Усик переміг, але осад залишився. Чому провалений тест на здатність прославити Україну

Бій Усика міг би стати відмінним маніфестом державного маркетингу. Не політичного, а саме державного.

Уявляєте, Усик — новий Кличко, нова суперзірка світового боксу. Виходить і перемагає.

Джошуа ще до бою говорить, що захоплюється українською технікою, а Усик після перемоги говорить про вічні та зрозумілі цінності — хоче після пекельних тренувань побачити дітей, долюбити дружину.

Ми дуже відносно масово причетні до світу боксу — тому що за фактом у свідомості є футбол та інші види спорту.

І при цьому транслюємо цю важливу для зшивання (читай — для державного маркетингу) країни подію не на загальнонаціональному каналі, а на інтернет-ресурсі з масовими технічними лажами та додатковою платою.

Давайте по факту.

З приголомшливою інтернет-логістикою у великих містах, у малих — навіть якщо забути про неготовність платити за контент — просто банально поганий зв'язок — подивиться цю історію мінімум із бажаного і можливого максимуму.

Не може бути питань до приватних каналів. Вони виходять на ринок і це окреме величезне завдання для країни і гравців, яке всіх посуне вперед.

Але на місці держави в цьому випадку дивно не згадати про державні (нині іменовані "громадськими", але все рівно фінансовані з бюджету країни — Ред) канали з величезним покриттям, які ми з наших податків і так щохвилини оплачуємо для реалізації меседжів, які реалізувати в інтернеті поки за низкою причин неможливо.

Гордість за країну, українську школу, вічні цінності в травмованій війною країні з різними поглядами і долями — побачить не мільйон, а мільйон(и)!

І мільйонам захочеться тут жити. Незважаючи ні на що.

І це можливість державного менеджменту, яку він не використав.

Не зробивши із суперперемоги — суперподію.

Першоджерело.