Мирні перемовини або довга війна. Чому Україні натякають на стіл переговорів

Останнім часом іноземні журналісти все частіше задаються питанням, чи готові українці до перемовин з РФ. Деякі колеги визнають, що отримали редакційні завдання, аби з’ясувати настрої українців. Запитують про перемовини з РФ кореспонденти і президента Володимира Зеленського. За запитання CNN він пояснює, що Україна не погоджується на переговори з лідером Росії, бо заяви Володимира Путіна про прагнення до миру не щирі.

Наразі публічно ніхто з європейських чи північноамериканських партнерів України не говорить, що з Росією потрібно сідати за стіл перемовин. Говорити про це — означає зазнати цивілізаційного провалу, коли країна-агресор, яка погрожувала атомною зброєю світу, може довести свою перевагу. Для ЄС та США така ситуація є неприпустимою.

Проте мало хто буде заперечувати, що компроміс щодо війни в Україні західні лідери намагалися та намагаються знайти. Хтось, як то прем’єр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу, президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган або Папа Римський Франциск, прагнули в різний час стати перемовниками між Україною та Росією. Хтось, як то генсек Організації Об'єднаних Націй Антоніу Гутерреш, обговорюючи сприяння зняттю санкцій із Росії в обмін на зернову угоду. Але всі спроби до того були марними.

Переговорів заради переговорів не буде

Директор програми "Північна Америка" у Раді зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв в коментарі Фокусу говорить, що західні партнери готові надавати нове озброєння для українського контрнаступу, і не примушують Україну до перемовин.

"Наразі продовжуються санкції задля системного стримування Росії, — зазначає він. — І це працює. До них додаються і санкції, щодо Китаю. Але від Глобального півдня та деяких західних союзників, дійсно, досі звучать тези про те, що ми маємо йти на переговори просто тому, що ми маємо йти на переговори. Тобто це мають бути переговори заради переговорів. І чітка реакція нашого президента — це показник, що переговорів заради переговорів — не буде".

Експерт переконаний, переговори почнуться в той момент, коли це буде необхідно. І така також позиція західних партнерів, зокрема, американців.

"Треба віддати належне Блінкену, з його сторони був дуже правильний пас. Він сказав, що з одного боку, Америка завжди підтримує переговори, але лише тоді, коли всі сторони будуть до цього готові", — додає Краєв.

Нагадаємо, пiд час нещодавнього вiзиту до Києва державний секретар США Ентоні Блінкен сказав, що вважає, що Україна готова вести переговори з РФ, якщо російська сторона покаже свою зацікавленість у дипломатії. "Проте для танго потрібні двоє. І поки що ми не бачили жодних ознак інтересу до дипломатії з боку Володимира Путіна", — зауважив він.

Краєв зазначає, американці дуже чітко говорять про те, в чому вони бачать зацікавленість.

"Все має початися з виводу російських військ з території України. Після цього можна починати говорити за столом. Тобто жодних припущень: "ну давайте ми спробуємо домовитись зараз", "знайдемо проміжний варіант", американці не розглядають. Росіяни виходять з території України — тоді можемо починати говорити. До того немає про що говорити, адже територія окупована і росіяни обстрілюють українські міста, які тут можуть бути розмови".

Рівень підтримки українців

Але повернемося до позиції Володимира Зеленського. У відповідь на заяву Блінкена він сказав, що Україна також підтримує ідею перемовин, але для повноцінного миру ми не маємо вести переговори з агресором просто заради того, щоб їх вести. "Тому це дуже правильно розставлені точки і я тут вдячний Блінкену за те, що він в цьому візиті, до якого прикута увага всіх країн, дав можливість ще раз повторити цю тезу", — продовжує Олександр Краєв.

В інтерв’ю The Economist Зеленський також відкинув найменшу можливість сісти за стіл перемовин з президентом РФ Володимиром Путіним. "Коли ви хочете мати компроміс або діалог з кимось, ви не можете це зробити з брехуном", — сказав Зеленський. В інтерв’ю він говорить, що зараз поганий момент для переговорів, й емоційно готовий до тривалої війни проти Росії та помічає зміну настрою деяких західних партнерів України.

