Людина-скандал. Чому Арестович на Банковій був вироком кадровій політиці Зеленського
Проблема не в самому Арестовичу. У житті це чарівна, недурна людина, яка просто грала певну роль. Чому він на неї погоджувався, інше питання, яке відволікає нас від головного – неадекватної кадрової політики Офісу президента.
Пішла епоха… Олексій Арестович звільнився з посади радника голови Офісу Президента та спікера української делегації у ТКГ (мінської Тристоронньої Контактної Групи з мирного врегулювання ситуації на сході України – Ред).
У таких випадках ЗМІ зазвичай роблять добірку найяскравіших, можливо, скандальних висловлювань, чим запам'яталася людина на посаді. Але якщо приміряти це до Арестовича, то в нього скандальною була кожна заява. Щоразу, коли ця людина щось говорила публічно, хотілося покрутити пальцем біля скроні. Тут у час спробувати зробити анти-список, на кшталт "адекватні заяви Арестовича". Але на жаль, цей список буде порожнім.
Звичайно, проблема не в самому Арестовичу. Я багато разів перетинався з ним на ефірах, і в житті це чарівна, недурна людина, яка просто грала певну роль. Чому він погоджувався на неї, залишу за дужками, бо це відволікає нас від головного – неадекватної кадрової політики Офісу Президента.
Під словом "неадекватний" я маю на увазі, що головний переговорний орган країни щодо вирішення проблеми непідконтрольних територій просто не відповідає масштабу проблем, які перед нами стоять. Він просто неспроможний хоча б вести переговори, не кажучи вже про те, щоб дати позитивний результат.
Я якось писав, що замість усієї української делегації у мінській ТКГ можна поставити картонний трафарет Спайдермена і нічого не зміниться. Я не мав рації. Трафарет виглядав би солідніше.
Наша делегація в ТКГ (за рідкісним винятком, адже там є і хороші професійні люди) це пластинка, що заїла, яка постійно ретранслює дурниці. Шкідливі дурниці. А іноді ще й псує повітря в кімнаті. Погодьтеся, що трафарет виглядає на цьому тлі виграшніше. І це безумовна проблема ОП, адже риба гниє… трясця, кого я обманюю – риба давно згнила.
У той час, як нам критично потрібні новий переговорний формат із Росією, перезапуск мінського треку та пожвавлення Н4, ми судорожно готуємося – подумати тільки, що ми всерйоз обговорюємо, — до вторгнення! Навіщо нам тоді взагалі ОП? Якщо війна це наша єдина альтернатива, це завдання Генштабу. А дороги може й місцева влада зводити.
В останньому абзаці хочеться звернутися до совісті та розуму людей, які приймають рішення, але щось мені говорить про те, що це марно. Хоча спробую — АСТАНАВІТЄСЬ!