Розділи
Матеріали

Боги війни. Яка артилерія потрібна ЗСУ прямо зараз, щоб перемогти

Ольга Шевченко
Фото: Swedish armed forces | Саме в знищенні російської артилерії лежить ключ до успіху України на наступному етапі війни

У міру того, як війна переходить у затяжну артилерійську дуель, слід залучати найкращі та найнадійніші системи озброєнь. Складна техніка НАТО дасть точність, смертоносність і ефективність для успішної боротьби з російськими артилерійськими системами.

Поки російські військові відступають, їхні переміщення виявляють серйозні недоліки в арсеналі та можливостях України, які можуть виправити країни-члени НАТО. Вашингтон уже визнав це, а президент Джо Байден схвалив новий пакет озброєнь для України, що включає артилерію та складніші протиповітряні системи, у тому числі складнішу та важчу зброю та платформи, ніж надані раніше. Як професіонал у галузі оборони, який велику частину своєї кар'єри займався артилерією, я дуже радий такому рішенню. Ці системи дозволять українським військам продовжити боротьбу з російською армією.

Фокус переклав новий текст Майкла Джейкобсона, присвячений питанню про те, яке озброєння потрібне ЗСУ прямо зараз.

Напередодні битви за Донбас. Яка артилерія потрібна ЗСУ, щоб перемогти

Схоже, російські війська, які зазнали невдачі на першому етапі війни, мають намір використати артилерію та авіабомби, щоб заподіяти якнайбільше руйнувань на Донбасі. Хоча Україна має великий арсенал польової та зенітної артилерії радянських часів, доповнений наплічними пусковими установками від НАТО, їй не вистачає стабільності матеріально-технічного забезпечення та радіусу дії, необхідних для протистояння Росії на наступному етапі війни. Взаємодія зенітної артилерії з артилерією класу "земля-земля" дозволить українським військам боротися з найефективнішою зброєю Росії — артилерією.

Саме в знищенні російської артилерії лежить ключ до успіху України на наступному етапі війни. В арсеналах членів НАТО та партнерів є прості у використанні артилерійські системи, які дозволять Україні вражати російські цілі. Деякі експерти стурбовані тим, що Україна не зможе розгорнути й обслуговувати такі системи озброєння, але ці побоювання не варто перебільшувати. Хоча після постачання такої зброї знадобиться небагато часу для навчання та переоснащення, модернізовані українські батареї та батальйони можуть почати діяти вже в травні (якщо західні політики негайно візьмуться до справи, у чому вони, схоже, зацікавлені).

Динамічна кампанія: наближається битва на Донбасі, Київ, як і раніше, під загрозою

Російські війська практично повністю виведені з північних регіонів України. Наступальні операції Росії зосереджені на українському півдні та сході. Наступна фаза війни, ймовірно, стане війною на виснаження, зосередженою на Донбасі, і не можна виключати ймовірність того, що Росія знову відкриє фронт на північ від Києва. Відступаючи, російські війська залишили по собі безліч руйнувань. У міру того, як Росія змінює свою позицію, вона веде безперервні обстріли населених пунктів, насамперед Маріуполя.

Артилерія — головна зброя в кампанії руйнувань, націлених на те, щоб позбавити райони базової інфраструктури, необхідної для життя населення. Артилерія, авіація та ракети великої дальності продовжують завдавати ударів по українській інфраструктурі.

Українські війська виконали величезну роботу, позбавивши російські ВПС переваги в повітрі за допомогою переносних зенітно-ракетних комплексів, наданих НАТО. З неменшим успіхом вони зупиняли танки "Джавелінами". Проте Україна не має ефективних можливостей протистояти тривалому артилерійському наступу Росії. Це привід для занепокоєння всіх прихильників України, адже Росія може розраховувати на свої великі запаси артилерійських платформ і боєприпасів, які вона, ймовірно, використовує для руйнувань на великих територіях східної України та зриву українського контрнаступу.

Стан української артилерії та протиповітряної оборони

За останні вісім років бойових дій на Донбасі та в перші сім тижнів російського вторгнення українська армія вичавила максимум зі своєї застарілої техніки, багато одиниць якої зруйновані, зношені чи неефективні. У міру продовження кампанії ця застаріла техніка продовжуватиме виходити з ладу та знищуватися в боях. Логістика й технічне обслуговування ускладнюється, оскільки в Україні вичерпується запас летальних боєприпасів для наявної техніки. Українська армія не має достатнього потенціалу протидії ракетам, артилерії та мінометам, особливо важливих для захисту радіолокаційних систем протидії вогню. Чи не найефективнішими засобами, які мають у своєму розпорядженні українці, залишаються російські системи ППО. С-300, подарована Україні Словаччиною, — ефективна система далекого радіусу дії. Але навіть із урахуванням зовнішньої допомоги Україна не має потрібних систем і запасу ракет, щоб покрити всі свої довгострокові потреби.

