Загроза з Півночі. Чому в українському прикордонні почастішали російські ДРГ

Семенівська громада розташована впритул до російського кордону. На цій ділянці Чернігівська область межує з Брянською. "Ми тут практично на лінії фронту", — кажуть місцеві жителі, які не хочуть називати своїх імен та взагалі не воліють говорити з чужинцями, мовляв, не знаєш, якої небезпеки чекати та звідки. "Багато хто поїхав, особливо з дітьми, бо жити важко — чутно обстріли, є руйнування", — додає мешканка одного з населених пунктів на кордоні.

Інформацію про регулярні напади на цю громаду, як й інші у Чернігівській області — Новгород-Сіверську, Сновську, Городнянську, тобто розташованих впритул до кордону, можна побачити у регулярних зведеннях. Йдеться про артилерійські та мінометні обстріли, застосування дронів.

Також на українську територію заходять диверсійно-розвідувальні групи.

За словами командувача Об’єднаних Сил ЗС України генерал-лейтенанта Сергія Наєва, мета диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ) — провести розвідку українських позицій, завдати ураження військовим. "Це професійно навчені військовослужбовці сил спеціальних операцій та головного розвідувального управління генштабу РФ, тому ми маємо завжди бути напоготові", — зазначав він в коментарі журналістам.

Але діяльність ДРГ також завдає втрат.

"ДРГ зачистила бліндаж і вийшла. У нас є втрати: два ДПСУшники (прикордонник — Фокус ) — 200, один ДПСУшник у полоні, один боєць загинув", — йдеться в повідомленні ресурсу Чернігівської області. Відомо, що росіяни тоді ж забрали рації, а нашим захисникам вдалося перепрошити їх лише через 12 годин. Тобто весь цей час їх слухали.

Страждають і цивільні.

10 січня приблизно о 5 ранку між селами Грем’ячка та Леонівка, звідки до російського кордону — пів кілометра, від вогнепального поранення загинув 63-річний Віктор Тупиця, водій шкільного автобуса у селі Костобобрів.

"Була інформація від голови громади, що чоловік встиг відвезти свою дитину на автобус до Семенівки і повертався до Костобоброва. Був захід російської диверсійно-розвідувальної групи. На жаль, ми втратили чоловіка", — говорить начальник Новгород-Сіверської районної військової адміністрації Сергій Сергієнко.

Після розстрілу цивільного, його тіло не могли евакуювати протягом кількох годин — росіяни запускали дрони та вели обстріли.

Чому кордон не на замку

Коли українські Сили оборони у квітні 2022 року вийшли на державний кордон, вони не змогли взяти його під повний контроль — деякі ділянки досі Україною не контролюються. Про це Фокусу говорить військовий експерт Михайло Жирохов.

"Насамперед йдеться про місцевість, де сходяться три держави — Україна, Росія та Білорусь. Не можна сказати, що це прикордоння надійно контролювалось і до повномасштабного вторгнення. І все через те, що там болотиста місцевість, є річки, ліси. Такий ліс перекрити неможливо. Можна зайти в нього десь у районі Добрянки, а вийти десь під Гомелем", — говорить він.

Така ж ситуація на ділянці, що контролюється Сумським прикордонним загоном. Сумські ліси, які переходять в брянські, не змінилися з часів Другої світової війни.

Ситуація ускладнюється ще й тим, що місцеве населення у прикордонні не завжди адекватно оцінює ситуацію — випадково або навмисно допомагає ворогу.

Можливо, це стається через те, що населення на цій ділянці прикордоння вважалося проросійським. Місцеві і до вторгнення не вірили, що напад РФ може відбутися. Це доводять розмови з цивільними, викладені у репортажі Фокуса у лютому 2022 року. Вони тоді та й зараз часто дивляться українське телебачення, а російське або білоруське, як і слухають радіо. І це має великий вплив. Від військових у цих районах інколи доводилось чути, що до них ставляться як до окупантів. Вони намагаються приховувати руху від місцевих, бо якщо вони побачать, то чекай прильоту.

Військові розповідали Фокусу історію, як вони стояли біля одного з населених пунктів — у ньому три будинки, два паркани, але по захисниках весь час прилітало. Тільки людей переселили, обстріли припинилися, але у небо піднялися дрони — росіянам потрібна актуальна інформація, до цього, вочевидь, проблем не було.

Відомо, що місцева влада у Чернігівській області закликає місцевих переселятися вглиб області. Звісно, це відбувається в першу чергу, аби зберегти життя людей, адже прикордонне обстрілюється росіянами. У деяких селах на кордоні вже не залишилося мешканців. Наприклад, у Новгород-Сіверському районі з чотирьох виїхали всі люди. Йдеться про Леонівку, Мурав'ї, Красний Хутір та Бучки.

