Армія чи рейтинг. Що думають у Верховній Раді про новий законопроєкт з мобілізації

Нарешті влада оприлюднила своє комплексне бачення посилення мобілізації в Україні, про яке говорять останні два місяці. Ввечері 25 грудня Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради два законопроєкти: щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби та про зміни про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за військові правопорушення. У парламенті їх зареєстрували під номерами 10378 та 10379. Вони передбачають зміну призовного віку з 27 до 25 років, спрощення процедури вручення повісток та запровадження жорстких санкцій за ухилення від призову.

За задумом Генштабу, Міністерства оборони, та загалом уряду та Офісу президента, які, власне, і є ініціаторами змін та відповідальними за них, ці два проєкти мають не лише допомогти впорядкувати питання військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, посилити соцзахист військовослужбовців, а й покращити показники мобілізації та поповнити військо новими людьми, додатково залучивши до нього у 2024 році 450-500 тисяч осіб.

У перші години після появи на сайті Верховної Ради законопроєкт став предметом бурхливого обговорення. Окремі пропозиції уряду викликали критику — юристів, економістів та політологів. Частина депутатів від опозиції сказала, що не підтримує документ, частина — заявила, що готує свої правки. Прем'єр-міністр і міністр оборони вирішили мовчати.

Зберігати тишу та уникати політичної відповідальності

Не коментували урядові пропозиції і депутати від пропрезидентської фракції "Слуга народу". І, як виявилося, не випадково. Вони отримали рекомендації щодо необхідності уникати коментарів стосовно законопроєкту про вдосконалення мобілізації і військового обліку.

З поясненнями не поспішав виходити і президент Володимир Зеленський, який напередодні говорив, що військові зробили запит на зміни правил призову та розширення категорій громадян, які йому підлягають.

"Ця тактика скинути з себе відповідальність за чутливі і малопопулярні рішення — дуже небезпечна і жодними бонусами для влади не обернеться. Не можна одночасно бути "лідером нації"/батьками перемоги і скидати відповідальність за ціну цієї ще далекої перемоги на когось іншого", — говорить аналітикиня фонду "Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва" Марія Золкіна.

Вона зазначає, що триває "гра на збереження підтримки електорату" та "спроба завадити падінню рівня довіри". "Але є одне "але": у разі програшу цієї війни або втрат, які будуть за визначенням непідйомними для країни, ніхто нікуди не переобереться. Звідки у влади утопія, як перемога — на коні, якщо будь-який песимістичний сценарій — можна звинуватити військових і відмежуватись? Ні. Всі в одному човні: і політична влада, і військове керівництво, і Сили оборони, і суспільство загалом", — додає вона.

Народний депутат, секретар парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Роман Костенко у коментарях журналістам також зауважує, ініціатори змін — Верховний головнокомандувач та міністр оборони вирішили промовчати, хоча саме вони й відповідальні за мобілізацію. При цьому нагадає: військові не відповідають за політику, вони воюють, а нині бачимо що саме військових схиляють, аби вони відповідали за політичні рішення.

Костенко говорить: у поданому пакеті документів пояснювати доведеться багато що — він мав лише посилити прав ТЦК та обов’язки громадян щодо мобілізації, але натомість містить інші норми, які без пояснень можуть виглядати дискримінаційними.

"Комунікацію та проблему мобілізації для суспільної дискусії поставив сам Зеленський під час підсумкової пресконференції. Цифру 450-500 тисяч, як запит військових згадав саме Зеленський. Також він згадав про ціну мобілізації, розпочавши дискусію, — говорить Фокусу політолог Володимир Фесенко. — Далі вона продовжилась і зараз її мають вести депутати, експерти. Я не бачу прямого сенсу, аби президент та прем'єр-міністр брали участь в поточній дискусії в щоденному режимі. Є критика законопроєкту — відповідають автори. А це формально — Кабмін. Реальний — Міноборони, який і зводив пропозиції військових, експертів, зокрема Офісу президенту, та міністерства фінансів".

Президент, на думку Фесенка, має реагувати тоді, коли законопроєкт буде затверджений ВР та переданий на підпис президента: "Він або швидко його підпише, або висловить свої зауваження, як юридично, так і публічно. Парламент або виправить, або подолає вето президента".

При цьому Фесенко пояснює, чому президент, на його думку, не став автором законопроєкту.