Політтехнолог Віктор Бобиренко говорить Фокусу, що Зеленський не може навіть у заявах припустити, що Україна може піти на перемовини. Він у своїх думках та сподіваннях буде спиратися на побажання українців.

"І якщо у 2019 році значна кількість українців підтримувала його прагнення домовлятися і перестати стріляти, то зараз 86% українського суспільства бажають миру з РФ на умовах України, тобто в кордонах 1991 року. І у Зеленського немає іншого варіанту, як думати як 86% українців. Інша справа, що міжнародні партнери могли примушувати Україну до перемовин, перекриваючи військову та фінансову допомогу, аби українці були більш гнучкими у цьому питанні, але наразі таких тенденцій ми не спостерігаємо", — зазначає він.

Нагадаємо, відповідно до нещодавнього опитування фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова більшість громадян не бажають йти на компроміси з РФ для припинення бойових дій.

Росія тисне: вона зацікавлена у перепочинку

"Тобто зараз така ситуація: український народ хоче звільнення території, а після них сідати за стіл перемовин. Путін не хоче йти на умови України. Протистояння принципове. Очевидно, мир можливий в майбутньому, якщо якесь суспільство замориться. А воно замориться, коли замориться армія, яка втомиться воювати. Так було в Російській імперії зразка 1917 року. Армія перестала хотіти воювати — суспільство посипалось. Таке може бути і в цій війні. Проте, у нас мотивації більше ніж в росіян, ми воюємо на своїй землі. А отже першими посипляться вони. Якщо ви мене запитаєте, чи перемога можлива, відповім: звичайно. Коли? Хто знає. Як російська армія замориться воювати", — говорить Бобиренко.

А вона втомилась вже, бо не вистачає їй зброї та іншої амуніції. І саме тому Путін просить про перемовини, а насправді про перепочинок.

"Росія сподівається на перемир’я, саме тому записує у свою конституції Крим, Донецьк, Луганськ, Херсон і Запоріжжя як суб’єкти РФ. Відповідно в нашій конституції вони записані як суб’єкти України. Тому з точки зору конституцій — ніхто не закінчить війну. Тому що той, хто скаже "а, давайте здамо Крим", буде вважатися зрадником. Мир при Путіні неможливий, можливе лише якесь перемир’я. Путіну вигідно говорити, коли він окупував український Крим, а не Україна захопила Кубань", — зауважує Віктор Бобиренко.

І поки потяг північнокорейського диктатора Кім Чен Ина прямував до Росії, домовлятися про поставки зброї з Північної Кореї в обмін на високі технології, Росія всіма можливими способами на різних фронтах намагається зупинити український контрнаступ. Інформаційно, заявляючи, що він просувається надто повільно. Дипломатично, спрямовуючи перемовників.

"Є просто політики і держави, які націлені на створення власного образу миротворця і дуже хочуть в це вкластися і заробити політичних дивідендів. На щастя для нас, наразі всі вони не займають провідної позиції. В жодній країні, крім Китаю або прокитайських країн, немає абсолютної більшості політичного істеблішменту, який би змушував нас до перемовин", — зазначає Краєв.

А ще й економічно, організовуючи перемовини генсека ООН з міністром МЗС РФ Сергієм Лавровим.

"Про те, що Росія та Китай намагаються говорити з генсеком ООН розмови точилися давно, — додає експерт. — Вони йшли від росіян та китайців. Половина тих пунктів, які там пропонується – про зняття санкцій, повернення до SWIFT, відкриття портів, спільний зерновий коридор — як казав колись один з президентів України "це вже було". Нам потрібно розуміти, що існує така позиція, але більш важливо її контролювати, вміти з нею працювати", — продовжує Олександр Краєв.

Розмови про перемовини не припинятимуться, бо Росія дуже вдало підв’язує свій тероризм під глобальну проблематику світу, такі як запобігання використання ядерної зброї або продовольча криза. Але як би терорист себе не вів – переговори з ним вести не можна, інакше він буде повторювати свої дії.