Розстрілюють машини та забирають у полон

За словами військових, російські ДРГ діють дуже активно. Приблизно з середини літа. Експерти говорять, у такий спосіб росіяни намагаються вести розвідку, знищувати позиції та викрадати українських військових. І так практично по всій лінії кордону з РФ в районі Чернігівської, Сумської та Харківської областей. У силах оборони говорять, що ворожі ДРГ, чисельністю 4–5 осіб, іноді — 10–16 осіб, заходять з боку Росії на територію України — у напрямку об'єктів критичної інфраструктури, а також їхньою метою є терористична діяльність.

Натомість у відкритих джерелах інформацію про такі напади майже не знайти. Оборонці пояснюють, аби росіяни не могли відстежувати ефективність дій своїх ДРГ.

"Прикордонники — достатньо закрита структура, будь-яку інформацію в медіа дає досить обмежено. Можна побачити, що щось сталося, так це у разі загибелі та поховання тих прикордонників, які вважаються місцевими, — зазначає Михайло Жирохов. — Але випадки, коли ДРГ заходили, підходили на позиції, вбивали та забирали у полон, є. І, на жаль, непоодинокі. Місцеві розповідають, що російські ДРГ ледь не по Семенівці ходять".

Також деякі втрати експерт пояснює тим, що не всі знають особливості місцевості. Відбувається регулярна ротація військових, росіяни це розуміють і діють — одразу фіксуються підриви на фугасах, обстріли, активізовується робота ДРГ. Розстріли машин фіксуються чи не щотижня. З втратами або без них. Будь-яка машина, на відстані від кордону до 30 км, може потрапити в засідку.

Укріплення та мінні поля

"Зараз Україна будує фортифікаційні споруди, але не по кордону, а на відстані 20–30 кілометрів. Там перекривають дороги, зокрема польові, — продовжує Михайло Жирохов. — А загалом вздовж усього кордону немає ані сигналізації, ані мінних загороджень — лише на певних ділянках. І такою ситуацією користуються росіяни. Вони постійно тиснуть різними способами на наших оборонців та місцевих".

Українці також ведуть свою розвідку. У прикордонників є власна агентура, випрацювана роками, є очі і в Росії, і в Білорусії. Проблема в тому, що у росіян у 20–30 кілометровій зоні немає практично населених пунктів. Тому їм простіше працювати, а нам важче.

Наразі експерти говорять, що існує ймовірність нападу ворога з півночі. Свідчень підготовки немає, але припускати такі дії можна, вважає майор запасу Національної гвардії України Олексій Гетьман.

"Про логістичні можливості РФ розповідав начальник Чернігівської ОВА В'ячеслав Чаус. За його словами, є певні ознаки того, що росіяни щось планують. До того ж там посилилась діяльність диверсійно-розвідувальних груп. За логістикою, росіянам потрібно максимум три тижні, щоб перевести туди відносно велику кількість військ", — зазначив він в ефірі "Еспресо".

На думку Гетьмана, росіяни можуть готувати базу, яка дасть змогу перевести декілька десятків тисяч військ. "Зараз там склад російських військових — менше 20 тисяч. Це не можна вважати ударним угрупованням, але воно може бути посилене", — додав він.

Водночас в об’єднаному пресцентрі Сил оборони Північного напрямку повідомляють, що не бачать ознак створення угруповань російських загарбників на північному напрямку.

Михайло Жирохов говорить, росіяни не розглядають наші фортифікаційні споруди, мінні поля як щось важливе, вони можуть планувати свої дії без урахування того, що українські сили оборони будують.

"Звісно, такого, як було, що за пів дня вони були на околицях Чернігова, не буде — ми підготувалися. Але росіяни також можуть змінювати план, вони свої висновки зробили. Можуть планувати інші маршрути", — додає Жирохов.

Він зауважує: наступ росіян — це політичне рішення.

"Якщо завтра російській армії скажуть наступати двома батальйонно-тактичними групами, вони підуть у наступ, — припускає він. — Якщо за підручником на певній ділянці необхідно 14–15 тисяч, а у них буде п'ять, вони будуть наступати. Вони зараз відпрацьовують цікаву річ — масштабне перекидання літаками військово-транспортної авіації. Тільки за 2023 рік вони отримали дев’ять нових літаків Іл-76 (У двопалубному варіанті Іл-76 може транспортувати 245 людей). Вони вантажаться одночасно на 16–18 літаків, перекидаються на найближчий аеродром, умовний Гомель. Це робиться за 2–3 дні. Звісно, інформація буде, але це не будуть збори двох–трьох місяців. Якщо вони вирішать збирати кулак, то будуть дуже швидко наступати — не тими маршрутами, якими вони йшли минулого разу".

Хоча щодо Чернігівщини важко сказати, які можуть бути інші маршрути, крім наявних, зважаючи на рельєф місцевості.