Найдавнішу пісню китів було записано на 20 років раніше, ніж вважали: її загубили в архіві
Дослідники виявили найдавніший у світі аудіозапис пісень морських гігантів, вигравіруваний на пластиковому диску ще 1949 року, ще до того, коли дослідники взагалі могли розпізнавати китові крики.
У 1970 році було випущено платівку, яка змінила історію. Йдеться зовсім не про альбом однієї з музичних груп того часу, а про музичний супровід зграї горбатих китів (Megaptera novaeangliae), пише Popular Science.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
У результаті півстоліття тому пісні горбатих китів стали мультиплатиновими — ці пісні були включені до Золотої платівки "Вояджера", відправленої в космос, а до 1972 року було ухвалено Закон про захист морських ссавців. Однак тепер учені вважають, що прослуховування звуків горбатих китів почалося набагато раніше, ніж у далекі 1970-ті.
Під час оцифрування архівів учені з Океанографічного інституту Вудс-Хоул (WHOI) у Массачусетсі ідентифікували те, що, ймовірно, є найбільш раннім збереженим записом звуків кита. Зазначається, що цю пісню горбатого кита було записано 7 березня 1949 року в теплих водах Атлантичного океану неподалік Бермудських островів. Однак команда точно не знала, що саме вони чують, і запис так і не було належним чином заархівовано.
Відомо, що запис було зроблено на крихкому, але добре збереженому аудіографі Грея. Цей пристрій, як відомо, вперше був представлений 1946 року і здебільшого використовувався в офісах для запису під диктовку. Він працював шляхом нанесення звуку на тонкі пластикові диски, а не на магнітну стрічку.
Коли було зроблено найраніший запис пісні горбатого кита, дослідники перебували на борту науково-дослідного судна "Атлантіс", що перебувало неподалік від Бермудських островів, тестуючи гідролокаційні системи, вимірюючи об'єми вибухових речовин і проводячи інші акустичні експерименти у співпраці з Управлінням військово-морських досліджень США.
Розвиток аудіотехнологій тільки починав давати змогу записувати підводні звуки і звуки горбатих китів, імовірно, були записані за допомогою "валізи" WHOI — ранньої експериментальної системи підводного акустичного запису. Запис, за словами вчених, показав, як мало насправді нам відомо про світовий океан.
У 1949 році вчений WHOI Вільям Шевілл і його дружина, мамолог Барбара Лоуренс, використовували ранній гідрофон і диктофон для запису звуків білух у річці Сагеней на сході Канади. У результаті запис став першим, який дав змогу ідентифікувати звуки, які видають морські ссавці в дикій природі.
Велика частина записів того часу була загублена через руйнування плівок. Однак унікальний запис морських гігантів все ж вдалося зберегти завдяки консервації. Сьогодні вчені мають безліч технологій, що дають змогу спостерігати за китами в глибокому океані, а також записувати їхні пісні і навіть намагатися поспілкуватися з морськими гігантами. Але в той час подібні записи здавалися чимось неймовірним.
Нагадаємо, раніше ми писали про те, що буріння тунелю в "серці" льодовика Судного дня закінчилося катастрофою: крижана пастка зачинилася.
Раніше Фокус писав про те, що проведено перший розтин рідкісного кита, що здивувало вчених.