100 днів війни: як змінилися ментальні моделі України та Росії

Такі моменти вже бували під час двох нещодавніх революцій, але в те, що це станеться настільки швидко, ніхто не вірив — ні в Росії, ні на Заході.

До 8 березня в журналі Фокус я готував статтю, в якій, спираючись на культурні, історичні та політичні факти, підводив читача до висновку, що ментальна формула України така: красуня — вигода — союз. Вторгнення РФ зірвало вихід цього номера.

У цій статті, яка не вийшла, були, наприклад, такі аргументи:

• Київ — мати міст руських. Не батько. Тут колиска слов'янського світу. Найкраща художниця країни — Тетяна Яблонська. Найкраща письменниця-поетка — Ліна Костенко. Найкраща кінорежисерка — Кіра Муратова. Найкраща співачка — Софія Ротару.
• Голохвастов — культовий персонаж. Але герой "За двома зайцями" застряг між двома дамами, і Проня Прокопівна — ключова трагічна героїня.
• Найвища в нас у країні скульптура — 90-метрова Батьківщина-Мати (1981). Друга за висотою — 52-метрова Берегиня на Майдані Незалежності (2001).
• Найпопулярніша тут літературно-історична героїня — імператриця турків Роксолана. На другому місці — Лісова Мавка Лесі Українки, на третьому — Катерина з поеми Тараса Шевченка.

Роксолана, Мавка та Катерина — всі красуні. Перша — секс-хижачка, прагматична інтелектуалка. Друга, чарівниця — розважливо-магічна. І лише третя — жертва — керувалася виключно почуттям, і це найнебезпечніший варіант.

Кожним окремо чи комбінацією трьох цих типів поведінки можна пояснити більшість подій політичного та культурного життя України.

Образи козаків

Особа прагматичної красуні Роксолани довгий час загалом визначала Україну, більше ніж козаки — коли мир на дворі. Такий тип поведінки несе відносну стабільність, а козачі "викрутаси" з їхньою нескінченною зміною покровителів додають в український шлях фарб. Але після спалахів повстань відбувається різке збагачення зацікавлених сторін — і все повертається на круги своя.

Іронія долі в тому, що дві історичні особи, які визначили матрицю України, зустрічалися у червні 1553 року в Стамбулі — це Роксолана (1505 – 1558) та Дмитро Байда Вишневецький (1516 – 1563), перший гетьман і засновник Запорізької Січі.

Вона — тип вольової, сексуальної, раціональної успішної жінки. Байда, будучи лихим воякою, визначив собою стихійну, мінливу модель поведінки козацтва. Вишневецький примудрився бути слугою трьох панів, що ворогували між собою: польського короля Сигізмунда II, російського царя Івана IV Грозного та турецького султана Сулеймана I Пишного.

Виводимо формулу козачого ватажка Вишневецького: професійний найманець — вигода — союз. Нею керувалися й більшість гетьманів.

Як відомо, імператриця Катерина II 14 серпня 1775 року підписала маніфест "Про знищення Запорізької Січі та про зарахування до Новоросійської губернії". Катерина боялася вільної Запорізької Січі як середовища для потенційного бунту. І фактор впливу чоловічого активного начала в Україні впав: кого не знищили з козацтва, того купили.

Козача стихійність виявилася з новою силою лише в наш час: в українських революціях 2004 та 2014 років. Але результати революцій часто зводилися нанівець. Смішить навіть той факт, що обидві революції були спрямовані проти однієї людини — Януковича.

Воскресіння козаків: драйв

У час війни формула України відразу змінилася. Буквально в грудні 2021 року українська влада діяла ще в жіночій парадигмі (красуня — вигода — союз), коли було видано істеричний указ про те, що всіх українських жінок треба взяти на військовий облік (навіщо?). Але 24 лютого 2022 року все змінилося — з першими гуркотами російських ракетних і авіаударів по країні.

Цього дня абсолютно мужній вигляд мав президент Володимир Зеленський! Ми всі дивилися в його бік — він став центром, духовним стрижнем України. Він відмовився їхати, сказавши історичну фразу: "Закрийте тему з евакуацією. Я нікуди не поїду, хоч десять десантів висаджуйте".

25 лютого, на другий день війни, я з усією сім'єю підійшов до хлопців із тероброни, які першими окопувалися. Автомати, шоломи, спортивні штани. Ми запропонували їм допомогти окопуватись. Вони посміхнулися: "Та не треба. Краще заклейте вікна. Ми тут їх зустрінемо. Нам автомати дали. І навіть патрони до них, — пожартували вони. — Ми в себе вдома. На своїй землі — тому нам добре на душі".

