Зенітки для захисту поїздів: як можна боротися з терором РФ на залізницях України
Терор, який РФ влаштовує на українських залізницях, поки що не зустрічає належного опору, а заходи протидії ще перебувають на стадії розроблення — але журналіст Денис Попович пропонує, за відсутності чогось сучасного, повернутися до старовинних методів, які колись чудово проявляли себе.
Якщо ворог почне системно бити по потягах, може бути таке, що доведеться повертатися до дідівських методів захисту. А саме — чіпляти платформи із зенітними гарматами перед локомотивом й бажано за останнім вагоном. На перших етапах 57-мм цілком собі вистачить.
Може, ви вважаєте, що я — великий прихильник ЗРК та зенітної артилерії?
Ви не помилилися!
Реактивний дрон летить зі швидкістю 500–600 км на годину. Це, як і раніше, швидкість літаків Другої світової війни. Їх збивали ЗЕНІТНИМИ ГАРМАТАМИ. ЗРК тоді не було. На висотах у 10–12 кілометрів. Ніхто не пояснює, чому це не можна використовувати зараз і чому цей напрямок ігнорується, хоча потреба висить роками.
Далі швидкості будуть збільшуватися й ефективність артилерії буде знижуватися, і потрібен буде ЗРК, який буде збивати реактивні дрони, котрі розвиватимуть швидкість крилатої ракети.
Тільки цей ЗРК повинен мати ракету, яка має бути масовою та дешевою, як і сам дрон. А також запускатися не лише з наземних, а й з повітряних платформ. Створити таку ракету і такий ЗРК — окрема історія. Я просто окреслюю модель.
Ефективність дронів-перехоплювачів, які керуються людиною, обмежується швидкістю повітряних цілей, які мають перехоплювати ці дрони. А швидкість реактивних дронів лише зростатиме. Людська реакція має свої обмеження.
Оператор перехоплювача повинен стати кіборгом із вживленими у мозок та очі імплантами, які б прискорювали реакцію настільки, щоб він міг керувати руками перехоплювачем, який би збивав об'єкт на швидкості під 1000 км/год. Хто не вірить, спробуйте керувати автомобілем на швидкості понад 200 км на годину. Відразу відчуєте особливості.
А цей об'єкт ще може маневрувати та ухилятися від перехоплювача. Щоб він не встиг ухилитися, перехоплювач має сильно переважати дрон у швидкості і накривати вибухом максимально велику ділянку повітряного простору. А тоді це вже буде зенітна ракета з інфрачервоною головкою наведення на кінцевій ділянці польоту та бойовою частиною з дистанційним підривом. І запускати її треба буде з наземної ПУ. А в тій ПУ сидітиме персонал, який буде отримувати інформацію з РЛС та пункту бойового управління. Все як у старі добрі часи…
Тільки все це буде антидроновий ЗРК вже нового покоління. Реактивний дрон-перехоплювач = зенітна ракета. Ось і вся арифметика.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.