Мовою ультиматумів. Чи зможе Росія перетворити Чорне море на своє внутрішнє

У середині липня 2023 року РФ зірвала продовження "зернової угоди", якою було передбачено експорт зерна з України Чорним морем. Після цього окупанти почали завдавати масованих ракетних ударів по українських зерносховищах та портовій інфраструктурі. Окрім того, РФ пообіцяла розглядати всі судна, які прямують в українські порти як військові об’єкти, що можуть перевозити боєприпаси та зброю. До того ж росіяни розкидають на їх шляху міни, що дрейфують морем.

У відповідь Україна заявила, що Росія в котрий раз порушує міжнародне право та продовольчу безпеку. Міжнародні партнери, зокрема, Туреччина припустили можливість продовження дії зернового коридору, але вже без участі Росії. Але наразі не зрозуміло, хто може гарантувати, що російські військові не атакуватимуть цивільні судна.

В ніч на 2 серпня російська армія знову атакувала Україну іранськими ударними безпілотниками "Shahed-136/131". Найбільшої шкоди було завдано Одеській області та портовій інфраструктурі. За повідомленням голови Одеської обласної військової адміністрації Олега Кіпера, в наслідок атаки ударних ворожих безпілотників по Одещині пошкоджено зерновий елеватор та виникли кілька пожеж.

Рух у дунайських портів

Напередодні у понеділок ввечері блогери та всеукраїнські медіа повідомили: "ізраїльський цивільний корабель Ams1 першим прорвав зернову блокаду Росії". Судно почало свій рух з порту Ашдод та прямо задекларувало пункт призначення – Україна. Його безпеку гарантував американський літак P8, який дозаправлявся у небі над Румунією. За ним прямують ще кілька суден, що належать Греції Туреччині та Грузії.

Керівник Інституту стратегічних чорноморських досліджень, головний редактор BlackSeaNews Андрій Клименко майже одразу відреагував на нову інформацію – він не сперечався, що Ams1 прямує до України, але зауважив, що станом на вечір 31 липня на якірній стоянці, переважно в територіальних водах Румунії, перебували як мінімум 16 "проривателів блокади".

Клименко уточнює: деякі з них прийшли досить давно: або напередодні, або у перші дні після виходу Росії з зернової угоди. "Ще кілька наразі на шляху від Босфору, — пояснює він. — Вони не вважають себе героями і "проривателями" – це просто нормальні моряки, що виконують свою роботу".

Експерт зауважує, судна прийшли не до морських портів Одеської області, а до дунайських. "Це не зовсім прорив блокади. Блокада — це коли військові кораблі заважають проходу суден, тобто вимагають зупинитися, повернути, проводять огляди тощо. Наскільки мені відомо, поки все обмежилося попередженнями по рації на дуже поганому англійському. І повідомленнями про замінування. І всі зрозуміли, що моряків хочуть "взяти на слабо", — додає він.

Тобто поки порти Одеси перекриті, зерно має пересуватися по Дунаю.

В чому є африканський урок для Путіна

Наразі постало питання, чи може в найближчому майбутньому існувати "зерновий коридор" у тому розумінні, що існував раніше — через Чорне море. Експерти говорять, що "зернова угода" у попередній редакції неможлива, оскільки Росії з неї вийшла. Проте варіанти нової нині розглядаються.

У цьому контексті аналітики згадують зустріч 27 липня в Санкт-Петербурзі під час саміту Росія-Африка, під час якого Путін запропонував безкоштовно поставляти в Африку зерно. У відповідь почув, що такий варіант не задовольняє африканські країни.

"Лідери кількох важливих країн, зокрема, Єгипту, дали Путіну чіткий сигнал колективної Африки, що потрібно припиняти війну та повертатися до зернового коридора. Подачки їм не потрібні, як і списання боргів. Путін, при тому, що живе в паралельному світі, не міг ці меседжі пропустити. Будем сподіватись, що якась глобальна превалююча позиція внесе корективи в російську політику", — говорить Фокусу координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова Олексій Мельник.

"Російська Федерація намагалася побудувати енергетичну імперію, від якої вона хотіла, аби залежали дуже багато держав світу, зокрема й європейські, — додає в коментарі Фокусу і директор Українського інституту морського права та безпеки Богдан Устименко. — У неї це не вийшло. Зараз вона хоче побудувати зернову імперію для того, аби держави, які розвиваються, зокрема, низка держав у Африці та Азії, залежали від РФ. При чому не лише економічно, а й політично".

Росії дуже необхідні голоси в ООН, а також в інших міжнародних організаціях. Тобто таким чином РФ робить невдалі спроби купити ці держави, зокрема, на міжнародній арені. Звичайно, більшість африканських держав розуміють, до чого веде РФ. Їм невигідно залежати від неї повністю, оскільки ті хочуть мати певну диверсифікацію та право вибору.

"Їм важливо, аби в них було декілька держав, які можуть поставляти їм зерно та інші продукти харчування. Тому, звичайно, вони проти задуму РФ, та будуть вимагати, щоб все було так, як було у довоєнні часи, щоб вони мали право вибору, право ціни", — додає директор Українського інституту морського права та безпеки.

Які нові маршрути для українського зерна

Олексій Мельник зазначає, що ключовим впливовим гравцем у цій ситуації залишається Туреччина, оскільки один з кораблів, який вчора зайшов, був під турецьким прапором. До того ж саме Туреччина контролює і закрила для зовнішніх російських кораблів протоки Босфор і Дарданелли. А ще Туреччина ініціює більш активне залучення НАТО. "Тож можна очікувати, що пропозиція для Росії від них буде у вигляді ультиматуму — мови, яку вона найкраще розуміє", — думає Мельник.

