Не пішли в колаборанти. Як РФ затримує українців в окупації та збирається судити

З початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24 лютого 2022 року Росія викрала та вивезла на свою територію сотні громадян України. Серед них половина — мешканці південних областей; Херсонській, Запорізькій, Миколаївській. Серед них активісти, журналісти, колишні військовослужбовці, представники місцевих органів влади. Одиниці вдалося знайти та звільнити невдовзі після затримання, більшість досі залишається у заручниках. Декого вже вивезли на територію окупованого Криму, інших перевезли у РФ. Їх приховують у слідчих ізоляторах та колоніях. Багато родин можуть лише здогадуватися, де знаходяться їхні рідні.

"Занадто незручний" активіст

Сергій Цигіпа — відомий активіст та волонтер, письменник та журналіст із Нової Каховки Херсонської області, ветеран АТО. Коли російська армія окупувала Херсонщину, він зі своєю родиною залишився у місті. Про скупчення військової техніки, зокрема, в житлових районах, запровадження комендантської години, утворення так званої військової комендатури він розповідав журналістам. Сам же зайнявся волонтерством.

"У Сергія багато друзів і в Україні, і за її межами, всі хотіли якось допомогти. Сергій отримував ліки та продукти харчування, роздавав тим, кому вони були необхідні", — згадує дружина Сергія Олена Цигіпа.

Вранці, 12 березня, Цигіпа вийшов із дому зі своїм собакою, вирушив у сусідній район Таврійський — поніс допомогу, але зник. Наступного дня Олена пішла його маршрутом, але все, що змогла дізнатися — Сергій до Таврійського так і не дійшов.

На той момент і Олена, і Сергій уже знали, що в окупованій Новій Каховці окупанти та колаборанти складали список активних громадян та колишніх військовослужбовців, почали приходити до них додому, влаштовувати обшуки, вилучати мобільні телефони та іншу техніку, а людей затримувати.

"Тому ми намагалися втекти, — продовжує Олена. — Але Сергію необхідно було виходити в інтернет і розмовляти через телефон, тому він завжди шукав місця, де був зв'язок, а він на той момент уже був не скрізь. Тож чоловік переміщався з населеного пункту в інший, іноді йому доводилося переходити російські блокпости. І на одному з них 12 березня його і затримали. Ми знайшли свідків, які бачили момент затримання і те, що в нього перевіряли телефон".

Олена особисто ходила до так званого місцевого виконавчого комітету, де зустрілася з так званим виконувачем обов'язків мера Нової Каховки Володимиром Леонтьєвим. Там їй сказали: Сергій у них, його не катують, над ним не знущаються, але він "надто незручний", тому й надалі утримуватиметься під вартою, в контактах з ним дружині відмовили. Собаку, який був із Сергієм Цигіпою, згодом знайшли у дворі "виконкому". Як вона там опинилася, ніхто не зміг пояснити.

Через деякий час на одному з російських телеканалів з'явилося інтерв'ю з Сергієм Цигіпою. Його представили як "старшого офіцера Сил спеціальних операцій ЗСУ" та додали, що він "перебуває в Росії".

За словами дружини, на відео було видно, що з Сергія знущалися — вона припускає, на той момент у нього була зламана рука і, можливо, ребра.

"Ваш чоловік перебуває у в'язниці, почувається чудово"

19 березня стало відомо про затримання трьох громадян України на Кінбурнській косі в Миколаївській області — стратегічній для росіян ділянці, яку вони використовували для обстрілів Очакова. Серед затриманих — співробітник національного природного парку "Білобережжя Святослава" Сергій Лейбак.

"Сергій — учасник АТО. У грудні 2021 року у нього закінчився контракт зі Збройними Силами України, тому влаштувався на роботу до національного природного парку. Коли чоловіка затримали, я не відразу дізналася про це — через обстріл знаходилася з дітьми весь час у підвалі", — каже Христина, дружина 35-річного мешканця села Покровські Хутори Сергія Лейбака. Вже після затримання чоловіка їй удалося виїхати з окупації до Миколаєва.

Христина розповідає, що подавала запит до Міжнародного комітету Червоного хреста. "Мені відповіли: "Ваш чоловік перебуває у в'язниці, почувається чудово". Я запитала, де його утримують, але мені сказали, що не можуть цього сказати", — уточнює вона.

Христина Лейбак активно шукає чоловіка — щодня переглядає соціальні мережі. Під час одного з таких "моніторингів" помітила фотографію чоловіка. На ній він тримав табличку з прізвищем у руках. У пості його називали військовополоненим.

На відео рідні побачили і 48-річного Юрія Євченка — колишнього працівника Служби безпеки України та прикордонної служби. Його затримали у березні 2022-го у Херсоні. За словами племінниці Анни, до нього додому прийшли російські солдати у цивільному, шукали зброю. Довгий час рідні також не знали, де тримали Євченка. Наприкінці серпня вони отримали листа, який передали представники Міжнародного комітету Червоного Хреста: "Він написав, що все добре і "перебуває на території РФ". Ми подумали, що він міг перебувати на окупованих територіях, які росіяни вже називали своїми".

