Стамбульський "договір": який мир для України намагається нав'язати Путін

Президент Росії Володимир Путін 17 червня прийняв у Санкт-Петербурзі представників семи країн Африки. Днем раніше африканська делегація на чолі з президентом Південно-Африканської Республіки Сирілом Рамафосою була в Києві і презентувала "мирний" план завершення повномасштабної російсько-української війни.

Мирні пропозиції африканців складалися з 10 пунктів. Серед них — швидкий початок переговорів, деескалація бойових дій без конкретних кроків для цього, обмін військовополоненими за формулою "всіх на всіх" і повернення захоплених Росією українських дітей.

Із цими ж планами африканці поїхали в Костянтинівський палац на зустріч із Путіним.

"Договір" із 18 пунктів — що показував Путін?

Путін уперше показав африканцям проєкт можливої мирної угоди з українською стороною під назвою "договір про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України". Як зазначив президент РФ, він містить 18 статей із додатком про максимальну чисельність ЗСУ та озброєнь.

Сам документ так і не був повністю опублікований російськими ЗМІ, але Путін ніби ненароком показав його на камери під час зустрічі з лідерами країн Африки. Акцент зробили на додатку до "договору", в якому йдеться про граничну кількість особового складу, озброєнь і військової техніки у складі Збройних сил України.

У ньому проглядається бажання РФ суттєво зменшити чисельність ЗСУ, обсяг озброєнь і бронетехніки. Це може вказувати на плани Кремля знизити можливості України для захисту територій і планування контрнаступу.

У додатку зазначено бажану кількість озброєнь, які влада Росії хоче залишити ЗСУ:

• Танки: вимоги Росії — 342 одиниці, України — 800 одиниць*;
• Бойові броньовані машини: РФ — 1029, Україна — 2400;
• Артилерійські знаряддя: Україна — РФ — 519, Україна — 1900;
• РСЗВ: РФ — 96, Україна — 600;
• Міномети: РФ — 147, Україна — 1080;
• Протитанкові ракетні комплекси: РФ — 333, Україна — 2000;
• Пускові установки зенітних ракетних комплексів: РФ — 190, Україна — 200;
• ПЗРК: РФ — не вказано, Україна — 608;
• Бойові допоміжні літаки: РФ — 102, Україна — 160.

*Примітка: дані про кількість озброєнь України наведено станом на 2021 рік, інформація з відкритих джерел.

Виходячи з додатка, Путін вимагає скоротити чисельність ЗСУ з 250 тисяч до 85 тисяч. А в Національній гвардії має бути максимум 15 тисяч осіб.

Варто зауважити, що на першій сторінці "договору" видно тільки його преамбулу і частину першої статті. Учасники переговорів не погодили навіть список сторін угоди. А російський диктатор сказав, що цей проєкт договору парафував керівник переговорної групи з Києва. На той момент це був голова парламентської фракції "Слуга народу" Давид Арахамія.

"Він поставив там свій підпис. Ось він, він є. Він так і називається: договір про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України", — пояснив Путін.

Представляючи угоду, президент не уточнив, під час яких переговорів обговорювали її умови — у Мінську чи безпосередньо в Стамбулі.

Стамбульські переговори — хронологія подій і пропозиції України

У лютому і березні 2022 року українська і російська делегації проводили низку зустрічей. Українську делегацію очолював Арахамія, а російську — помічник Путіна й ексглава Мінкультури РФ Володимир Мединський.

У складі делегації були міністр оборони України Олексій Резніков, міністр юстиції Денис Малюська, радник глави Офісу президента Михайло Подоляк, народний депутат Рустем Умеров, заступник міністра закордонних справ Микола Точицький, колишній заступник глави ОП Кирило Тимошенко, ексзаступник глави МЗС Олександр Чалий і юрист-міжнародник, експерт делегації Олександр Малиновський. За погодженням були також нардеп, а нині генпрокурор України Андрій Костін і омбудсмен Дмитро Лубінець.

Відбулося чотири очних зустрічі — три в Білорусі й остання 29 березня в Стамбулі. На четвертій зустрічі було погоджено підсумкове комюніке. Арахамія тоді говорив, що Україна запропонувала укласти новий міжнародний договір із підписами постійних членів Радбезу ООН — Франції, США, Великої Британії, Росії, Туреччини, Німеччини, Канади, Польщі та Ізраїлю.

