Уся Земля у вогні. Чому Міжнародна конференція з клімату в Глазго в усіх на слуху
Фокус розбирався, чим важлива Міжнародна конференція з клімату COP26 та які питання мають намір підняти політики.
Із 31 жовтня по 12 листопада в Глазго відбудеться Міжнародна конференція з клімату, відома також як COP26, у ній візьмуть участь глави 120 держав. Експерти називають саміт у Шотландії найважливішою подією з часів підписання Паризької угоди (від 2015 року), яка регулює заходи щодо зниження рівня вуглекислого газу в атмосфері.
Під час кліматичної конференції у Франції країни-учасники взяли на себе низку зобов'язань: скоротити емісію парникових газів, щорічно виділяти країнам, що розвиваються, $100 млрд на боротьбу зі зміною клімату й активізувати заходи щодо адаптації до наслідків глобального потепління. На запланованому саміті в Глазго країни мають представити оновлені, ще радикальніші плани щодо стримування змін клімату.
У той же час попередня міжнародна кліматична конференція, що відбулася в Мадриді у 2020 році, закінчилася провалом: сторони не змогли погодити текст підсумкового комюніке. Зокрема, країни не визначилися з конкретними механізмами регулювання викидів парникових газів. Однак на нинішній саміт покладають великі надії: держави-учасниці сподіваються вирішити всі спірні питання, адже, за оцінками ООН, нинішнє покоління перебуває в епіцентрі кліматичної катастрофи.
Глобальне потепління. Корови, водорості та метан
Учені-кліматологи кажуть: світ може приборкати глобальне потепління, якщо утримає підвищення температури на планеті в межах 1,5°C порівняно з доіндустріальним показником (1850–1900 роки), що власне й закріплено в Паризькій угоді. Проте реальні дії урядів сьогодні далекі від задекларованих цілей. У дослідженні, опублікованому у 2018 році в журналі Nature Communications, вказувалося, що кліматична політика Китаю, Росії та Канади веде до потепління на 5°С до кінця нинішнього століття, у США та Австралії цей показник на рівні 4°С, Євросоюз — 3-3,5 ° С.
Низка експертів називає переговори щодо вугілля та газу свідомо провальними. Деякі держави не готові відмовлятися від викопного палива
Скорочення викидів парникових газів в атмосферу, що є однією з базових умов для стримування потепління, стане найважливішою темою на кліматичній конференції в Глазго. Євросоюз і Сполучені Штати планують презентувати нову програму "Глобальне метанове зобов'язання" щодо скорочення викидів метану на планеті. Приєднатися до ініціативи пропонують більш ніж 20 країнам, зокрема Росії, Китаю, Бразилії, Саудівській Аравії та Норвегії. Усі учасники програми мають об'єднатися навколо спільної мети — скорочення викидів метану до 2030 року як мінімум на 30% (від показника 2020 року). Передбачається, що це дозволить зменшити рівень потепління на 0,2°С.
Метан неспроста опинився у фокусі екоактивістів і вчених: викиди 1 кг цього газу прирівнюються до 84 кг СО2. При цьому потенціал утримання тепла метану в 20 разів більший, ніж у вуглекислого газу.
40% викидів метану відбуваються з природних причин. Наприклад, він виділяється в атмосферу в районах болотистих територій, але 60% мають антропогенний характер — отже, їх можна цілеспрямовано скорочувати. Основні джерела викидів сьогодні — сільське господарство, енергетика та поводження з відходами, а саме звалища та стічні води. 45% викидів у нафтогазовій галузі світу припадають на метан. Відбувається це по всьому виробничому ланцюжку — від видобутку до розподілу. Відповідно, саме в цій сфері можна досягти найбільших результатів щодо зниження викидів.
Однак зараз у світі набирає обертів паливна криза, ціни на газ б'ють рекорди, тому експерти впевнені, що ситуація, яка склалася, негативно впливає на досягнення екологічних цілей.
"Ціна на вуглець [податки на викид парникових газів] при використанні вугілля збільшила попит на газ. Але зараз високі ціни на газ збільшують попит на вугілля", — пише Гелен Томпсон, професорка політекономії Кембриджського університету. В результаті дорогі ремонтні роботи та встановлення нового обладнання на нафтогазовій інфраструктурі виявилися не пріоритетними. Втім, відповідаючи на питання про енергетичну кризу та супутні ризики, Абдулла Шахід, голова 76-ї сесії Генеральної асамблеї ООН, заявив, що це не повинно завадити країнам виконати зобов'язання щодо зниження викидів метану.
З сільськогосподарським сектором, який також є найбільшим джерелом викидів метану, пов'язано не менше питань. Незважаючи на те, що в ЗМІ нерідко трапляються статті про те, що прагнення країн зменшити кількість викидів у цій сфері призведе до тотального закриття ферм і, отже, до проблем із виробництвом продовольства, існують й інші, більш щадні способи впливати на ситуацію. Наприклад, газ утворюється при зберіганні та обробці гною, і вчені вважають, що кількість метану можна зменшити, змінивши механізми роботи з агропромисловими відходами. Діючим заходом боротьби з викидами вважається зміна схем харчування великої рогатої худоби. Дані дослідників Каліфорнійського університету показують, що використання морських водоростей як корму для корів знизить викиди метану в атмосферу на 82%.