"Йдеться про суспільну потребу, — говорить політолог. — Якщо в Україні не буде проведена ефективна мобілізація, проблеми будуть не тільки у президента, а й взагалі у всіх. У даному випадку перекласти відповідальність на президента не вийде. Але, на жаль, я припускаю, що в Офісі президента вирішили, оскільки мобілізація викличе незадоволення у значної частини суспільства, давайте краще не ми будемо подавати цей законопроєкт. З парламентських джерел багато хто казав минулого тижня, що вирішується питання від кого буде законопроєкт. Вирішили, що це має бути Міністерство оборони та Кабмін. Можливо були в Офісі президента певні побоювання критики і прийнято рішення дистанціюватись суто тактично, щоб потім можна було внести необхідні зміни, але щоб пряму відповідальність на себе взяв уряд. Я вважаю оптимальне рішення: припинити політичний футбол, і спільно — Генштаб, міністерство оборони, Офіс президента та парламентський комітет з нацбезпеки та оборони доопрацювати цей документ. Це має бути спільний продукт".

Виступ Залужного: "Мені потрібні люди"

Зрештою пояснювати зміни журналістам вийшов Головком Валерій Залужний. Це була перша його пресконференція від початку повномасштабного вторгнення. Вона тривала всього 36 хвилин. Більшість запитань стосувалися пакета урядових законопроєктів.

Залужний, як зауважували експерти, спілкувався невимушено та розкуто, відповідав на всі запитання коротко і одразу окреслював межі.

"Ми армія, і ми маємо воювати, а не втручатися в життя цивільних", — сказав він, відповідаючи на запитання про посилення відповідальності за ухилення від призову. "Ми формуємо запити на ресурси — на військову техніку і людей. Всі ці пропозиції ми подаємо до Міноборони, як до суб'єкта законодавчої ініціативи, яке вже далі вирішує, як це забезпечити. Нам необхідні снаряди, зброя і люди. Все решта виконують органи, які мають повноваження", — пояснив він.

Також Залужний розповів про обрані строки демобілізації — 36 місяців. "Я чітко розумію і знаю, що наші бійці зараз на фронті у надскладних і дуже важких умовах роблять свою справу. Їм дуже-дуже важко. І мені хотілося б, щоб люди, які йдуть до війська, чітко розуміли, скільки їм необхідно воювати. Разом з Міністерством оборони ми погодилися на цифру 36 місяців, сподіваючись на два моменти: перше — що не буде загострення на фронті; друге — що цих людей через 36 місяців буде ким замінити", — зауважив Головнокомандувач ЗСУ.

Експерти говорять, ймовірно, Залужному й надалі довелось брати на себе удар щодо комунікації непопулярної теми — мобілізації, що, зокрема, могло знизити його рейтинг. Хоча після виходу Залужного до медіа, про критику говорити й годі — Головком почув на свою адресу схвальні відгуки.

Ввечері 26 грудня про закон згадав у відеозверненні і президент. Дуже побіжно. "Сьогодні почалася дискусія щодо нових правил мобілізації", — сказав він та зауважив, що це законодавча пропозиція військового командування, міністерства оборони. Він наголосив: "Буде правильним, щоб такі норми обговорювалися та ухвалювалися не кулуарно. А так, щоб люди розуміли, яке бачення у військового командування, які мотиви в тих чи інших правил та умов, що пропонують депутати та як розв’язуються питання, які вже є в наших воїнів у Силах оборони. Закон — це те, що стосується всіх".

Провали комунікації та проблема вибору

Експерти говорять, тема мобілізації за півтора року перетворилась на складну для суспільства. І головна причина — брак відповідної комунікації.

"Ця сумна історія продовжується зараз. Вчорашній брифінг генерала Залужного був дуже вимушений, мало не жест відчаю. Склалась неправильна історія, коли наші цивільні політики, Верховний головнокомандувач та депутати Верховної Ради фактично, ніби як по замовчуванню, пробують зробити проблему мобілізації проблемою армії, — говорить Фокусу військовий аналітик та ветеран Євген Дикий. — Політики вирішили, що тема мобілізації непопулярна, відповідно від неї треба триматись якомога далі. Хоча знають ситуацію на фронті, плани ворога, і розуміють, уникати мобілізації далі неможливо. Але чомусь вирішено, що ініціатори стануть непопулярними, втратять підтримку та рейтинги. Тобто ті хто за неї відповідають, умивають руки, фактично посилаючи сигнал суспільству: "Ми такі ж, як і ви, шановні виборці. Ми теж не хочемо мобілізації, ми теж проти мобілізації. Але армія та військові вимагають".

Цей підхід Дикий називає викресленим, адже, як сказав Залужний, вирішувати мобілізаційні проблеми — не завдання армії. "Армія відповідає за тих людей, які вже одягнули форму. У генералів логічно запитувати: "А що далі з цими людьми, що ви робите, аби максимально зберегти життя бійців, як їх забезпечити, коли відбуватиметься ротація". Але питання, звідки в армії візьмуться люди — не до армії, а до тилу, до цивільної частини суспільства. Це ми маємо вирішувати, кого делегуємо із цивільного життя до армії, хто буде нас всіх захищати", — додає він.

