Голодували в старості: вчені розкрили таємниці стародавньої рептилії з Тріасового періоду

Бристольський університет нещодавно провів всебічне дослідження загадкової рептилії ринхозавра, яке дало цінну інформацію про її існування в період від 250 до 225 мільйонів років тому. Вона передувала домінуванню динозаврів, пише Phys.org.

У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Ринхозаври, відносно невловима група стародавніх рептилій, порівнянних за розміром з вівцею, процвітали в Тріасовому періоді, який характеризувався теплим кліматом і складною рослинністю. Щоб розгадати таємниці цих істот, дослідницька група зосередилася на аналізі зразків, знайдених у Девоні, використовуючи методи комп'ютерної томографії для спостереження за характером зносу їхніх зубів, а також за ростом нових зубів у задній частині зубних рядів у тандемі зі збільшенням розмірів тіла.

Результати дослідження вказують на те, що ці ранні травоїдні тварини, ймовірно, зіткнулися з долею голоду в старості через згубний вплив споживання рослинної їжі на здоров'я їхніх зубів.

Професор Майк Бентон висловив здивування з приводу ролі, яку відігравали ринхозаври у відповідних екосистемах: "Я вперше вивчав ринхозаврів багато років тому і був вражений, коли виявив, що в багатьох випадках вони домінували у своїх екосистемах. Якщо ви знаходили одну скам'янілість, ви знаходили сотні. Вони були вівцями або антилопами свого часу, і все ж вони мали спеціалізовані зубні системи, які, очевидно, були пристосовані для роботи з масами жорсткої рослинної їжі".

Ретельне вивчення послідовних скам'янілостей протягом усього їхнього життя виявило гостроцікаву закономірність: у міру дорослішання тварин частина щелеп, що піддавалася зносу, зміщувалася назад щодо передньої частини черепа, що призводило до появи нових зубів і кісток, що піддавалися зносу.

Ця адаптація стала наслідком споживання ними пружної рослинної маси, такої як папороть, яка стирала їхні зуби до місця з'єднання кістки і щелепи, ефективно використовуючи комбінацію зубів і кістки для обробки їжі.

Однак з плином часу і настанням певного віку — хоча точна тривалість залишається невизначеною — швидкість їхнього росту зменшується, що призводить до фіксації зношеної ділянки і її поступового поглиблення.

Дослідники провели аналогію із сучасними слонами, які мають обмежену кількість зубів, що поступово випадають ззаду, і коли вони досягають віку близько сімдесяти років, вони використовують свій останній зуб, завершуючи свою здатність добувати їжу.

Хоча вважається, що тривалість життя ринхозаврів була не такою довгою, як у слонів, їхня рослинна дієта настільки важка, що їхні щелепи неминуче зношувалися. Зрештою це призводило до їхньої загибелі від голоду, ймовірно, з часом.

У Тріасовому періоді ринхозаври відігравали вирішальну роль у наземних екосистемах, коли життя відновлювалося після катастрофічного масового вимирання, що ознаменувало кінець попереднього Пермського періоду.

Ці істоти впливали на процеси відновлення, проклавши шлях до нових екологічних парадигм, коли динозаври, а згодом і ссавці, піднялися до домінування, формуючи так сучасний світ, що тільки зароджувався.

Порівнюючи більше ранні зразки ринхозаврів, наприклад, з Девону, з пізнішими зразками з Шотландії та Аргентини, дослідницька група також простежила еволюційну траєкторію розвитку їхніх зубних рядів з плином часу.

Ба більше, вони визначили, як їхні унікальні зуби сприяли двом різним періодам диверсифікації протягом середнього та пізнього Тріасу. Зрештою, саме кліматичні зміни та зміни в доступних видах рослин відкрили епоху динозаврів, а для ринхозаврів ознаменували кінець їхнього існування.

Раніше Фокус писав про древнє кладовище вимерлих гігантів: знайдено скам'янілості гомфотерів, яким 6 млн років.

А також ми розповідали про жах із дна океану. Вчені воскресили вигляд древнього монстра, який жив на Землі 300 млн років тому.