Шосе, звідки могли йти російські танки, і пара окопчиків із його боків із нашими хлопцями — все. Воїни були б майже беззахисними, якби не бойовий козацький дух! Причому в їхніх очах не читався героїзм пожертвування — вони мали намір перемогти. За будь-яку ціну, але перемогти! Їм навіть було весело! Хлопець років тридцяти, з відкритим усміхненим обличчям, випромінював оптимізм! От слово честі — стало ясно, який козаки вигляд мали, справжні, а не ряжені, кіношні. Я сказав своїм синам, Льові та Вані: "Запам'ятайте, який вигляд мають справжні козаки!".

Ми потиснули їм руки. Звали їх Влад і Сашко. Вони реально здавалися легендарними козаками. Саме ці хлопці й били ворога так, що з армії ЗСУ, яка обороняється, стали армією, яка атакує. У них не могло не вийти!

Радник ОП Олексій Арестович зауважив про Суми, які не пустили ворога до Києва: "Суми були на три чверті оточені, але не здалися, включили козацький драйв".

Козацький драйв! Відбулося чарівне перетворення: коли війна пішла рідною землею, формула України набула чоловічого вигляду: козак — контратака — перемога. Але трансформація традиційної формули відбулася і в країні-агресорі.

Формула Росії

Чому мало хто в Україні чекав на віроломний напад Росії? Тому, що історично основну функцію Росія перейняла у Візантії, саме — стримувати навали як зі Сходу (Золота Орда), так і з Заходу (Наполеон, Гітлер), підтримуючи світовий баланс. Високодисциплінований ворог зазвичай за лічені місяці діставався до Москви, проходячи по території, як ніж крізь масло. І біля московських воріт вирішував, що це кінець війні, а це був тільки її початок.

Формула Росії до вторгнення Путіна була: вартовий — зовнішня агресія — перемога. Саме тому, повторюся, ніхто в Україні не чекав такого підлого удару.

Але Путін збожеволів від гордині: у хворій уяві він бодався з НАТО, а Україна виявилася розмінною монетою в цьому параноїдальному протистоянні. Друге після Путіна чудовисько міністр міжнародних відносин РФ Лавров процідив: "Ми напали на Україну, щоб не було війни з НАТО". Ми напали, щоб ви не напали. Так само Гітлер 22 червня 1941 пояснив німецькому народу та рейху, що вторгнутися в Єровпу готові "160 російських дивізій, які стоять на кордоні. І в останні тижні мають місце безперервні порушення цього кордону".

2014 року Путін, відрізавши частину нашої території, вирішив у 2022 довідрізати, і чомусь подумав, що ми зустрінемо його з "букетиками" а ля Крим. То був дикий прорахунок.

Але в чому різниця ситуації, коли сильний західний ворог розв'язував війну проти слов'ян?

І в Росії, і в Україні в менталітеті є важливі емоції (в Україні мер столиці — боксер, президент країни — актор). А емоції — стихія напівхаосу.

Росія, як країна великого півхаосу, розв'язала війну проти країни малого півхаосу — України, внаслідок чого став збільшуватися загальний, сумарний хаос. Але в цьому хаосі наш козак почувається як удома — і в прямому, і в переносному сенсі, він — на рідній території, а російський орк — непроханий кат.

За вісім років перманентної війни на Донбасі дух запорожців у ЗСУ відродився. А коли наш боєць б'ється за свою землю, у нього вдесятеро зростає сила та мотивація!

Шалена Росія кидається на свою матір — неньку-Україну. І починає ламати псині зуби об запорізький кулак. Сила козача зростає прямо пропорційно до занепаду сил орків. Ми вже не "подобається — не подобається, терпи, моя красуне", — як цинічно сказав Путін Зеленському напередодні війни.

Від сказу немає лікування. Формула путінської держави найближчим часом: скажений собака — агресія — смерть.

Російська держава, яка збочила свою вартову функцію, перестане існувати в старому форматі. Причому путінська пропаганда спрямована на виправдання цієї агресії та спотворення фактів, що, зрозуміло, напускає туман у голови їхнього населення, але й одночасно заважає адекватно оцінювати ситуацію. А на війні неадекватність рівносильна поразці.

Бій ХХІ століття продовжується.