримала більшість місць у парламенті та сформувала коаліцію зі світськими партіями з метою розробки нової конституції.
У 2013 році після масових протестів і початку національного діалогу "Ан-Нахда" втратила владу в країні, а її місце зайняв уряд технократів.
У 2014 році Беджі Каїд Ессебсі виграв перші вільні президентські вибори в Тунісі, після чого країна опинилася у вирі збройних операцій "Ісламської держави".
Стан справ не змінювався до тих пір, поки країна не опинилася в ситуації серйозної економічної кризи, і в 2019 році тунісці обрали президентом незалежного політика Каїса Саїда, який призначив прем'єр-міністром Еліеса Фахфаха. Однак останній був змушений піти у відставку всього через кілька місяців після призначення в зв'язку з підозрами в корупції.
У 2020 році Саїд призначає прем'єр-міністром Хішама аль-Машиши.
Аль-Машиши досить швидко посварився з президентом, і незабаром після цього його уряд зіткнувся з низкою системних криз, що сталися одна за іншою, найпомітнішими з яких були протидія пандемії коронавірусу та необхідність проведення термінових економічних реформ.
Рік потому, тобто через десять років після революції, в Тунісі прокотилася нова хвиля протестів у відповідь на "поліцейське насильство" і після того, як пандемія коронавірусу спустошила і без того слабку економіку країни.
Взаємна недовіра між Саїдом та Аль-Машиши ще більше посилилася після того, як президент республіки заперечив проти інсинуацій прем'єр-міністра з приводу призначення Саїдом двох радників, пов'язаних із колишнім режимом.
Розбіжності між двома сторонами ще більше загострилися після того, як Аль-Машиши звільнив низку міністрів, пов'язаних із Саїдом, а потім зробив перестановки в кабінеті міністрів, які президент відхилив під приводом звинувачень у корупції.