Від морських хвиль до озонової діри. Якими дослідженнями займаються українці в Антарктиді

Наприкінці січня у свою першу експедицію в Антарктиду під українським прапором вирушив нещодавно придбаний криголам "Ноосфера". Як розповів Фокусу Євген Дикий, директор Національного антарктичного центру, на борту судна працює кілька команд учених.

На перегоні через Атлантику ще до досягнення берегів Антарктиди шестеро вчених проведуть два дослідження.

На борту криголама "Ноосфера"

Перше дослідження — радіоокеанографія, тобто вивчення морських хвиль за допомогою радіохвиль.

"Сьогодні у світі не існує якісної моделі, яка дозволяє чітко спрогнозувати, якими саме будуть хвилі за різних погодних умов, хоча це дуже затребуване в судноплавстві. Над цим працюють учені з усього світу, і радіоокеанографія — якраз один із методів покращити ці моделі", — пояснює Дикий. За допомогою випромінюваних радіохвиль можна досить точно встановити низку характеристик морських хвиль, які неможливо визначити візуально.

Друге дослідження стосується грозових фронтів.

"Українські вчені вже давно вивчають планетарну грозову активність", — розповідає директор Антарктичного центру. Це робиться за допомогою трьох антенних комплексів: один встановлений на станції "Вернадський" в Антарктиді, один у Норвегії на Шпіцбергені, і ще один під Харковом. За цими трьома антенами ловлять грози в атмосфері практично всієї планети, уточнює Дикий. За його словами, ці дані доповняться вимірами в регіоні підвищеної грозової активності в екваторіальній Атлантиці. На "Ноосфері", яка саме проходитиме у місці формування найбільших гроз, спеціально встановили антену, що дозволить отримати нову інформацію.

Ще одна група вчених — 15-16 осіб — сяде на судно в Чилі, де криголам робить зупинку. Вони також працюватимуть на борту "Ноосфери" протягом місяця, але вже безпосередньо в Антарктиці. Серед цих досліджень варто зазначити екологічний напрямок, а точніше вивчення поширення глобальних забруднювачів.

"Зараз ми знаходимо в Антарктиді те, що там взагалі не повинно бути: мікропластик, а також стійку органіку з аграрного сектору та фармакології — пестициди, гербіциди, навіть нейролептики. З неорганічного фіксуємо ртуть, це через роботу вугільних ТЕЦ у всьому світі", — продовжує Євген Дикий.

У межах біологічної програми вчені проведуть дослідження розчиненої у воді ДНК. Завдяки цьому можна зробити детальний скринінг, фактично "перепис населення" океану, тобто, отримати інформацію про всі живі там істоти.

"Україна першою у світі зробила такий масштабний скринінг по всій акваторії Чорного моря у трансекті Одеса-Батумі", — додає вчений.

Окремий напрямок досліджень — геологічний. Через спеціальні трубки вчені візьмуть донні осади та проведуть їхній хімічний аналіз.

"Ми живемо в цікаву епоху, коли океанське дно стає серйозним джерелом мінеральних ресурсів, — коментує Євген Дикий. — З року в рік ми очікуємо на революцію на світовому ринку гаджетів, тому що Японія починає видобувати рідкісноземельні метали з донних осадів на глибині чотири кілометри в Тихому океані. Це повністю змінює світовий гаджетний ринок, тому що зараз він повністю зав'язаний усього на декількох родовищах рідкоземельних металів, 80% з яких контролює Китай".

Українські вчені не мають наміру залишатися осторонь таких досліджень, тому також активно долучаються до вивчення донних осадів Південного океану.

Станція "Академік Вернадський". Озонова вахта

Власне на станції "Академік Вернадський" продовжуються безперервні дослідження, започатковані британцями ще до передавання станції Україні, тоді вона називалася "Фарадей". Там проводили найдовші в Антарктиці низки кліматичних спостережень, 26 років тому ця місія перейшла до українських вчених. Проте, як уточнює Дикий, до стандартних спостережень за кліматом додається ще один експеримент. За його словами, зараз реалізується великий міжнародний проєкт Year of Polar Prediction, тобто "Рік полярного прогнозування", який має суттєво покращити здатність людства прогнозувати погоду в Арктиці й Антарктиці. У проєкті задіяно два десятки станцій в обох полярних регіонах, Україна також бере в ньому участь.

Саме на станції "Фарадей" британці свого часу відкрили таке явище як озонова діра.

"Озонова вахта — одна з наших ключових функцій з моменту передавання станції", — пояснює директор центру. Цьогоріч у складі зимової експедиції до Антарктиди їде Оксана Іваніга, фахівчиня з озону. До стандартних щорічних вимірів вона додасть програму із запуску спеціальних озонозондів. "Це необхідно, щоб ми могли зрозуміти, як озон розподілено за різними висотами", — уточнює Дикий.

За його словами, на склад експедиції нині впливають навіть кліматичні зміни. Наприклад, на початку роботи української станції на зимівлю в Антарктику їздив лише один біолог, потім їх стало два, тепер центр відправляє на зимівлю уже трьох учених. Справа в тому, що раніше взимку біолог практично байдикував — писав звіти, допомагав колегам. Його робота починалася лише навесні, коли танув сніг, і в нього з'являвся матеріал для вивчення. Потім дуже швидко приїжджав літній загін, у якому завжди було багато біологів і геологів.

"Але зараз весна змістилася, — пояснює Дикий. — Вона починається настільки рано, що сезонний загін ще не встигає приїхати, тож усе велике навантаження лягає саме на біолога-зимовика".