Не останній трамвай. Чому відновлення Києва потрібно починати з громадського транспорту
"Як свідчить досвід Києва 2014, 2020-21 років, саме робота (нефункціонування) громадського транспорту визначає міський діловий пульс". Думка.
Війни виграються економікою і технологіями.
Нинішня виглядає тією, що несе тривалі випробування — для всіх. Включно з тими, хто цього ще не збагнув. Буквально через кілька тижнів після розсмоктування шоку початку повномасштабної війни звідусіль лунають заклики підприємцям: не вичікуйте, відновлюйте економічну активність, виробляйте, завозьте, торгуйте, платіть податки, надавайте гуманітарну допомогу!
Це правильні заклики, вони наближають перемогу.
При цьому столиця України з 31 березня фактично не знаходиться на осадному положенні: зникла канонада, повітряні тривоги не частіші, ніж у містах центру та заходу країни, відновився більш-менш активний автомобільний рух. Непряме свідчення про відносну безпечність міста — дозволений продаж алкоголю.
Натомість повноцінна робота громадського транспорту досі не відновлена. Транспорт локалізований, розбитий на дрібні маршрути, машин на лініях обмаль. Головне — немає цілісної мережі метрополітену: не працюють декілька станцій, пересадочний вузол, левова частина однієї гілки метро. Інтервал між потягами до 1 години.
Тролейбусів досі на вулицях немає, трамваїв — мізер.
Як свідчить досвід Києва 2014, 2020-21 років, саме робота (нефункціонування) громадського транспорту визначає міський діловий пульс.
Щойно відновлювався повноцінний рух громадського транспорту, починали роботу більшість торгових точок, офісів, банківських відділень, місць надання послуг, кур'єрська діяльність. Словом, нормальна логістика, яка вкрай сприяє роботі економіки. З урахуванням комендантської години та того, що в місті вдвічі менше людей, ніж до війни. Вдвічі — не вдесятеро.
Що більше, сьогодні головний громадський транспорт у місті — автобус. Машина, що споживає дизель — дефіцитний ресурс в умовах війни, питання екології не чіпаю. Навпаки саме електричний транспорт зараз потрібно максимально задіювати, адже з виробництвом електричної енергії у нашій енергосистемі, як ми всі переконалися цієї зими й у перший місяць війни, все гаразд.
Вірю, ці думки все ж знайдуть своє оперативне втілення.