Примус України до миру: із чим Зеленський повернувся з Брюсселя?

Завершився візит президента України Володимира Зеленського до Брюсселя, під час якого він взяв участь у шостому саміті Східного партнерства. Цей візит був особливо показовим, оскільки 7 грудня відбулася розмова лідерів Росії та США, проміжні результати якої він передав своїм колегам у Європі. Фокус розбирався, з якими результатами повернувся президент додому, чи чекати прямих переговорів з Путіним і чи тисне Захід на Україну у виконанні Мінських угод.

Брюссельське комюніке

15-16 грудня президент України відвідав саміт Східного партнерства, що відбувся у Брюсселі. За цей час він встиг провести ланцюжок переговорів зі світовими лідерами: президентом Азербайджану, президентом Європейської ради, а також з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом. У розмові з Фокусом експерти вказують на вторинність усіх цих зустрічей, оскільки навіть із ключового питання — вступу країни до Північноатлантичного альянсу, західні партнери відповідали в колишній манері. Голова МЗС Кулеба повідомив, що про конкретні терміни вступу України до НАТО не було сказано, хоча українська сторона і ставила таке питання.

Столтенберг зазначив, що НАТО не спостерігає зниження концентрації російських військ на кордоні з Україною та на окупованих територіях.

"Десятки тисяч військ у бойовій готовності, артилерія, танки, дрони, а також електронні системи ведення бою. Ми не бачимо, щоб це нарощування змінювалося або зменшувалося. Навпаки, воно триває. Тут немає жодного виправдання, це провокаційно, дестабілізує та підриває безпеку в Європі. Ми хочемо наголосити, що Росія має повернутися до дипломатії та деескалації, а також поважати суверенність та територіальну цілісність України. Якщо надалі буде агресія проти України, вона матиме жорсткі наслідки та високу ціну", – заявив голова Альянсу.

Попри спробу грати в жорстких захисників, паралельно Захід збирається сісти за стіл переговорів із Росією. Під час цього візиту голова НАТО озвучив запрошення Москві взяти участь у переговорах з Радою Альянсу, зазначивши, що "діалог найважливіший тоді, коли напруга висока". Експерти вказують: у Росії було два зовнішні завдання, які вона собі ставила. Одне з них – недопущення розширення НАТО на схід та включення України до Альянсу. І це РФ вдалося, вона змусила із собою домовлятися.

"Україні варто забути про вступ до НАТО щонайменше на 10 років. Під час переговорів Путіна і Байдена фактично було обіцяно, що найближчими роками Україна не потрапить до НАТО. Путін у себе вдома знову здасться переможцем, мовляв, ось ми запобігли розширенню НАТО, ми поділили світ на сфери впливу. Далі буде примус до Мінських домовленостей, вас зараз душитимуть. На жаль, Путін у цій сутичці вділив усіх, завдяки адміністрації Байдена та Німеччини. Але він виграв лише битву, а Україні треба виграти війну", — каже Фокусу капітан першого рангу у відставці ВМС США Гаррі Табах.

Не обійшлося під час цього візиту без згадки "Північного потоку-2". Президент заявив, що це дуже серйозний інструмент для розмови з Російською Федерацією. Однак, і тут як для Європи, так і для США питання із газопроводом закрите. Особливо з огляду на те, що санкції проти "Північного потоку-2" зникли з оборонного бюджету США відразу після переговорів Байдена та Путіна.

Гаррі Табах нагадує, що цього року США зупинили будівництво нафтопроводу Keystone XL із Канадою. При цьому найбільші банки США або відмовляються інвестувати у видобуток, або дають кредити, але під великі відсотки. За його словами, те, що є суто внутрішньою історією, проте максимально наочно демонструє загальнополітичний та економічний курс, який проводить Америка.

Хто виграє від цього рішення? Росія насамперед тепер разом з Німеччиною зароблятимуть. Як, ви вважаєте, на цьому фоні Німеччина проголосує, щоб Україна вступила до НАТО? Ніколи. Меркель і так не продавала зброю, за яку Україна заплатила. Захід в один голос каже – вирішувати проблему можна лише дипломатичними способами", – каже Табах.

Україна — інструмент для переговорів

Ключовий момент, за яким стежили в Україні — участь президента в переговорах із французьким президентом Емманюелем Макроном та новим канцлером Німеччини Олафом Шольцем. Судячи з короткого повідомлення Банкової, жодних нових рішень на зустрічі не було прийнято, а сторони обмежилися ритуальними заявами.

Шольц, який прийшов після відставки Меркель, у цьому переговорному процесі є обличчям новим, однак його прихід на переговорний процес ніяк не вплине, оскільки всі сторони координують свої позиції між собою. Ключове, що штовхає формування такого діалогу — нагнітання російського збройного вторгнення в Україну. Ця інформаційна хвиля формує базис для діалогу демократичних країн із РФ.

"Ми спостерігаємо, що ключові європейські країни, які визначають конфігурацію того, що ми називаємо ЄС — Німеччина, Франція, Італія та частково Австрія — ухвалили концептуальне рішення про те, що ера жорсткого протистояння йде в минуле. Тобто епоха холодної війни, яку ми спостерігали з 2014 року для європейських політиків — це вже минуле", — каже Фокусу політичний аналітик Руслан Бізяєв.