Українська артилерія, така як БМ-21, 2С1 і Д-30, а також засоби ППО на кшталт SA-6 та SA-13, в основному створена на основі досить старих радянських, вітчизняних чи регіональних технологій. Україна не має у своєму розпорядженні новітніх технологій у галузі самохідних гаубиць. Хоча старі системи корисні для ведення неприцільного вогню по місцевості, новітні системи НАТО та їхні боєприпаси швидші, потужніші та довговічніші. Вони дозволять Україні робити те, що їй поки що не під силу: швидко визначати місце розташування артилерії противника та вести по ній контрбатарейний вогонь, а також знищувати танки й інші броньовані машини не лише своїми танками та протитанковими керованими ракетами, а й артилерією.

Крім того, ці новітні артилерійські системи повністю цифрові й інтегровані з високоточним обладнанням, заснованим на внутрішніх, гіроскопічних, самонаводних пристроях, які отримують дані GPS. Їхні модульні компоненти взаємозамінні, що спрощує ремонт. Це важливо, оскільки зараз Україна не має можливості виробляти боєприпаси та ремонтні деталі, особливо в умовах обстрілів українських промислових підприємств Росією. Більшість нових систем вимагають відносно короткого періоду навчання роботи з окремими системами зброї та боєприпасами. Артилеристи, які вже знають основи польової майстерності, зможуть легко їх використати.

Більше західного спорядження для України

Поки Росія відновлює свої неефективні маневрені частини, більшість її артилерійських підрозділів залишаються в строю та беруть участь у боях. Російська артилерія на Донбасі вражає сотні цілей на день, а за час кампанії було випущено понад тисячу ракет великої дальності.

Які конкретні системи варто було б надати Україні?

Швеція виробляє Archer — колісну самохідну гаубицю з дальністю стрільби 30 км. Цю систему досі виробляють, а цілий батальйон знарядь (від 12 до 18) можна було б надати негайно. Вона має бортову обчислювальну систему управління вогнем, автоматично перезаряджається та вимагає команди всього з трьох осіб. У той же час Франція виробляє гаубиці CAESAR II — надзвичайно потужні колісні самохідні 155-міліметрові гаубиці, які можна інтегрувати із системами управління НАТО.

Шведська САУ Archer

Ці дві гаубичні системи — чи не найкращі у світі наразі. Вони повністю цифрові та можуть похвалитися повністю автоматизованими баштовими установками, системами енергопостачання та бортовими обчислювальними системами керування вогнем. Це означає, що вони можуть швидко отримати й обробити всі дані, необхідні для контрбатарейної стрільби. За одну вогневу операцію такі гаубиці можуть випустити снарядів за цілий взвод, а потім змінити позицію за п'ять хвилин, щоб уникнути контрбатарейної відповіді з боку Росії. Обидві ці системи можуть стріляти найновішими боєприпасами із сенсорним підривником: кожен такий снаряд здатний вразити танк, самохідну гаубицю, радарну систему чи машину постачання супротивника.

В артилерійському мистецтві вміння стріляти, рухатись і знову стріляти — це ключ до виживання. Обидві гаубиці є високомобільними колісними системами, побудованими на звичайних шасі вантажівок Volvo і Tatra, які швидко переміщуються по дорогах і мають достатній радіус дії, щоб дістати російські гарматні артилерійські системи з відносної безпеки за передовою. Вони оснащені системами автоматичного заряджання, а час їхнього встановлення/висування вимірюється кількома хвилинами. Це забезпечує високу скорострільність, що дозволяє їм виконувати так зване "багаторазове одночасне ураження" — одна гаубиця може одночасно випустити від трьох до шести снарядів по цілі.

Вироблена в США High Mobility Artillery Rocket System (високомобільна артилерійська ракетна система) також є однією з найкращих у світі. Крім високої мобільності та цифрових технологій, як у Archer і CAESAR, вона може стріляти повним набором складних реактивних снарядів Guided Multiple Launch Rocket System (керованої реактивної системи залпового вогню), а в перспективі — ракетами великої дальності Precision Strike Missile, коли ті будуть введені в стрій. Ця система та пов'язані з нею ракети та снаряди вимагають від артилеристів мінімальної підготовки. Щоб допомогти українській артилерії, Сполучені Штати нині виробляють далекобійний високоточний противогневий радар Q-53, із яким українська армія вже встигла ознайомитись.

