Україна втратила шанси та гроші: чому ми не змогли заробити мільярди на експорті дронів
Очікування, що дрони можуть стати українським золотом чи українською нафтою, що на них можна буде заробляти мільярди, не витримують зіткнення з реальністю, з жалем зазначає військовослужбовець Олександр Карпюк (позивний "Серж Марко"). А просто треба було не закручувати гайки, а відкрити кордони для виробників БпЛА.
Нещодавно читав новини про те, скільки дронів може виробляти Україна і які в неї перспективи за кордоном. Розповідається про потенційні мільярди.
Але.
Пам'ятаєте, десь рік тому, коли піднімалося питання, що треба відкривати експорт, і тоді казали, що таке вікно можливостей буде недовгим. Ну там рік–півтора, а потім це місце займуть інші, бо все ж дрони виготовляти — це не ракети, ми справились, справляться і інші.
Ну так ось, цей час пройшов.
Ті люди, які зараз їздять на виставки, розповідають, що ринок вже адаптувався і без нас. Взяти ту ж виставку у Франції. Так, там був FP, були ще низка українських виробників, але якщо походити по стендах, то бачиш домінування європейських виробників. Там тобі і ударні дрони, і перехоплювачі, і розвідники, і НРК… І там йде великий бізнес, укладають мільйонні–мільярдні контракти, освоюють бюджети, і ринок пливе собі далі. Різні країни замовляють дронів на сотні мільйонів доларів у інших країн. Франція у Польщі, Японія у Німеччини і т.д.
Як сказав мені один співбесідник: Найрозумнішими виявилися ті виробники, які відкрили свої філії за кордоном, переборовши тиск силовиків.
Чи працюють ті європейські дрони згідно зі своєю вартістю та ТТХ?
Ну, не дуже. Є багато критики щодо рішень, що зараз продають європейці. Але багатомілярдний потяг пішов, і ці засоби з часом допилять.
Крім того, виявилася різниця в підході. Українські дрони та дрони для Європи можуть відрізнятися за функціоналом. Україна більш адаптована до масових та дешевих дронів, в яких скомпоновані характеристики, потрібні на сучасному полі бою та які завʼязані на досвідченого пілота.
У Європи ж інший шлях. В них немає тисяч досвідчених пілотів, в них немає такого досвіду і десятків навчальних шкіл, як цивільних, так і військових. Тому Європі більш цікаві комплексні рішення, автоматизація функцій ураження/протидії, бо вони розуміють, що вони в короткий строк не зможуть фізично підготувати стільки пілотів. Тому для них більш дорогий дрон, але в якому менше задіяна людина — це нормально.
Це, до речі, не тільки шлях Європи, це світовий шлях. Як у тому ж Катарі, коли туди приїхали торгувати нашими "пісюнами", ось які класні перехоплювачі, а виявилося, що ними нема кому там керувати, а побудова шкіл та обкатка пілотів — це пів року–рік. Тому араби прямо сказали: або автоматизуйте, або керуйте віддалено, бо інакше нам ваш засіб не потрібен. Як ми знаємо, зрештою працювали віддалено. Але це дало поштовх для автоматизації системи, яка в нас теж допилюється.
Схожі питання створюються в світових концепціях використання дронів, під які дрони й готують. Ми чомусь вважаємо, що наші дрони — це піковий продукт війни. Той факт, що наші дрони підходять виключно для нашого поля бою і нашої специфіки, а для Європи потрібні були трохи інші дрони, і треба було працювати з цим ринком одразу, опрацювати їх потреби, захоплювати його та формувати напрямки і його правила — на це ми забили.
Тому коли зараз говорять бравурні заяви, що ось ми там прийдемо на експорт і дрони будуть нашим українським золотом (чи нафтою), я б не був настільки впевнений, що це так. Для того, щоб це сталося, треба було рік тому починати лібералізацію експорту дронів. А ми весь цей час закручували гайки та робили процес максимально підконтрольним владі. І на жаль, це дало відповідний результат. Хоча частина українських компаній дійсно стане відомими на ринку. Але їх могло б бути набагато більше.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.