Розділи
Матеріали

Майже за Толкієном. Як українці можуть врятувати проліски та захистити букові ліси Карпат

Сьогодні у Центральній та Східній Європі залишилося близько 320 тисяч гектарів стародавніх лісів. Із них – 100 тисяч гектарів – в Україні. Це такі "дідусі рослин" — на зразок Вікового лісу з творів Дж. Р. Р. Толкіна — одна з найдавніших екосистем нашої планети і найцінніших її природних ресурсів.

Найбільша кількість букових пралісів Європи, що збереглися, – в Українських Карпатах.

Одні з найдавніших екосистем нашої планети — старовікові ліси. До них відносять праліси, квазіпраліси та природні ліси. Ці терміни з'явилися в українському законодавстві лише у 2017 році, що зробило їх охорону юридично можливою. За оцінками експертів, в Україні збереглися тисячі гектарів пралісів, які складають чималу частину від тих, що до сьогодні збереглися в Європі. Втім визнання нашою молодою державою їх природоохоронного статусу не гарантує найстарішим мешканцям Землі остаточної безпеки.

Загалом у світі первинні ліси вкривають досить велику територію – близько 1 мільярда гектарів. Але справа в тому, що понад 60% з них зосереджено всього у трьох країнах – Росії, Бразилії та Канаді. Територія Європи раніше також була вкрита такими лісами, але людина бездумно знищила цей спадок. Сьогодні в Центральній та Східній Європі залишилося близько 320 тисяч гектарів старовікових лісів. З них – 100 тисяч га збереглися в Україні.

Осередок найбільшої кількості букових пралісів Європи – в Українських Карпатах. Букові праліси є рідкісними та вразливими екосистемами, які вважаються європейським епіцентром дикої та недоторканої природи. Певні території Карпатського біосферного заповідника європейські вчені визнають еталоном пралісів. У чому ж їх особливість?

Праліси — найбільш екологічно значущі ліси на планеті. Вони ніколи не зазнавали руйнівного впливу людини і є унікальними екологічними системами, які залишаються незмінними впродовж тисячоліть.

При цьому треба пояснити що навіть такий поважний вік не є визначальним критерієм формування пралісу. Від інших видів старовікових лісів, "первинний" ліс відрізняється стадією процесу під назвою "сукцесія".

З точки зору екології, сукцесія — це спосіб переходу екосистем з одного стану в інший після суттєвих порушеннь та змін. Для прикладу візьмемо лісову пожежу в суху спекотну пору. Вогонь залишає по собі лише обвуглені дерева та тліючий ґрунт. Але потім природа починає відновлюватися. На випалену територію спершу повертаються трави, однорічні рослини та низькі кустарники, яким таких умов для розвитку достатньо. Ці види живуть і вмирають, накопичують поживні речовини в ґрунті, що дозволяє переселитися сюди наступним видам.

Схожа історія з часом повторюється. Кожне нове співтовариство успадковує середовище, краще пристосоване для свого зростання, ніж те, що було раніше. Так у процесі сукцесії екосистема змінюється і стає все більш досконалою.

В Україні продовжується кампанія за збереження та охорону пролісків – одного з найцінніших ресурсів планети.

Термін же "пралісу" стосується тих ділянок старовікового лісу, які досягли останньої стадії сукцесії. Це такі собі "дідусі рослин" — на зразок Віковічного лісу із творів Дж. Р. Р. Толкієна

Окрім цього абстрактного пояснення, визначень що таке праліси у світі існує багато. І, як виявляється, саме термінологія стала одним з інструментів для захисту унікальних екосистем. За оцінками програми WWF, переважна більшість старовікових лісів України знаходяться у віддалених та труднодоступних гірських районах Карпатського регіону.

На жаль, "господарська" діяльність українців призводить до невпинного зменшення площі таких осередків. В основному – через вирубку дерев.

У вересні 2017 року в Україні набув чинності закон, який передбачає виявлення та охорону пралісів, квазі-пралісів та природних лісів. У Законі праліс трактується, як ліс, що не зазнав жодного впливу людини.

У затвердженій Міндовкілля методиці визначення належності лісових територій до саме цієї категорії пралісами вважаються ділянки з такими критеріями: ділянка повинна бути не менше 20 га, не вужче за 200 метрів, мати природне походження та аборигенний склад деревних видів, мати наявну багатоярусність, та присутність різних вікових груп дерев, повинні бути відсутніми лісогосподарська інфраструктура (дороги, волоки тощо) та будь-які рубки, територія не повинна містити слідів рекреації чи випасу худоби.

Перераховане – лише невелика частина критеріїв офіційної методики, яка дозволяє ділянкам отримати належний статус та стати пралісовими пам’ятками природи, де заборонені будь-які рубки.

Завдяки цьому документу та іншим змінам у законодавстві, за останні роки в гірських лісах Карпат ідентифіковано близько 93 тисяч гектарів потенційних пралісів, квазіпралісів та природних лісів.

Станом на 2020 рік близько 25 тисяч гектарів вже отримали офіційний статус.

В той же час, понад 33 тисячі гектарів потенційних заповідників знаходяться під загрозою. Іноді попри відповідність критеріям методики Міндовкілля, територію відмовляються визнавати пралісом місцеві чиновники, які мають свій інтерес у продовженні вирубок, розвитку тут туристичної інфраструктури та інших способах робити гроші на знищенні унікальних ресурсів планети.

Для подальшої ідентифікації і заповідання, втілення науково обгрунтованих планів охорони та надання достатнього фінансування для збереження пралісів WWF-Україна запустили загальнонаціональну кампанію збору підписів.

Коли кількість прихильників ініціативи виросте до 50 тисяч, природоохоронці підготують необхідні документи і звернуться до усіх причетних органів влади, щоб закликати їх надати ідентифікованим пралісам найвищий природоохоронний статус.

На сьогодні зібрано понад 22 тисячі голосів – 45% від потрібного. Тож змінити ситуацію на користь природи та захистити праліси в Україні може кожен з вас.