Вугілля в енергетиці. Апологети та відмовники
Ще одна важлива тема порядку денного кліматичної конференції — глобальна відмова від вугілля. Її планує підняти прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. У недавньому інтерв'ю агентству Bloomberg політик повідомив, що розвинуті країни мають відмовитися від вугілля в енергетиці до 2030 року, а весь світ до 2040-го. Безпосередньо Лондон має намір відмовитися від вугільного палива до 2025 року. До 2030 року держава планує отримувати третину всієї енергії за рахунок прибережних вітряних парків. До речі, у 2019 році Велика Британія провела експеримент: у країні протягом тижня не працювали вугільні електростанції. 2020-го експеримент повторили, дещо його змінивши: протягом двох місяців країна не використовувала вугілля для опалення.
Також Борис Джонсон повідомив, що з 2035 року заборонять легкові автомобілі з бензиновими та дизельними двигунами, хоча до цього британські політики називали пізніші терміни.
До 2045-го відмовитися від викопних джерел енергії планують і в Німеччині. Ба більше, у цій країні в І кварталі 2020 року відновлювана енергетика вперше виробила більше електроенергії, ніж традиційна — 51,2%. Найбільше зростання при цьому показала вітроенергетика.
Незважаючи на те, що окремі країни демонструють вдалі приклади зменшення свого вуглецевого сліду, низка експертів називає переговори щодо вугілля та газу на конференції в Глазго свідомо провальними. Насамперед це пов'язано з тим, що деякі держави, серед них Китай та Індія, не готові відмовлятися від викопного палива. Глави цих країн навіть не братимуть участі у саміті, щоправда, вони пообіцяли надіслати своїх представників. Якщо розглядати загалом динаміку індустріалізації Індії, Південно-Східної Азії та Китаю, то світове споживання електроенергії збільшиться на 30% до 2040 року. Навіть у 2020-му, коли в усьому світі сталося зниження споживання енергії через локдауни та призупинення виробництв, Китай став єдиною країною, яка збільшила використання викопного палива, загальне споживання енергії тут зросло на 2,1%.
У вересні прем'єр-міністр Австралії Скотт Моррісон також заявив, що Австралія поки не має наміру відмовлятися від викопного палива. Причина такої політики проста: експорт вугілля та газу становить левову частку доходів держави. Барнабі Джойс, заступник Моррісона, у свою чергу зазначив, що курс на "чистий нуль" унеможливлює збереження робочих місць.
На сьогодні викопне паливо, як і раніше, домінує у світі, забезпечуючи 83,1% від глобального споживання енергії: за даними компанії ВР, на нафту припадає 31,2%, на вугілля — 27,2%, на природний газ — 24,7%. Ядерна енергетика приносить 4,3% енергії, частка гідроенергетики досягла 6,9%, решта відновлюваних джерел дає лише 5,7% енергії.
Україна: вигідні квоти та парниковий ефект
Україна поїде на саміт до Глазго зі своїм запитом: збереження ринкового механізму передачі квот на викид парникових ефектів.
Як пояснює Андрій Мальований, голова Державної екологічної інспекції України, зараз промислові підприємства мають офіційно зареєструвати установки, що викидають в атмосферу CO2, та розробити плани моніторингу викидів. Створення в країні системи моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів є першим кроком до запуску національного ринку торгівлі парниковими квотами. У результаті суб'єкти господарювання зможуть оцінювати кількість своїх викидів і, якщо вони зменшили обсяги генерації, продавати квоти іншим підприємствам, які не вклалися в ліміт. Експерт вважає, що це один із найефективніших механізмів скорочення шкідливих викидів в атмосферу.
Можливість продажу залишкових квот була передбачена Кіотським протоколом, прийнятим у 1997 році, однак у Паризькій угоді — 2015, підготовленій замість протоколу, такий механізм уже відсутній.
"В угоді передбачено інший механізм — податок на кожну тонну викидів вуглецю. Я вважаю це менш дієвим рішенням, адже воно не заохочує промисловість до скорочення викидів", — коментує Мальований.
Одним із основних кроків підготовки України до COP26 стало затвердження урядом у липні оновленого Національно-визначеного внеску до Паризької угоди. Цей документ передбачає низку амбітних цілей. Насамперед ідеться про скорочення до 2030 року викидів парникових газів на 65% порівняно з обсягами 1990 року.
"Цих показників досягатимуть шляхом згортання видобутку вугілля, збільшення частки альтернативних джерел енергії, зокрема біопалива, розвитку низьковуглецевого транспорту, термомодернізації будівель", — каже Андрій Мальований. Цей план Україна представить у Глазго міжнародному співтовариству, щоб отримати фінансування на його реалізацію. За словами експерта, на ці цілі потрібно понад $10 млрд щорічно.