Відсотки не належать. У якому разі вкладнику не світить відсотковий дохід за депозитом
"Раніше банк був зобов'язаний видати депозит або його частину на першу вимогу вкладника. Наразі повернення банківського строкового вкладу та нарахованих відсотків за цим вкладом на вимогу клієнта до закінчення терміну можливе виключно, якщо це передбачено умовами договору". Думка.
Основним законом що регулює розміщення вкладів фізичних осіб у банках, є Цивільний кодекс України. Цим законом врегульовано питання форми договору банківського вкладу, порядку та розміру відсотків на банківський вклад, внесення коштів на рахунок вкладника іншою особою, укладання такого договору на користь третьої особи.
Цивільним законодавством України визначено два види банківського вкладу:
- вклад на вимогу — коли договір укладається на умовах видавання вкладу на першу вимогу;
- терміновий вклад — за умов повернення вкладу після закінчення встановленого договором терміну.
14 травня 2015 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення термінових депозитів" та постановою Правління НБУ "Про внесення змін до Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами" від 12.08. 2015 р. № 520 було скасовано обов'язок банку повертати строковий внесок на першу вимогу вкладника — фізичної особи.
Тобто раніше за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк був зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, оформлених юридичними особами на інших умовах повернення, встановлених договором.
Сьогодні за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад і нараховані відсотки за цим вкладом лише після закінчення строку, що зазначено в договорі банківського вкладу. Повернення вкладнику банківського строкового вкладу та нарахованих відсотків за цим вкладом на його вимогу до закінчення строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе лише у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.
Докладніше порядок розміщення вкладів фізичних осіб у банках врегульовано Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженим Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 516.
Відповідно до п. 1.9 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій, затвердженого Постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. №516, банки повинні встановлювати основні умови залучення банківського вкладу (депозиту) відповідного виду. Зазначені умови мають бути оприлюднені банком шляхом розміщення відповідної інформації в установі банку в загальнодоступному для вкладників місці та офіційному сайті банку в мережі Інтернет. Ця інформація може додатково розміщуватись банком у засобах масової інформації.
Істотні умови договору банківського вкладу перераховані в Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків і кореспондентських рахунків банків — резидентів і нерезидентів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 року (у редакції Постанови Правління НБУ від 0190). 56).
У договорі банківського вкладу обов'язково зазначаються:
- вид банківського вкладу;
- сума, яка вноситься або переказується на депозитний рахунок;
- термін зберігання коштів (за строковим внеском);
- розмір і порядок сплати відсотків або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін;
- інші умови щодо погодження сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору.
Так, якщо під час підписання договору банківського вкладу не буде вказано хоча б одну з перерахованих вище обов'язкових умов, то такий договір не вважатиметься укладеним і, відповідно, не створюватиме наслідків для сторін.
Раніше вкладники могли вимагати дострокового повернення будь-якого розміщеного вкладу, а зараз — тільки такого, де в умовах договору є можливість дострокового розірвання та отримання грошей до закінчення терміну
Як було зазначено вище, 14 травня 2015 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов повернення термінових депозитів" і Постановою Правління НБУ від 12.08.2015 № 520 було скасовано обов'язок банку повертати строковий вклад за першими вимогами вкладника — фізичної особи.
Тобто, за умовами чинного законодавства, дострокове повернення вкладнику банківського строкового вкладу та нарахованих відсотків за цим вкладом можливе, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо така умова відсутня, то можливість дострокового повернення вкладнику банківського строкового вкладу можлива лише в разі розірвання договору за згодою сторін, знову ж таки, якщо інше не встановлено договором чи законом, згідно зі ст. 651 ЦК України.
Судова практика щодо повернення вкладу та відповідних відсотків досить широка, проте сторони в таких спорах апелюють умовами договору, в яких банки, як правило, досить детально регулюють порядок дострокового повернення вкладу. Наприклад, одним із договорів було врегульовано можливість дострокового розірвання договору банківського вкладу на вимогу вкладника. Однак від дати такого розірвання залежала можливість повернення разом із вкладом відсотків за ним, зокрема, якщо вимога вкладника розірвати договір надсилається до банку менш ніж за 6 місяців із дати оформлення вкладу, поверненню підлягає лише сума вкладу (Постанова Верховного Суду від 29.06.2022 року у справі №201/12075/14-ц).