ЗМІ писали, що вимоги Києва зводилися до такого:

• Армія РФ відходить на кордони 23 лютого 2022 року. Її частини залишаються в Криму та на окупованих територіях Донбасу. Після цього стамбульська угода вступає в дію.
• Україна отримує гарантії безпеки від Росії, Китаю, США, Великої Британії, Франції, Туреччини, Німеччини, Канади, Італії, Польщі та Ізраїлю. Українські представники наполягали, щоб Київ отримав збройну підтримку як у 5-й статті Північноатлантичного договору.
• Гарантії безпеки не стосуються Криму та окупованих територій Донбасу, щоб гаранти не були стороною конфлікту з РФ.
• Україна зобов'язується бути без'ядерною країною, яка не вступає в НАТО та інші військові союзи. Цей пункт закріплюється в Конституції. Сюди ж входить і заборона на відправку в Україну іноземних військових. А військові навчання дозволяється проводити після схвалення гарантів, зокрема Росії та Китаю.
• Члени ЄС гарантують Україні сприяння при вступі до Євросоюзу.
• Україна і Росія починають 15-річні переговори щодо статусу Криму. Питання Криму і Севастополя мають розглядати окремо. Київ обіцяє не завойовувати Крим, а щодо Донбасу такого формулювання не було.

Чи був узагалі "договір" Путіна? Позиція українських переговірників

Щоб уточнити позиції української сторони, Фокус поцікавився у деяких переговірників від Києва, чи розглядався ними "договір про постійний нейтралітет і гарантії безпеки України".

Ставилися запитання про наявність у них зразків інших документів або проєктів угод із Росією, чи був насправді підпис Арахамії під "договором", а також чи обговорювали ідею скорочень чисельності ЗСУ та озброєнь в обмін на деокупацію територій України.

Рустем Умеров у спілкуванні з Фокусом відмовилася коментувати ситуацію. Аналогічні запитання були переадресовані Давиду Арахамії. Спікер фракції "Слуга народу" Юлія Палійчук заявила Фокусу, що не буде коментувати фейки і заяви Володимира Путіна.

"Ми не можемо коментувати слова людей, які ставлять під сумнів існування України. Які кажуть, що ми самі підірвали Каховську ГЕС, розповідають маячню про біолабораторії та інші речі, що не мають жодного зв'язку з реальністю. Не бачимо і цього разу сенсу реагувати на чергові абсурдні висловлювання (Путіна). Тим паче, їх буде ще чимало", — каже Палійчук.

Брехливість документа підтвердив і Михайло Подоляк в інтерв'ю NV. Він підкреслює явну відсутність підписів сторін. Папери Путіна не мають стосунку до чотирьох раундів переговорів, додає він.

"Це фіктивний документ, немає ніякої парафованої процедури, це робиться через МЗС і так далі. Офіційно заявлю, що жодних цифр і домовленостей із РФ не було. Ми говорили про перебіг переговорів, до моменту початку переговорів ми наполягали на тому, що Росія повинна негайно припинити вогонь і відійти на кордони 24 лютого 2022 року", — пояснив радник.

Юридичних позицій також не виробили. Подоляк вважає дивним, що після 16 місяців великої війни Путін, а перед ним і Лукашенко стали говорити про наявність якогось договору з Україною.

"Друга складова — майданчик, на якому це було зроблено, виглядає дивно. Африканські країни, які приїхали з дивною миротворчою ініціативою, до реальності вона не має жодного стосунку", — додав Подоляк.

Джерела британського мовника ВВС у Москві та Києві ставлять під сумнів правдивість слів Путіна щодо напрацювання та підпису проекту договору. Переговорників, за даними співрозмовників, взагалі не уповноважували вирішувати питання війни та миру. Вони могли лише готувати документи для майбутнього підпису президентом України Володимиром Зеленським і Путіним.

"Домовленості фінальної, точно не було, багато запитань залишалося на передбачувану зустріч президентів. Правда в тому, що українці тоді були готові на нейтральний статус і демілітаризацію за умови гарантій безпеки для України. І Путін упустив цей момент. Загрався, розраховуючи на щось більше", — розповів співрозмовник у Москві, який брав участь у роботі з двома делегаціями

Політолог Володимир Фесенко в розмові з Фокусом уточнює, що до моменту переговорів у Стамбулі росіяни взяли на розгляд українські пропозиції. Жодних даних про подання нового договору не було. Наприкінці березня-початку квітня 2022 року не було інформації про парафування російського документа. Далі переговори йшли онлайн.

