Вчені вивчили скам'янілість тварини Discokeryx xieshi з раннього міоцену. Вона схожа на жирафа, але не має характерної для тваринної шиї.
Під час свого недавнього дослідження вчені вивчили скам'янілість тварини Discokeryx xieshi з раннього міоцену, вік якої становить майже 17 мільйонів років, пише Inverse.
D. xiezhi є твариною, схожою на жирафа, проте з декількома разючими відмінностями. D. xiezhi не має характерної шиї жирафа. Проте його скам'янілість розповідає палеонтологам, який спосіб життя вела ця тварина мільйони років тому, і про те, як це може вплинути на еволюцію унікальної морфології жирафа.
Як зазначають вчені, головною характеристикою поведінки D. xiezhi є те, що вони багато билися головою. У деяких жуйних тварин є роги, водночас у жирафів головні виступи — осикони.
Якщо ви коли-небудь ставили собі питанням, чому у жирафів довгі шиї й чому вони мають осикони, то нове дослідження під керівництвом вченого Цзінь Мена з Американського музею природної історії та його колег, розглядає, як ці два явища можуть бути пов'язані. Причому розібратися в цьому питанні може допомогти саме D. xiezhi.
Нове дослідження припускає, що у жирафів розвинулися довгі шиї в результаті статевого відбору, а їхнє походження йде від D. xiezhi. Сьогодні довгі шиї жирафів служать важливою метою в годуванні, боротьбі та уникненні хижаків.
Зокрема, спосіб боротьби жирафа, званий "боротьбою шиями" (англ. necking), пов'язаний з кращим методом боротьби жуйних тварин з короткою шиєю — ударом головою.
Жуйні тварини потребували рогів для боротьби. Через те, що вони травоїдні, зуби більше підходять для подрібнення рослинності, а не для розрізання плоті. Тому вони не можуть завдавати смертельних укусів, як леви.
"Боротьба шиями" — це ще й демонстрація спарювання. Самці жирафів переслідують інших самців жирафів, щоб змагатися за самку. Самець із переважливими осиконами має перевагу, тому його риси передаються потомству після спарювання.
Ріг D. xiezhi був великим плоским диском товщиною близько 5 см, створений з кератину, з якого складаються нігті людини й роги носорога.
Як пояснює Мен, плоский ріг та складний скелет шиї зробили D. xiezhi найкращим головорізом в історії жуйних тварин.
"Суть у вивченні D. xiezhi полягає в тому, що він показує, як статевий відбір відіграв важливу роль у морфології шиї предка жирафа. Причому таке пояснення може бути використане і для сучасного жирафа", — зазначили вчені.
Розглядаючи бойове спорядження древнього предка жирафа, можна дійти невтішного висновку, що довга шия у жирафів розвинулася як для того, щоб харчуватися, а й щоб боротися. Ця боротьба, яка підтримувалась статевим відбором, призвела до того, що у жирафів почала рости шия.
Нагадаємо, що в лютому минулого року в Африці відкрили двох приголомшливих карликових жирафів. Але, як зазначають вчені, такий чарівний зовнішній вигляд здатний негативно вплинути на їхнє життя. Адже невисокий ріст може зробити їх легшою здобиччю.