ДНК віком 6 млн років: чи могла вона вижити всередині панцира черепахи (фото)
Учені заявили про те, що знайшли у викопних кістках вимерлого виду залишки ДНК, але чи так це насправді і в чому тут заковика.
Наприкінці вересня на карибському узбережжі Панами виявили викопні кістки давно вимерлого, як припускають, виду черепахи віком 6 мільйонів років. Ця новина пожвавила науковий світ, адже виявлення такого давнього генетичного матеріалу свідчить про те, що ДНК насправді може зберігатися набагато довше, ніж вважалося раніше, пише IFLScience.
На узбережжі вчені виявили викопні рештки у вигляді зламаної раковини, водночас решта скелета стародавньої черепахи була загублена. Вчені встановили, що він належить до роду черепах Lepidochelys, представники якого все ще живуть на Землі у вигляді морських черепах Кемпа Рідлі та морських черепах Олів Рідлі. Утім, ученим так і не вдалося встановити точний вид, до якого належить скам'янілість, хоча припускають, що це нещодавно виявлений давно вимерлий вид морських черепах.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Відомо, що під час дослідження вчені вивчали збережені кісткові клітини черепахи (остеоцити) й помітили внутрішні структури, схожі на ядра. Ядро є органелою в клітинах, у якій міститься ДНК, а тому вчені провели тест на наявність генетичного матеріалу — на їхній подив результат виявився позитивним. За словами автора дослідження, доктора Едвіна Кадена з Університету дель Росаріо в Боготі (Колумбія), раніше подібні результати вдавалося отримати лише зі скам'янілостей двох динозаврів.
То чи можна стверджувати, що вченим справді вдалося знайти в скам'янілостях черепах ДНК віком 6 мільйонів років? Мабуть, ні. ДНК природним чином руйнується з плином часу, як би сумно це не звучало, виходячи з кількості інформації, яку вона може зберігати.
На думку наукової спільноти, результат тесту, проведений дослідниками, є доволі переконливим доказом, але цього, на жаль, недостатньо. Річ у тім, що він фактично лише доводить, що генетичний матеріал розташований в остеоцитах викопного панцира, але все ще не є доказом існування ДНК. Для того, щоб підтвердити наявність генетичного матеріалу, вченим слід було б безпосередньо ідентифікувати ДНК та витягти її.
Зазначимо, що найстаріша ДНК, яку вченим вдалося виявити й секвенувати, належала мамонту віком 1,2 мільйона років, виявленому у вічній мерзлоті Сибіру. Втім, учені також вважають, що ДНК стародавньої черепахи, вік якої в 5 разів більший за цього мамонта, може свідчити про те, що генетичний матеріал потенційно може зберігатися протягом мільйонів років, навіть у тепліших регіонах, які вважаються недружніми до молекул.
Раніше Фокус писав про те, що вчені виявили невідомий науці вид гігантських черепах на Галапагоських островах.