За його словами, наразі європейські політики намагатимуться якнайшвидше врегулювати цей конфлікт, використовуючи, зокрема, візит Зеленського.

"Зустріч у Брюсселі показова. Президент запитує, що в нас там із Північноатлантичним альянсом та європейським курсом? Усе нормально, відповідають йому. Конкретики немає, але все добре. Йому ставлять зустрічне питання, а що там у нас із Донбасом? Як там Паризьке комюніке поживає дворічної давності? Не зроблено нічого з цього. Макрон фактично зараз буде посередником між Зеленським та Путіним, тому що прямого діалогу немає. У відповідь тиша на всі запити ОП", — говорить Бізяєв.

Політолог Андрій Вігірінський звертає увагу, що ті тези, про які сторони знову говорили, повертають нас до Парижа 9 грудня 2019 року.

• Перше — необхідність продовжити активну роботу в нормандському форматі та забезпечити виконання рішень, ухвалених чотирма сторонами на саміті.
• Друге – забезпечити дотримання режиму припинення вогню.
• Третє — взаємне звільнення утримуваних осіб та відкриття двох нових пунктів пропуску.

"Я думаю, Макрон і Шольц висловили свою позицію щодо того, що їм запропонував Байден як досягнуті переговори з Путіним. Шлях деескалації конфлікту винятково політико-дипломатичним шляхом, і Україна на жодне загострення не піде. Сигналами про мир для деескалації будуть кроки в гуманітарному питанні, це те, що ми маємо на поверхні, тому спочатку ми бачитимемо гуманітарну деескалацію, яка дозволить сторонам вийти на інший рівень діалогу. У цьому діалозі будуть присутні швидше за все США, тому що РФ більше категорично проти не виступає. Тобто вони досягли розуміння, враховуючи анонсовану ще одну розмову", — говорить Вігірінський.

Руслан Бізяєв додає, що паралельно Захід створюватиме новий майданчик для переговорів з Росією щодо НАТО. Москва дуже чітко висловила позицію та не змінює її. Для Росії тема Криму закрита, щодо Донбасу свою роль вона бачить у ролі посередника як Франція та Німеччина, а на прямий діалог про врегулювання ситуації перенаправляє до Донецька та Луганська, на що піти неможливо.

"Який вихід із ситуації? З'являється Макрон як посередник між Росією та Україною. Тема зустрічі не Нормандський формат — це похідне, тема — Мінський процес, але для цього потрібна зустріч двох президентів. Під яким соусом вона може статися? Наприклад, на полях якогось саміту. А відбудеться вона після того, як буде розуміння, як вийти з Донбаського глухого кута. А варіантів рівно два. Або не робити нічого, Брестський мир: ні миру, ні війни. Другий варіант більш складний з огляду на те, що в нас фактично почалася передвиборча президентська та парламентська кампанія. Є лише один документ — Мінські угоди", — говорить Бізяєв.

Чи буде тиск на Україну у виконанні політичної частини Мінських угод? Найімовірніше, відповідають Фокусу експерти. Проте одразу ж додають: домовитися про принципи рішення без України можна, а ось вирішити без нас — ні.

"Ніхто не хоче програвати з Донбасом, тому шукають компроміс для всіх. Ключові санкції наклала Європа, а не США, і Європа найбільше і страждає через це, вони насамперед зацікавлені знайти розв'язку цього гордієвого вузла. Останнім часом було дуже багато гучних заяв, задню не вдасться дати, і наші дипломати думають про те, як зробити, аби виглядало не так, що якесь рішення нам нав'язали, а ми самі виробили концепцію", — каже Бізяєв.

Попри публічну готовність українського президента зустрітися з Путіним, їхня зустріч навряд чи відбудеться в найближчій перспективі. Політолог Руслан Бортнік каже, що потрібне якесь геополітичне зрушення, тому що на сьогодні, на його думку, обидві сторони не готові до цієї зустрічі і не дуже її хочуть.

"Обидві сторони декларують готовність до цієї зустрічі, тому що перше — це виглядає красиво з погляду української громадськості, бо в такому разі всі сторони виступають за мир, за дипломатію. Друге — це сигнал, який добре сприймається всередині суспільства, яке не хоче війни, ні російське, і українське. І те, що ми готові до переговорів, добре сприймається електоратом — це надія на мир і відсутність війни. І наразі йде така дипломатична гра. Зрозуміло, що на цій зустрічі Зеленський не може не порушити тему Криму та Донбасу, а Путін не хоче говорити про ці питання … Зустріч потрібна, але вона сьогодні можлива лише в межах економічного блоку, можлива зустріч міжурядового блоку — їм є що обговорювати, починаючи від транзиту газу і закінчуючи торгівлею та транзитом через РФ наших товарів та послуг", — каже Бортнік.

Експерт зазначає, що діалог можна розпочати з економічних питань, а потім перейти до політичних. У 2019 році питання Донбасу не завадило Україні підписати новий транзитний контракт.

Нагадаємо, голова українського МЗС Дмитро Кулеба після повернення з Брюсселя заявив, що Україні не сказали про точний час вступу до НАТО.