Арестович головного мозку. Чому люди йому вірять
"Кейс Арестовича показовий у тому сенсі, що природа лідерства у світі стрімко змінюється". Думка.
Від людини, яка претендує на владу (символічну чи реальну — не важливо), звично вимагати безстрашності, всезнання, всесильства та непогрішності. Щоб не знав/ла ні страху, ні докору, натомість знав/ла всі відповіді та рецепти порятунку. Проблема в тому, що цим чотирьом вимогам найкраще відповідає "темна" тетрада Кернберга — нарцисизм, психопатія, маккіавелізм і садизм. Саме такі люди не знають ані страху, ані сумнівів і одержимі почуттям власної переваги. На практиці з цього запиту виходить то Трамп, то Путін, то Арестович. З усіма наслідками.
Набагато цінніші сьогодні прямо протилежні лідерські якості. Замість відсутності страху — вміння діяти всупереч йому. Замість мегаломанської віри "я все зможу" — знання своїх обмежень та готовність їх долати. Замість всезнайства — сумніви та здатність прокладати траєкторії невідомими ландшафтами. Замість непогрішності — готовність визнавати неминучі помилки та виправляти їхні наслідки. У цьому справжня сила особистості. А не в тому, щоб одних залякати, других спокусити, третіх обдурити.