"Путінський "договір" — це проєкт. Там є правки і вказівки, це документ для узгодження та обговорення, а не парафований договір. Путін нахабно і цинічно бреше — видає російську версію договору за вже парафований документ. Він же не показав пресі підпис глави київської делегації переговірників, про який він говорив. А 12 квітня Путін говорив про глухий кут у переговорах", — пояснює експерт.

Дійсно, 12 квітня на пресконференції з білоруським колегою Олександром Лукашенком Путін сказав, що після зустрічі в Стамбулі та звірств ЗС РФ у Бучі переговори з Україною зайшли в глухий кут.

Воюючі сторони, як зазначав диктатор, вийшли на певний рівень домовленостей у Стамбулі. Вони полягали в тому, що гарантії безпеки для України не поширюються на Крим, Севастополь і Донбас.

"Потім пішли дії Росії зі створення умов продовження договірного процесу, але у відповідь отримали "провокацію" в Бучі. При цьому Київ відійшов від домовленостей у Стамбулі. Знову повернулися в тупикову для себе і для всіх ситуацію. Щоправда, мені сказали, що вчора ввечері українська сторона знову щось змінила", — говорив глава РФ.

Фесенко доповнює, що Путін демонстрував "договір на 18 пунктів" і в пропагандистських цілях — хотів переконати африканських лідерів у прагненні Росії до миру і в бажанні Києва воювати далі.

"Але ситуація ж змінилася — трагедія в Бучі, наступ російських військ на Донбасі. Україна пропонувала компроміс наприкінці березня, Москва на нього не погодилася. Йти на мирову на російських умовах просто неприйнятно. Росія теж не погодиться на мир на українських умовах", — додає він.

Ініціативи Китаю, Бразилії та папи Римського — Україну садять за стіл переговорів

Лідери Замбії, ПАР, Єгипту, Конго, Сенегалу, Уганди та Союзу Коморських островів 16 червня представили Києву "мирний план". Африканці представили 10 вкрай спільних позицій:

• війна має закінчитися мирними переговорами,
• мирний діалог треба почати якомога швидше,
• термінова деескалація бойових дій з обох сторін,
• забезпечення суверенності держав і народів виходячи з норм статуту ООН,
• гарантії безпеки для всіх країн,
• відкриття зернового коридору і дозвіл РФ провозити добрива,
• гуманітарна підтримка постраждалим від військових дій,
• повний обмін полоненими і повернення українських дітей,
• "післявоєнне відновлення" без зазначення конкретної країни,
• налагодження тісної взаємодії з країнами Африки.

Китай, Бразилія та Ватикан також пропонували "мирні плани". Пекін фактично повторив за Африкою — війну треба зупинити і почати переговори з повагою до суверенітету всіх країн. Президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва звинувачував Захід у "заохоченні" війни України з Росією через постачання ЗСУ зброї. А папа Римський Франциск обіцяв представити деталі мирного плану коли прийде час.

Опитані Фокусом політологи скептично поставилися до точки зору про спеціальний намір Путіна продемонструвати "договір" перед липневим самітом НАТО у Вільнюсі, щоб показати "недоговороздатність Києва". Росіяни для цього влаштували інше пропагандистське шоу з відправкою Білорусі тактичної ядерної зброї.

"На Заході не дурні. Путін африканцям може вішати локшину на вуха. Американці і британці, лідери провідних країн НАТО в курсі переговорного процесу", — пояснює Фесенко.

На думку політичного аналітика, експерта з Центральної та Східної Європи Івана Преображенського, російський лідер вибрав момент для показу "договору" на тлі почастішання розмов про відновлення діалогу про мир.

"Путін намагається скористатися цим порядком денним. У західних елітах присутні люди, які бояться ядерної зброї. Вони виросли в період холодної війни, у страху перед глобальним ядерним конфліктом", — коментує він Фокусу.

Африканські лідери стали першими закордонними колегами Путіна, які приїхали до нього заради переговорів щодо завершення війни в Україні.

"Це найбільший міжнародний контакт РФ за останній час. Інша така трибуна у Путіна ще не скоро з'явиться. Ці люди не зовсім в курсі російсько-українських відносин. Тому показ папірця не викличе в них багато запитань", — пояснює Преображенський.

Можливостей для відновлення прямих переговорів України та Росії на сьогодні небагато — у Москві та Києві дотримуються варіанту перемоги на полі бою. Росія змушує Україну визнати "нові територіальні реалії" після псевдореферендумів — анексію чотирьох регіонів. Україна вимагає виведення всіх військових підрозділів РФ за межі кордонів станом на 1991 рік.