Припиняти дії п'ятої колони і стримувати противника до приходу ЗСУ: чого навчають бійців ТрО
Фокус розпитав командира взводу тероборони Євгенія Лешана про нещодавні великі навчання під Києвом, про проблеми, постачання і нинішній стан ТрО — і готовність до реальної війни.
Хто він: Євгеній Лешан, 45 років, уродженець Криму, український журналіст. Молодший лейтенант резерву територіальної оборони, командир мінометного взводу 112-ї бригади ТрО. У 2014-15 роках — учасник російсько-української війни.
Чому він: тому що Євгеній — людина з бойовим досвідом, командир мінометного взводу в резерві та учасник перших масштабних навчаннях ТрО Києва.
Євгенію, із 7 по 13 серпня проходили збори ТрО Києва і ви брали в них безпосередню участь. Ви — командир мінометного взводу. Вдалося покомандувати своїм взводом на навчаннях?
— За штатом я дійсно командир мінометного взводу. Але в минулих навчаннях за сценарієм був тільки один міномет, тому ми працювали в режимі мінометної обслуги. Командир батареї командував усім процесом, я був у ролі навідника, один солдат — той, який заряджає, і ще один виконував функції бойової охорони.
Яку зброю ви використовували?
— На озброєнні бригад ТрО стоять 60-міліметрові міномети. Зокрема, на навчаннях ми використовували міномет М60-16 "Камертон" виробництва заводу "Маяк". На жаль, система сил ТрО поки в стадії формування — це стосується матеріальної бази, пунктів постійної дислокації, складів та іншого. Міномети є, але "помацати" один з них вдалося тільки на навчаннях. Адже міномет неможливо тримати в гаражі, щоб регулярно відпрацьовувати бойову роботу розрахунків, тренувати і навчати особовий склад. А добути його зі складу озброєнь виходить, як бачимо, тільки на зборах, раз на рік.
Звичайно, усі ці проблеми будуть вирішуватися, ми вже ведемо роботу в цьому напрямку. І командування намагається йти назустріч. Наприклад, на наше прохання на збори спеціально прислали інструктора — молодого, але досвідченого мінометника. Він на дистанції 1,5 км п'яту міну кладе в башту танка — це снайперський рівень. Мінометник поділився з нами своїми знаннями і досвідом, і це було дуже корисно, дякуємо йому дуже.
Скільки мінометів у вашій батареї ТрО і які в неї вогневі можливості?
— У батареї 12 мінометів: два вогневих взводи, по шість мінометів у кожному. Для обслуговування міномета досить двох солдатів. Важить "Камертон" 20 кг в збірці, кейс з десятьма мінами — і того менше. Така зброя дуже мобільна, її зручно використовувати в маневреному бою, а дальність запросто дозволяє накривати противника на дистанції до 2-2,5 км. Міномет може вести вогонь як напівпрямим наведенням безпосередньо на спостережувану ціль, так і з закритої позиції. Відпрацювавши по цілі, можна швидко і непомітно для противника змінити позицію і знову вести вогонь. Можна працювати всією батареєю за необхідності, а можна — і це ймовірніше — використовувати один-два міномети для маневреного бою. Таким чином, це дуже непогана зброя для вогневої підтримки піхоти.
Ви — територіальна оборона міста Києва, а значить, була імітація боїв за столицю України. Розкажіть про бойовий сценарій.
— Так, наш сценарій називався "Оборона міста". За сценарієм, пошарпане в боях угрупування противника рухалося в напрямку Вишгород-Київ і вийшло до околиці столиці на Оболоні. Там його виявив дозор, зав'язався бій. Противник атакував, ТрО вела оборонний бій, наш міномет здійснював вогневу підтримку, працювала бронетехніка Президентського полку і Нацгвардії, атака противника була відбита.
Зрозуміло, що це показовий виступ з великою часткою умовності — реальна оборона міста буде виглядати по-іншому. Але "показуха" теж важлива як інструмент інформаційно-пропагандистської роботи з населенням — на телебаченні і в інтернеті вийшли десятки репортажів про те, як ТрО вчиться обороняти Київ.
У той же час потрібно враховувати, що підготовка і проведення показової "оборони Києва" зайняли два дні, а збори тривали тиждень. І в інші дні ТрО змогла зосередитися не на зовнішніх спецефектах, а на менш видовищних, але необхідних заняттях — як, наприклад, дії проти ДРГ противника, охорона держкордону, оборона будівлі, домедична допомога, стрільби, посадка і бойове покидання бронетехніки, військова топографія тощо.
Цікаве запитання про побут. Як і чим вас годували? Як були організовані санітарно-побутові умови?
— Харчуванням нас здивували, без перебільшення. Наваристий суп — солянка, картопляний суп, з крупою або з грибами і плавленим сиром, але завжди з м'ясом. На друге — картопляне пюре, гречка або ячка, з великим шматком дуже хорошого вареного м'яса в підливі, і капустяний салат. Обов'язково компот і, як правило, якийсь смаколик — солодкий йогурт, або часточка кавуна, персик чи виноград. І так щодня. Порції величезні, ситні, приготовлено все якісно. Сказали, що так готує кухня Президентського полку.
Крім того, завжди поруч була цистерна питної води від Київводоканалу.
Які у вас відчуття на індивідуальному рівні: ТрО Києва добре підготовлена? Якщо буде повномасштабна війна з Росією, ви зможете відповісти на цей виклик? Які структурні проблеми ви спостерігаєте?
— В армії, як і раніше, бюрократії більше, ніж потрібно, логістика та організаційні питання займають дуже багато часу, який хотілося б витрачати на бойову підготовку, а не на очікування. Але все потроху змінюється на краще. Київська міська держадміністрація останнім часом демонструє інтерес до ТрО, обіцяють фінансування з міського бюджету в розмірі 150 млн гривень.
З 2022 року запрацює закон "Про основи національного спротиву", і ТрО отримає інструменти й умови для подальшого розвитку.
Резервісти ТрО — люди мотивовані, які знають, навіщо вони підписали контракт, готові вчитися і воювати. За всі сім днів жодного разу не бачив, щоб хтось напився чи якось інакше саботував збори. Але, звичайно, говорити про повну готовність ТрО поки рано. Потрібно наростити чисельність — причому бажано за рахунок резервістів-контрактників, які вже в мирний час будуть готуватися до оборони столиці. Набирати особовий склад за рахунок мобілізації, коли смажений півень клюне — не найкращий варіант, адже мобілізовані і за рівнем підготовки, і за рівнем мотивації, скажімо так, не дуже.
У випадку війни в ТрО два завдання — припинити в зародку дії п'ятої колони в місті і чинити опір противнику, якщо той спробує увійти в місто. Перше завдання цілком можна реалізувати. Як ми знаємо на прикладі Слов'янська, місто, яке нікому захищати, може захопити навіть невелика група цілеспрямованих озброєних людей, на кшталт ДРГ полковника Гіркіна. А наявність підготовлених підрозділів ТрО, які готові швидко чинити опір ворогу, уже саме по собі стане стримувальним фактором для п'ятої колони.
Що стосується оборони міста, то наше завдання — стримувати противника до підходу основних сил ЗСУ. І тут, звичайно, бригаді потрібно постійно нарощувати свої сили і можливості. Сказати, що все вже готово — це був би самообман, який дорого всім нам обійдеться.