Зі згаданого відео рідні Євченко також дізналися, що його пов'язують "одною справою" зі справою колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка — мовляв, вони вдвох були представниками сил Херсонської територіальної оборони.

За відмову співпрацювати з колаборантами

Володимир Миколаєнко у 2014-2020 роках був міським головою Херсона, але достроково склав повноваження. Після цього політикою мало займався. Під час окупації Херсона Миколаєнка затримали росіяни. Сталося це, за словами дружини Марини, після того, як її чоловік кілька разів відмовився співпрацювати із загарбниками — йому пропонували "посаду" в окупаційній владі. Такі пропозиції йому робив місцевий колаборант Кирило Стремоусов. Одну з розмов чула дружина. "Стремоусов запитав: "Чому не хочеш зі мною спілкуватися?", чоловік відповів, що говорити з ним йому нема про що — те, що відбувається, неприпустимо. Опісля Стремоусов сказав: "Тоді — підвал", — згадує Марина. Стремоусов і Миколаєнко поговорили 10 чи 12 квітня, а 18 квітня Володимир вийшов із дому і надвечір не повернувся.

Того ж дня зателефонував дружині, розмовляв російською. "Мовляв, не хвилюйся, я тут з хлопцями", — згадує Марина. Вона гадає, що чоловік натякав, що його затримали.

Рідні шукали ексмера Херсона, але жодної інформації про нього їм не повідомляли. А потім Миколаєнко з'явився на відео, опублікованому росіянами. Він і так званий журналіст Іван Літомін стояли на тлі будівлі обласної адміністрації. Колишній мер відповідав на запитання про полковника армії УНР Романа Шухевича.

"Якщо це звання (Героя України) йому дала країна, значить — для цієї країни він герой, — відповідав Миколаєнко. Літомін намагався уточнити, що Шухевич "воював за нацистську Німеччину". "Він не воював на боці нацистської Німеччини. Він воював за Україну", — сказав колишній мер.

А ось чинного мера Голої Пристані Олександра Бабича для сюжетів російського телебачення за дев'ять місяців, які минули з моменту затримання, не знімали.

"Його затримали 28 березня о 8 ранку, військові РФ приїхали додому. Зайшли не через нашу хвіртку, а через сусідську. Ми якраз розмовляли через телефон, я чула, що хтось прийшов. І зв'язок зник", — розповідає дружина Бабича Ольга. Незадовго до затримання чоловіка вона разом із дітьми виїхала з їхньої окупації. "Потім колега чоловіка написала мені, що його привезли на білому автобусі Mersedes із зав'язаними руками до міської ради, а звідти забрали до Скадовська. До серпня я не знала, чи Олександр живий, чи ні", — продовжує Ольга.

Вона впевнена, Олександра Бабича затримали через те, що він не схотів співпрацювати з окупантами.

"Мій чоловік — міський голова Голої Пристані, — продовжує Ольга. — Багато міських та сільських голів пішли на співпрацю. А він — ні. Ми організовували мітинги в місті, коли вірили, що нас хтось захищатиме. А Херсонську область просто здали. "Коли прийшла війна, у нас не було жодного поліцейського, жодного захисника. Усі представники цих органів поїхали, залишилися беззбройні беззахисні люди. В Олександра була чітка проукраїнська позиція. Навіть ті мешканці, хто не любив його, зараз чекають на повернення Бабича. Знаючи, що за ним не сьогодні, то завтра можуть прийти, нікуди з міста не поїхав, хотів бути поряд з людьми, які його обрали.

Дорога до Криму, далі — в Таганрог

Більшість затриманих на півдні України росіяни утримували на окупованих територіях. Когось — у невстановлених місцях, наприклад, у підвалах адміністративних будівель чи навіть гаражах, але більшість — у слідчих ізоляторах МВС чи СБУ.

"Затриманих найчастіше утримують у тісних камерах, які не розраховані на велику кількість людей. Зафіксовано випадок, коли жінку утримували в одній камері з полоненими чоловіками. Періодично їх виводять на "допити", де катують за допомогою електричного струму, води, б'ють. Деяких добами не годують. Люди страждають від відсутності питної, а іноді й технічної води, елементарних засобів гігієни. Російські військові застосовують також методи психологічного впливу: в камерах цілодобово горить світло, іноді весь день голосно грає російська музика, деяких змушують вчити і співати російський гімн, кричати: "Слава Росії! Слава Путіну! Слава Шойгу!". З полоненими записують відео для пропагандистських телеканалів РФ. За непокору — б'ють", — каже Анастасія Пантелєєва, документаторка Медійної ініціативи за права людини.

Частину затриманих росіяни невдовзі перевозили на територію окупованого Криму. Наприклад, Олександра Бабича спочатку помістили у СІЗО №1 Сімферополя, а потім перевели у СІЗО №2.