Євген Дикий говорить, що починати комунікацію треба з того, що є "альтернатива": "Ніхто не говорить, що мобілізація — це щось хороше, чому потрібно радіти. Але ворог напав на нас, окупував території, і на жаль, єдиною альтернативою окупації є саме мобілізація. Можливо, в когось є наївні ілюзії, що можна воювати значно меншими силами, ніж у нашого ворога. Це не так. Весь цей час ми воюємо меншими силами, ніж наш ворог, навіть наші серйозні здобутки ми отримали меншими силами, ніж наш ворог. Говорять, що у нас в армії мільйон, а у ворога — 450 тисяч. Але наш мільйон — це сили для всієї країни, а їх сотні тисяч — на кількох ділянках фронту. Ми не даємо статистику, але в американській армії статистика відома — для того, аби один боєць виконував бойову задачу, його мають забезпечувати 11 військовослужбовців. Бійці "на нулі" — це верхівка айсберга. Має працювати оця вся велетенська машина, яка називається — армія, для того, щоб вони на нулі могли успішно виконувати свої задачі. Співвідношення 1 до 11 ми не можемо собі дозволити. Але 1 до 3 чи 4 має бути".

Експерт зазначає, що закон про посилення мобілізації мав з'явитися ще минулого року, одразу після оголошення мобілізації в РФ. "Але влада сховалась від проблеми, так як раніше від загрози можливого вторгнення — не готувалась, — підсумовує він. — Думали, проблема якось вирішиться. Не вирішилась. І тепер змушені оголошувати додаткову мобілізацію. Але при цьому політики намагаються уникнути відповідальності. І треба визначатися, що більш незручне — окупація чи мобілізація. Я б дуже хотів під новорічну ялинку почути від нашого верховного промову в тому ж стилі, з якою свого часу виступив Черчіль. Коли він сказав перед британським парламентом "на найближчі рок в мене немає для вас нічого крім поту, сліз та крові". А якщо думати про те, що ми не можемо собі дозволити антирейтингових рішень, то за якийсь час відпаде саме питання про рейтинги. На окупованих територіях в політиків немає рейтингу".

Перспективи ухвалення: документ може зазнати змін

Народна депутатка від "Європейської солідарності" Ірина Геращенко зазначає, що Верховний головнокомандувач не наважився подати законопроєкт від свого імені, а переклав відповідальність на Кабмін. І вона каже, що розуміє чому. "В урядовому законопроєкті з’явилися антиконституційні, кричущі норми в плані обмежень громадян, які навряд чи виправдовують, безумовно, необхідне посилення мобілізації", — зазначає вона. Зокрема, йдеться про внесення порушників до Єдиного реєстру боржників та застосування до них певних обмежень.

"Очевидно, що тут відкривається простір для зловживань з боку ТЦК, бо за їх рішенням до військовозобов'язаних буде застосовано ряд обмежень, які можуть перетворити життя українських чоловіків на пекло. Адже мова йде про позасудове позбавлення права розпоряджатися своїм майном і інше, навіть якщо в тебе є хвороби чи інші підстави для відстрочки, але ТЦК їх "не побачив", — додає Геращенко.

Вона зауважує, що погано, що пресконференція президента була до оприлюднення цього важливого законопроєкту, адже позиція Верховного головнокомандуючого є ключовою для визначення стратегічного задуму і планів під нього.

Роман Костенко з "Голосу" передбачає, що під час обговорення у суспільстві вимірюється градус. Спочатку Кабмін, парламентарії візьмуть на себе весь негатив, а потім президент скаже, що обмеження будуть, але не такі суттєві. Тобто, можливо, з частиною нововведень буде як з нормою про мобілізацію у віці 25 років — відповідний законопроєкт ухвалено, але півроку його не підписує президент.

"Одна фракція — "Батьківщина" зайняла абсолютно популістську позицію, заявивши, що виступить проти цього закону, — зазначає Євген Дикий. — Так все і відкривається. Що стосується парламентської більшості, то мені здається очевидним, яка команда буде з Банкової, так вони і проголосують. Стосовно "Європейської солідарності", моє припущення, вони мають цей закон підтримати, враховуючи їх лозунг: "Армія. Мова. Віра". Було б трошки дивно, якби вони раптом зайняли іншу позицію".

Володимир Фесенко говорить, що у цей момент для абсолютної більшості народних депутатів рейтинги не мають жодного значення. "Тому, що їх не буде в наступній Верховній Раді, в першу чергу — "Слуг народу". Якщо цей законопроєкт буде провалений, то буде більш реальна інша перспектива — капітуляція або поганий мир з величезними поступками", — зауважує він.

Нині очікується, що урядовий пакет законопроєктів парламентарі почнуть розглядати з початку січня 2024 року. До того він має отримати підтримку профільного комітету. Зміни можливі на етапі підготовки до другого читання.