Нині світ чекає особистої зустрічі президента Туреччини Реджепа Таїп Ердогана та Путіна. Вона може відбутися вже у серпні. І, ймовірно, буде погоджено нову угоду та маршрут.

"Яким він буде, залежатиме від Туреччини, — додає Мельник. – Тобто якою буде позиція Анкари, так і буде сформовано політичне рішення чи коаліція держав. Але поки виходячи з останньої інформації, що останні кілька днів Путін не бере слухавку від Ердогана, думаю, президент Туреччини, враховуючи деякі його відомі психологічні якості, зможе відкоригувати свою позицію — подібні випадки не можуть минути для Путіна безкарно".

Маршрут може пролягати через води Румунії, Болгарії та Туреччини.

"На територіальне море розповсюджується суверенітет відповідних прибережних держав. Тобто напад Російської Федерації на цивільні об'єкти, які знаходяться в межах територіальних вод держав НАТО, це буде напад на все НАТО. Але в нас залишається незахищеним коридором ділянка між Одесою, портами Великої Одеси, та зовнішньою межею румунського територіального моря. Тобто це приблизно 100-120 морських миль – приблизно 200 км. От нам ці 200 кілометрів нам необхідно захистити", — говорить Богдан Устименко.

Він додає, захиститися Україна може не правовим шляхом, а військовим. Тобто міжнародні партнери в межах угоди можуть передати Україні додаткові засоби захисту.

"Ракети, які здатні уражати морські, а також повітряні цілі, тому що контроль над морем здійснюється не лише завдяки флоту РФ, а також авіазасобами за допомогу несучих авіаплатформ. Також нам необхідно, щоб передали спеціальні морські міни проти підводних човнів, щоб зробити певне загородження", — зазначає Устименко та каже, що учасниками нової "зернової угоди" можуть стати не тільки вже згадані Туреччина, Болгарія, Румунія, а також базово США, Великобританія.

У відповідь Росії: не дозволити контролювати Чорне море

Координатор міжнародних проєктів Центру Разумкова Мельник зазначає, що наразі важливо показати Росії, що вона не може досягти поставлених цілей: "Раніше вона окупувала Азовське море і з величезною гордістю і помпою оголосивши його внутрішнім морем Росії. Тобто досягла своєї мети, адже і до 2014 року намагалась його контролювати попри двосторонні угоди, попри український контроль над Керченською протокою. Нині така історія з Чорним. Вона спочатку декларує свій намір, а потім досягає, треба їй перешкодити".

Аналітик зауважує, що амбіції надто великі і можуть нашкодити самій Росії своїм зазіханням на неможливе, як в казці про золоту рибку, зрештою Росія може опинитися біля розбитого корита. А Україна з партнерами може прискорити цей шлях.

"Хто може бути зацікавлений, дати Росії по руках?, — ставить риторичне запитання Мельник. — Насамперед ті, хто поважають базове право про свободу судноплавства. Зараз ми навіть не говоримо про економічні інтереси. Якщо Росії дозволити встановити контроль над якоюсь значною частиною Чорного моря, де вона не має жодного права, то навіть можна цілком очікувати, що ця ситуація повториться в інших точках земної кулі. Там, де це буде вже стосуватись прямих комерційних чи безпекових інтересів інших країн. Росія пішла проти мейнстриму, проти інтересів світової спільноти".

Приклад стратегії нападу для України

Водночас експерти зазначають, що Україна має нарощувати захисні спроможності та реалізовувати ідею стримування противника, не допущення до своїх територіальних вод. Хоча зазначають, спроможностей не вистачає для проведення операції з деблокади українських морських просторів.

"Україна вже продемонструвала можливості впливати на Чорноморський флот РФ. І це, мабуть, один з унікальних прикладів, коли сторона конфлікту, яка не має власних військово-морських сил, великих кораблів та флоту, доволі успішно проводить операції на морі. Тут не зайве ще раз згадати, що Росія втратила свій флагман "Москва", — розмірковує Олексій Мельник. — Це поразка увійде в історію, як приклад відновлення контролю над північно-західною частиною Чорного моря. Що буде далі, чи дрони, чи далекобійні ракети, залежатимуть від того, наскільки Україна спроможна налагодити власне виробництво та переконати партнерів в необхідності надання такої зброї".

Нагадаємо, 25 липня 2023 року, за сім днів після припинення участі РФ в "зерновому коридорі", міністерство оборони РФ заявило про атаку двома морськими дронами патрульний корабель "Сергій Котов" ЧФ РФ. Він виконував завдання щодо "контролю судноплавства" у південно-західній частині Чорного моря — 370 кілометрів від Севастополя, у морській економічній зоні Туреччини. До того у червні дрони атакували розвідувальний корабель "Приазов'я" ЧФ РФ в 300 км від Севастополя, приблизно в 200 км від Босфору, а у травні корабель ЧФ РФ "Іван Хурс".

Богдан Устименко говорить, що Україні необхідно тиснути на те, що продовольча безпека під загрозою, ціни на зерно у світі зростають, у майбутньому будуть помирати від голоду люди в азійських та африканських державах, які абсолютно не винні. Як наслідок виникатимуть потоки мігрантів, які прямуватимуть на Захід. І таке загострення ситуації нікому, крім Росії, не потрібне. І криза може розвиватися тільки завдяки Росії.