Оснащення гаубицями та ракетними установками НАТО дає українським силам можливість використовувати снаряди, ракети та ракети НАТО, серед яких найкращі зразки зброї із сенсорним наведенням (такі як німецька SMArt155mm і шведська BONUS), високоточні ракети з GPS-наведенням та високоточні боєприпаси великої потужності. Інтеграція багатоцільових радарів і контрбатарейного радара Q-53 дозволить українським військам ідентифікувати російські артилерійські системи, вражати підлітальні снаряди, збиваючи їх із неба за допомогою протиракетних систем НАТО або Росії, і вести контрбатарейний вогонь із використанням боєприпасів із сенсорним підривником і ракет із великою площею дії для знищення російських артилерійських сил. Зрештою, Сполучені Штати мають розглянути можливість надання Україні системи ППО Patriot для створення інтегрованого комплексу ППО.

Артилерійський арсенал: найкращі гармати для України

Сполучені Штати та їхні союзники також мають підтримати артилерійський арсенал України відповідною доктриною, матеріальними засобами та навчанням, а також матеріально-технічною підтримкою обслуговування та постачання. Країни-виробники багатьох артилерійських систем мають промислову базу, що дозволяє постачати запчастини для ремонту та боєприпаси в найближчому майбутньому. Сполучені Штати та їхні союзники з НАТО часто використовують як тимчасову міру логістичну підтримку за контрактом. Фактично це означає, що персонал західних оборонних компаній прямує на театр військових дій, включаючи передові позиції в зоні конфлікту, для виконання найважливіших робіт із технічного обслуговування та матеріально-технічного забезпечення нових систем озброєнь. Після недавніх воєн в Іраку й Афганістані багато фахівців і техніки західних оборонних компаній отримали досвід роботи в зонах бойових дій. Тим часом українські військовослужбовці можуть тренуватися та знайомитись із новим обладнанням як на передових позиціях, так і в тилу. Для проведення капітального ремонту та модернізації системи можна буде перенаправити назад у сусідні країни НАТО.

Адаптація й інтеграція техніки та систем НАТО дасть українській армії переваги швидкості обміну даними, якими вже користуються її партнери з НАТО. Використання багатьох тактичних систем можна навчитися всього за місяць, оскільки найскладніші завдання управління вогнем виконуються бортовими комп'ютерами.

Навчання обслуговування та ремонту цих складних систем займе більше часу, але поки фахівці вчаться, можна вдатися до контрактної логістичної підтримки. Застосування інтегрованого обладнання НАТО дозволить країнам-членам альянсу допомагати у визначенні цілей і оцінці бойових збитків, перебуваючи поза зоною бойових дій. Захищеність більшості обладнання НАТО також завадить Росії збирати розвідувальні дані про тактичні плани України.

Згодом окремі країни НАТО почали розглядати можливість самостійного постачання різних передових західних систем озброєння. Ходять чутки, що Словаччина розглядає можливість відправлення гаубиць Zuzana II, а німецький консорціум зброї Krauss-Maffei Wegmann натякнув на поставку Panzerhaubitze 2000. Обидві системи — крок уперед порівняно з нинішньою українською технікою. Але такі розрізнені ініціативи не враховують потреби сумісності контрбатарейних радарів, цифрового формату даних для управління вогнем і боєприпасів для цих платформ.

Артилерійські перегони розпочалися

В останні тижні багато писали та говорили про необхідність надати українцям зброю, яку можна негайно застосувати для зупинення російського наступу. Це були мудрі слова, і вони досягли своєї мети. Потік зброї має бути безперервним. Аргумент про те, що складніша зброя недоцільна через супутнє навчання та подальшу логістичну підтримку, просто не відповідає дійсності, враховуючи становище України в цій боротьбі.

У міру того, як війна переходить у затяжну артилерійську дуель, слід залучати найкращі та найнадійніші системи озброєнь.

Навчання використання цих систем не надто складне, і його можна пройти в сусідніх країнах НАТО за відносно короткий період. Технічне обслуговування й інші завдання вищі за рівень оператора можуть виконувати служби матеріально-технічного забезпечення в оперативній обстановці, а капітальний ремонт — фахівці в сусідніх країнах. Головний висновок у тому, що складна техніка НАТО дасть точність, смертоносність і ефективність для успішної боротьби з російськими артилерійськими системами. НАТО вже надав складні системи, такі як Javelin, легку протитанкову зброю нового покоління, Stinger, Starstreak і Panzerfaust 3. Тепер саме час надати Україні техніку аналогічного рівня складності, щоб досягти успіху на наступному етапі та максимально уникнути людських страждань і жертв.

Артилерійські перегони розпочалися
Фото: АрміяInform

Саме зараз — найкращий момент для переходу на артилерію та системи ППО від НАТО, доки Україна не втратила набраний темп.

Про автора

Майкл Джейкобсон — експерт із питань польової артилерії та полковник польової артилерії, який служить у резерві армії США. Висловлені тут думки та погляди належать автору та не відображають думку резервістів армії США, Міністерства оборони або будь-якого органу уряду США.