"Насправді в Сімферополі не було другого СІЗО. Поряд із чинним ізолятором розміщувалися приміщення для людей, які отримали мінімальні терміни ув'язнення. Фактично це одна установа. Але зараз частину цих приміщень звільнили для утримання затриманих під час проведення, як вони називають, "спеціальної військової операції". Люди, які там перебувають, не мають зв'язку із зовнішнім світом, до них не допускають адвокатів, їх утримання Росія не підтверджує. Їх ховають", — каже Пантелєєва.

Саме у СІЗО №2 ховають не лише мера Голої Пристані Олександра Бабича, а й активіста Сергія Цигіпу.

Крім того, до Сімферополя росіяни привезли десятки цивільних напередодні відступу армії РФ із правобережжя Херсонщини. Зокрема, з будівлі ізолятора тимчасового тримання №1 Головного управління Нацполіції у Херсонській області (вул. Теплоенергетиків, 3) у невідомому напрямку вивезли Романа Іщенка, військового пенсіонера з Херсона. Про це кажуть його рідні. "Романа викрали з власного будинку ще у квітні — приїхали люди у військовій формі та балаклавах, один — у цивільному, забрали Романа, влаштували обшук. Його спочатку утримували у підвалі будівлі одного із судів у Херсоні, потім в ізоляторі тимчасового утримання. Наприкінці жовтня чоловіка, як і десятки інших людей, вивезли з ізолятора у невідомому напрямку. За непідтвердженою інформацією, Романа перевезли до окупованого Криму", — каже дружина Іщенка Ніла.

Загалом, за оцінками правозахисників, у Криму можуть утримуватися від 50 до 100 громадян України, захоплених російською армією та спецслужбами на окупованих територіях України.

Але Крим — не остаточна точка призначення. Наприклад, ексмера Херсона Володимира Миколаєнка та ветерана АТО Сергія Лейбака вже перевезли на територію РФ — у Таганрог Ростовської області.

Крім того, відомо, що кількох цивільних, яких затримали у Мелітополі, перевезли до московського СІЗО "Лефортове". Серед них тренера кунг-фу Андрія Голубєва. За словами дружини, до 2021 року він служив у прикордонних військах, після початку окупації брав участь у проукраїнських мітингах, висловлював свою позицію у соцмережах, за що його затримали 6 квітня.

"Під час затримання сказали, якщо з ними співпрацюватиме, відпустять. Загальний обшук приміщення не проводився, особливо їх цікавив телефон чоловіка", — каже дружина Голубєва Ольга. Вона зазначає, що побачила інформацію про чоловіка у телеграм-каналі Ксенію Собчак — вона згадувала Голубєва, сказавши, що він із групою осіб, нібито хотів підірвати якийсь автомобіль, але це не вдалося.

"У середині літа мені зателефонував журналіст із Криму і повідомив, що Андрій у Сімферополі. Нібито було засідання, йому надали адвоката. Його звинувачують в "акті міжнародного тероризму". Тоді ж ми дізналися, що його мають перевезти із СІЗО Сімферополя до Москви. Наприкінці серпня у телеграм-каналі Собчак знову з'явилося повідомлення про мого чоловіка — там було написано, що Андрій — терорист та екстреміст, йому загрожує довічне ув'язнення”.

Неофіційні звинувачення у тероризмі

"Акт міжнародного тероризму" — це стаття 361 Кримінального кодексу РФ. У злочині, передбаченому нею, у РФ звинувачують людей, дії яких "спрямовані проти мирних громадян (України та РФ) з метою порушення мирного співіснування держав та народів та проти інтересів Російської Федерації". Санкція — позбавлення волі терміном від 10 до 20 років чи довічне ув'язнення.

Крім того, деяких громадян України звинувачують у протидії "спеціальній військовій операції". Як, наприклад, херсонську блогерку Ірину Горобцову. У відповідь на запит адвоката Еміля Курбедінова представники ФСБ повідомили, що "обличчя протидіяло "спеціальній військовій операції", після її завершення на територіях "Луганської, Донецької республік" України щодо цієї особи буде ухвалено рішення в установленому законом порядку". Курбедінов каже: Горобцовій не пред'явлено звинувачення, суд не обирав запобіжний захід, не дозволено зустрічі з адвокатом та родичами. Захисник розцінює дії росіян як "викрадення та незаконне позбавлення волі".

Адвокат, керівний партнер об'єднання "Амбрелла" Андрій Яковлєв каже, що практика Росії — позбавляти свободи громадянських з політичних мотивів, переслідувати українське населення на окупованих територіях "за ознаками приналежності до української ідентичності". Процес, як правило, супроводжується умисним та грубим позбавленням основних прав людини.

"І насамперед важливо зауважити, що такі люди не можуть оскаржити своє затримання у судовому порядку, а отже — бути звільнені у разі незаконного утримання під вартою", — пояснює Яковлєв.

Адвокат Яковлєв зауважує, що більшість випадків насильницьких затримань — це воєнні злочини, які Росія вчиняє з метою залякати громадян, задавити рух опір окупації та нав'язати необхідність підкорятися окупаційним адміністраціям.